В кінці травня окупанти на Донбасі відзначали скорботну для них дату: п’ять років з дня загибелі ватажка терористичної банди «Привид», бойовика Олексія Мозгового.

На непідконтрольній Україні частині Луганщини до Мозгового сьогодні ставлення неоднозначне: покійний бойовик фігурує в судових матеріалах справи про вбивство, яке порушили «ЛНР» проти нього, то красується на свіжовиданих марках і конвертах «пошти» окупантів. До його пам’ятника покладають квіти, а на його могилі не раз помічали сліди свіжих екскрементів.

Цікаво: Сповідь колишнього бойовика «ЛНР»: «Русский мир» – це просто кидалово

Хто він, Олексій Мозговий? Донбаський Че Гевара, мрійник-невдаха, який захопився ідеями міфічної «Новоросії» або терорист і вбивця, який обернув зброю проти свого ж українського народу?

«Чорноморка» зібрала найбільш значущі факти про найбільш одіозні моменти життя і смерті одного з головних лідерів «російської весни» на Донбасі.

Олексій Мозговий народився в українському аграрному селищі Нижня Дуванка, що недалеко від Сватове Луганської області. Цей край завжди славився патріотичними працьовитими селянами, які люблять свою землю, і знають їй ціну. Не дарма жителі Сватівщини (яка територіально і ментально є Слобожанщиною, а не Донбасом), не відгукнулися на токсичний поклик «російської весни», і втришия прогнали проросійських агітаторів на чолі з земляком Мозговим.

Важливо: Відсутність тестів, приховування правди про коронавірус і залякування «наступом ВСУ»: як виживають окуповані території після закриття КПВВ

Сам Олексій в юності тягнувся до культури: закінчив у Луганську інститут і став солістом народного чоловічого хору «Сватівські козаки». За кілька років до кривавої бійні на Донбасі майбутній ватажок «Привида» без докорів сумління співав українські пісні, складав мелодії і тексти сам.

Пісні «Марцинівка» і «Донечка моя» навіть стали в мережі своєрідними хітами. Почувши гучний спів і літературно-україномовні тексти, складно повірити, що їх автор і виконавець – майбутній терорист і вбивця, який вніс чималу лепту у війну на Донбасі.

Працював Мозговий у сватівському військкоматі. Під час Євромайдану поїхав у Пітер працювати кухарем, і про війну, здавалося б, не думав.

Цікаво: «Я не прийняла бік Росії, яка прийшла з кулеметами»: історія 67-річної жінки, яка працювала на Україну в Донецьку

На одному з російських літературних сайтів Мозговий, гостро реагує на зміни соціально-політичної ситуації, за рік до подій на Донбасі писав такі рядки.

«Орда элитных скоморохов,
Господ и дам блатная рать.
От рассуждений мало проку,
Пора немножко в них стрелять».

Збирався він стріляти в поплічників Януковича з «Партії Регіонів», які були в той час у владі, чи в когось іншого? Примітно, що вбив у собі лірика і опублікував свій останній вірш Мозговий у мережі 1 березня 2014 року, коли стартувала «російська весна» на Донбасі.

Навесні 2014 року Мозговий з однодумцями брав участь у штурмі будівлі СБУ в Луганську. Потім він відправився в Москву, де зустрівся з Жириновським та іншими російськими політиками. Заручившись їхньою фінансовою підтримкою, сватівський мрійник Мозговий створив терористичний батальйон «Народне ополчення Донбасу», який трохи пізніше зазнав ребрендингу, і став «бригадою Привид».

Читайте також: Тероризм у особах: як «Лютий» і «Бетмен» людей у Луганську катували (18+)

Зміцнівши чисельністю, Мозговий з головорізами з «Привида» відправився в Слов’янськ на допомогу росіянину Гіркіну-Стрєлкову, однак незабаром передислокувався в Лисичанськ і Сєверодонецьк, де українська влада вже не виконувала свої повноваження.

Вже тоді Мозговий перебував у сварці з першим главою «ЛНР» Валерієм Болотовим, тому часто поводився свавільно, не підкоряючись наказам зі «столичного» Луганська. Зате міцно здружився з «козаками» зі стаханівського батальйону ще одного «опозиціонера» Паші «Локатора» Дрьомова.

Цікаво: Інтерв’ю Гордона з Гіркіним: всі подробиці скандалу

22 липня Мозгового разом з бійцями «Привида» з ганьбою вигнали з Лисичанська сили ЗСУ, які з тріумфом зайшли в місто. Бойовик, підібгавши хвіст, поспішно ретирувався на південь, в незайманий на той момент війною Алчевськ.

Про те, як банда Мозгового поспішно покидала Лисичанськ, розповідає член «Юної самооборони», загону малолітніх пособників бойовиків Мозгового, Ярослав Воскоєнко:

«Нас накривали «гради». Багато хлопців полягло. Нас було 58 осіб, з них 9 дівчат, вижили і дісталися до Алчевська одиниці. Зброї не вистачало всім. Бій відбувався на блокпосту ДАІ на виїзді з Лисичанська. У нас був мотоцикл з коляскою і одна машина – «копійка». Проти нас ішло 10 танків, ззаду БМП… Я отримав осколкове поранення. Я не пам’ятаю, як добрався до Алчевська, що їхав на мотоциклі, потім він заглох. Далі ми йшли пішки. В Алчевську ніхто не знав про те, що сталося».

Прибуття Мозгового в Алчевськ наробило багато галасу: алчевці, справедливо побоюючись початку бойових дій в місті, масово покидали будинки і виїжджали з регіону. Група сміливих жінок навіть вийшла на акцію протесту перед готелем, яку захопив «Привид»: вони вимагали від бойовиків «негайно забратися». Втім, терористи вирішили проблему звично: по-хамськи пригрозили мирним жінкам розстрілом, розігнавши беззбройний натовп дружин і матерів.

Освоївшись в Алчевську, Мозговий і його подільники з «Привида» відразу ж проінспектували нечисленні супермаркети, які залишилися, визнавши, що «жерти в місті нічого». Віджавши останні запаси провізії в заблокованому місті, терористи почали наводити в ньому «порядок», масово «віджимаючи» дорогі автомобілі і перекидаючи відділення та банкомати українських фінансових установ.

Важливо: «Поліцейський» із «ЛНР»: Тут панують злидні, безправ’я і безвихідь

Восени 2014-го Мозговий провів у Алчевську гучний «народний суд» над підозрюваними у зґвалтуванні якимось «Кравою» та іншими чоловіками. Тоді методом голосування чоловіків засудили до розстрілу. Ця новина облетіла всі ЗМІ і шокувала незаконним вироком.

«Нехай навіть юридична громадськість заявить, що це недосконала форма з точки зору юриспруденції, але зате це досконала форма народовладдя. Сьогодні у вас є перший шанс дійсно проявити себе як активне громадянське суспільство з активною позицією і правом слова», – бравурно виправдовував свої дії Мозговий.

У той же час він виголосив знаменитий спіч, у якому наказав усім жінкам міста сидіти вдома і займатися в’язанням. Тим дівчатам, які наважаться ввечері вийти на прогулянку або, не дай бог, піти в бар, терористи «Привида» пригрозили розправою.

«Патрулям буде даноа особлива вказівка – всіх дівчат заарештовувати, які будуть перебувати в барах. Жінка повинна бути берегинею вогнища, матір’ю. А якими вони стають матерями після шинків?» – запитував Мозговий, що увійшов у смак.

Дарма Мозговий вдавав із себе святого та читав моралі виснаженим війною жителям Луганщини: сам бойовик був не проти «залити за комір», користувався Мозговийі послугами жінок легкої поведінки, про що сам і визнається у вірші «Про себе».

«В кабаках провожу я пол жизни,
Днём и ночью готов я кутить.
К проституткам визитец не лишний,
Им не надо «люблю» говорить.

А водочка, это же чудо!
Волшебный напиток, мечта.
Не пьёшь ты? Ну ты и зануда,
Ведь женская в ней красота».

Читайте також: Секс-робітниця із Луганська: Російські військові привезли на Донбас букети венеричних захворювань

Тим часом ватажок «Привида», який ратує за комуністичний напрям розвитку «республіки» та відродження СРСР, виступив з різкою критикою правління тодішнього «глави» «ЛНР» Ігоря Плотницького. Мозговий висміяв ідею впровадження  соціальних карток «ЛНР» і «референдуму», які виявилися марними, а також навідріз відмовився підкорятися наказам з Луганська.

Плотницький вирішив приборкати непокірного донбаського «Че Гевару», і 7 березня 2015 року на трасі в районі селища Михайлівка Перевальського району на Мозгового було здійснено перший замах: поруч із проїжджаючим авто Мозгового спрацював вибуховий пристрій. Тоді бойовик відбувся легким переляком і незначними пораненнями: відразу ж після пережитого замаху записав свіже відео з «латкою» на голові.

Цікаво: Нова влада намагається намацати інструменти повернення Криму, – Сенченко

Мозковий ясно розумів, що його скоро можуть «прибрати». Напередодні святкування Дня Перемоги він, незважаючи на сувору заборону з Луганська, вирішив провести в Алчевську окремий парад військової техніки, щоб побрязкати залізними м’язами свого терористичного батальйону. Парад Мозговий вперто провів, а вже 23 травня на місці першого замаху на нього в Михайлівці стався і другий, цього разу вже вдалий.

Машину з Мозговим і його соратниками невідомі обстріляли з кулеметів і автоматів, попередньо привівши в дію вибуховий пристрій. Мозговий загинув, разом із ним померли двоє його охоронців, прес-секретар і водій. Під вогонь потрапила і машина з мирними цивільними мешканцями, які також загинули (відео 18+).

Так і стали пророчими рядки з вірша Мозкового «непогано в травні померти». Що ж, думки стали матеріальними.

«Влада «ЛНР» очікувано звинуватила у вбивстві Мозгового міфічні «українські ДРГ», однак в таку версію не повірили навіть самі «упороті ватники».

Мозкового вбили свої ж соратники по будівництву «російського світу»: не пробачили йому свавілля та впертості (ця ж доля спіткала всіх польових командирів «ЛНР»: Біднова, Дремова і ін). Імовірно, у ліквідації Мозкового брали участь вбивці з ПВК «Вагнера».

Читайте також: Мама українського добровольця: Я живу не у окупантів», а у своєму рідному домі

Мозгового помпезно поховали в Алчевську, а через час у соцмережах почали з’являтися пости про те, що невідомі не раз обливали поховання «комбрига» свіжими екскрементами.

Через рік йому встановили в Алчевську пам’ятник. Плотницький негласно заборонив встановлення монумента непокірному Мозговому, однак бовдур все ж був споруджений. За це свавілля соратникам Мозгового в особі бойовиків «Ростова» і «Доброго» влетіло по шапці від вищого російсько-окупаційного керівництва.

Важливо: Водолаз – не дайвер: хто захищає води України. І від коронавірусу теж

Знову згадали про скандального Мозгового навесні 2020 року, коли в окупованому Луганську «суд» несподівано почав вести справу про розстріл Мозговим сім’ї Бурихіних у травні 2014 року під Свердловськом Луганської області (нині Должанск). Тоді українська влада цю територію вже практично не контролювала.

Що ж сталося шість років тому? Тоді Мозговий зі своїм подільником Олександром «Августом» Костіним отримали інформацію, що по трасі з Антрациту буде їхати з великою сумою грошей бізнесмен, власник приватної шахти Олег Бурихін.

9 травня Мозговий з Костіним і бійцями перегородили дорогу відібраним у місцевого мешканця «КАМАЗом», а самі сховалися в засідку. Нічого не підозрюючи Бурихін їхав на двох позашляховиках «Тойота FJ» з дружиною та 10-річною донькою. З собою бізнесмен віз 300 тисяч гривень: він планував виїхати в Росію, щоб перечекати там бойові дії.

Цікаво: Говорить Луганськ: Російська пропаганда діє у всьому світі

Мозговий і його колеги по кривавій м’ясорубці, не довго думаючи, із засідки розстріляли сім’ю бізнесмена. Своїм бійцям Мозговий сказав, що в машині нібито їхали «правосєки». Бурихін і дружина загинули на місці, їхня дочка дивом вижила. Мозговий і його друзі забрали з автомобіля готівку, і, кинувши спливати кров’ю поранену дитину, зникли.

«У племінниці була величезна дірка в голові, через яку видно мозок, потім поставили металеву пластину. Ми Лізу як можемо лікуємо, але грошей особливо немає, самі розумієте, яке положення справ, (так звана ред.) республіка нам не допомагає. Потрібна реабілітація в неврологічному санаторії, але можливості такої немає», – описують наслідки трагедії родичі дівчинки.

Тоді цю історію практично замовкли, адже розкручений маховик війни дозволив на якийсь час забути про цей випадок.

Взимку 2020 року подільника Мозгового Олександра Костіна заарештовують, а потім і судять. 20 лютого «суд «ЛНР» засудив його до 14 років позбавлення волі.

Його звинуватили у неправомірному заволодінні автомобілем; незаконному придбанні, перевезенні зброї і боєприпасів та вибухових пристроїв; замах на злочин і вбивство, вчинене групою осіб за попередньою змовою.

Мозгового зі зрозумілих причин не судили: він вже п’ять років як був мертвий.

24 травня 2020 року Костіна за нез’ясованих обставин знаходять мертвим у камері луганського СІЗО.

Примітно, що поки йшов суд над заступником Мозгового Костіним, «пошта «ЛНР» скасувала раніше анонсований випуск марок із зображенням бойовика, пояснивши казус «технічними причинами». Втім, марка була випущена пізніше, «держбанк» також карбував сувенірну монету з образом розстріляного бойовика.

Важливо: Мирні процеси на війні: говорять окуповані Донецьк, Луганськ і Крим

В «ЛНР» думки мешканців щодо особи Мозгового досі полярні. Хтось бачить у ньому борця за справедливість, і сумує через його загибель, шкодуючи, що ватажок «Привида» не зміг стати «главою республіки». Інші ж, не соромлячись у виразах, клянуть Мозгового, на чому світ стоїть.

«Він терорист і вбивця. Що він доброго зробив для нас, що йому пам’ятник поставили? Приніс у наше місто війну і смерть! Я коли читала про те, як він розстріляв сім’ю з дівчинкою, волосся на голові дибки ставало! Він же звір, а не людина, Мозговий цей. Втім, собаці собача смерть», – вважає одна з мешканок окупованого Алчевська Луганської області, де одіозний бойовик і похований.

Кожен знає побиту, але вірну фразу «хто з мечем до нас прийде – від меча і загине». Карма наздогнала і Мозгового: він безжально розстріляв авто з мирною сім’єю, через п’ять років його самого точно так само розстріляли в машині на трасі. Бумеранг незмінно повертається, і це, поза сумнівом, торкнеться всіх російських бойовиків і терористів, які принесли на Донбас велике горе під назвою «війна».

Читайте також: Євромайдан в Донецьку, Луганську і Криму: історія опору, яку намагаються «забути»

«Чорноморка» в Telegram і Facebook