Близько тижня тому поруч із закритими нині КПВВ «Новотроїцьке» на протипіхотної міни, намагаючись пройти з окупованої території на підконтрольну, підірвалась 35-річна жінка. Спроба пройти на підконтрольну територію польовими стежками обернулася для неї тяжкими каліцтвами: відірвана стопа і сильно поранені ноги. Жінці дивом вдалося вижити – її помітили українські військові, вони ж евакуювали її з «сірої зони», надали першу допомогу і доставили у Волноваху.

Коли її запитували, чому вона пішла полями, незважаючи на небезпеку, вона відповідала: «Я шукала допомогу». На жаль, цей випадок – тривожний сигнал: вижити на окупованій території стає настільки складно, що люди, впадаючи у відчай, прориваються через лінію розмежування всіма способами, навіть з ризиком для життя.

Життя на окупованій території і до пандемії – не цукор. Мало того, що обіцяного Росією раю так і не вийшло, так ще гірше стало. Черги біля банкоматів в «щасливі дні» соціальних виплат, не менші черги в супермаркетах з переповненими візками і традиційними розмовами про життя, поганих політиків і «ми за мир»: традиційна картина прифронтових міст поблизу КПВВ як Волноваха або Бахмут.

Читайте також: Життя в окупації: гірше, ніж в 1990-і?

Два місяці тому на КПВВ «Станиця Луганська» я лише диву давалася від того, як десятки людей тягнули на «той бік» візки, набиті ящиками з яблуками, сирами, ковбасами. Один чоловік, подібно до мурашки, навіть тягнув величезну ванну-джакузі у кілька разів більшу за нього самого, яка все норовила впасти. Це ж наскільки все погано там, на окупованій Луганщині, що навіть ванни доводиться тягати ось так – вручну на візку. Елементарна логіка підказує, що навряд чи від хорошого життя людина піде тягати ящики з яблуками в холоди зі сльотою. Навряд чи, живучи в «квітучій республіці», бабусі, які ледве ходять від старості, будуть щосили тягнути важкі сумки через КПВВ, набиті їжею і побутовою хімією. Причому багатогодинні спостереження на декількох переходах показували одне і те ж – сумки тяглися тільки в одну сторону: з підконтрольної на окуповану територію. Висновок напрошується сам собою: або там недобре з цінами, або за якістю. Або і з тим, і з тим.

Цікаво: «Я не прийняла бік Росії, яка прийшла з кулеметами»: історія 67-річної жінки, яка працювала на Україну в Донецьку

Рахунок тих, хто перетинають лінію розмежування у день, йшов на тисячі. І це, незважаючи на багатогодинні черги, погану погоду і інші незручності. Зараз КПВВ закриті вже два місяці. І коли запрацюють повноцінно – зрозуміти складно. Тим часом з окупованих територій в редакцію приходить дуже тривожна інформація від місцевих жителів – перш за все, про медицину і складну ситуацію у зв’язку з пандемією коронавірусу. По-друге – про те, як непросто пенсіонерам виживати на виплати окупанта і користуватися тим, що завозять з Росії. Ми спробували розібратися в тому, що відбувається по той бік лінії розмежування. Всі опитані нами люди живуть на території Донецької області, але в цілях безпеки ми не називаємо їх імен. Все написане нижче – з їх слів і соцмереж.

«Масок немає, тестів немає і говорити про коронавірус заборонено». Таке повідомлення ми отримали з Новоазовська. За словами жінки, хворих з пневмонією у них вистачає. Але визначити, чи не коронавірус це – неможливо. Тестів немає. Обіцяли привезти, але не привезли. Тому хворих лікують на свій страх і ризик, як від звичайної пневмонії. У них також немає захисних костюмів і масок. «Деякі медики купують маски самостійно в аптеках, але багато шиють своїми руками. Говорити і писати в соцмережах про коронавірус – заборонили. Що насправді відбувається – ми не знаємо, інформації немає», – пише наша респондентка. За її словами, в масках і рукавичках по місту мало хто ходить, не міряють температуру. Торгівля працює без обмежень, так звані «держустанови» – ні.

Важливо: Житель окупованого Єнакієве: Пульмонологія заповнена хворими на вірусну пневмонію. Нам кажуть, це свинячий грип

Окупанти Донецької області стверджують, що за період пандемії на захопленій ними території виявлено 385 випадків захворювання на коронавірус, 10 осіб загинули. Але за інформацією опитаних нами людей – кількість жертв пандемії набагато більша. Про відсутність тестів на коронавірус повідомляють і з Докучаєвська, Старобешеве, Донецька, Антрациту, Луганська, Ровеньок. Наприклад, в Старобешеве та районі, кажуть, кількість хворих на пневмонію помітно збільшилася за останній місяць – захворіло кілька сімей, є померлі, але у висновку про причини смерті пишуть просто «пневмонія» за тією ж причини – на коронавірус там просто не тестують. До речі, окупаційна влада не дає і детальної інформації, в яких саме містах зафіксовані випадки коронавірусу, на що постійно скаржаться місцеві жителі. Зате в достатку фотографій, які зображують дезінфекцію приміщень (наприклад, під’їздів) комунальниками у веселих квітчастих шапочках для душу.

Що лякає ще більше: у групі, що підтримує так звану «ЛНР», неодноразово зустрічається інформація про постійне відключення води у кількох населених пунктах Луганської області, підконтрольної бойовикам. І це в розпал пандемії, коли миття рук і гігієна – один із головних способів уберегти своє життя.

Результати такого халатного ставлення до людей, які виявилися, по суті, заручником, не змусили себе довго чекати. На окупованій Луганщині від СOVID-19 загинули щонайменше 3 медпрацівники, зокрема, помер головний лікар Луганської лікарні №4 Олександр Навроцький.

«Для мене мало що змінилося. Я як працював, так і працюю, карантину немає, зарплату, хоч і з затримкою, але поки дають. Раніше виїжджали раз на місяць у Волноваху і закуповувалися на місяць вперед – і миючі, і продукти. Зараз купуємо тут, трохи економимо, але поки терпимо. А ось нашим пенсіонерам дуже туго зараз. Пенсіонери звикли жити на дві пенсії, і без української – їм зовсім погано. Скаржаться. Почали сильно економити, як на початку війни, триматися на старих запасах. Сусідка моя обурюється, мовляв, такі-сякі, закрили КПВВ, вона в коронавірус взагалі не вірить, каже, що це все брешуть. Вона підтримує “днр”, але з усіх сил обурюється, що її “в Україну не пускають”. На роботі у нас не міряють температуру, маски – за бажанням. Хтось носить, хтось – ні», – розповів «Чорноморці» житель окупованого Докучаєвська.

Читайте також: «Я не вірю, що це насправді». Дві пенсії, життя на війні і подвійні стандарти

З Новоазовська пишуть також, що транспорт і по місту, і в Донецьк весь цей час ходив і ходить. Дефіциту продуктів в місті немає – все як і до пандемії. Але пенсіонери собі дозволити багато продуктів не можуть – виплат окупантів просто не вистачає. Коли, нарешті, відкриється КПВВ і можна буде знову закупитис, і зняти українську пенсію – одна з головних тем розмов пенсіонерів по всій тимчасово окупованій території.

З ряду населених пунктів також повідомляють, що з початком пандемії в місто і район повернулися багато людей – ті, хто їхали на заробітки в Росію і Європу. Зараз всі вони сидять без роботи і без елементарних засобів до існування. Але найстрашніше, що в розпал пандемії і загальносвітового карантину на окупованій території продовжують закривати підприємства. Після гучних протестів в окупованому Зоринську з приводу закриття шахти «Ніканор-Нова», з’явилася інформація про майбутнє закриття цілого ряду інших підприємств ОРЛО. Зокрема, «Східна Правозахисна група» опублікувала документ окупаційної влади, згідно з яким найближчим часом буде розглядатися питання про закриття 15 шахт. І вже прийнято рішення про закриття шахти ім. Дзержинського в Ровеньках, «Партизанської» в Антрациті, «19 партз’їзду» в Юр’ївці і шахтуправління «Луганське» в селищі Ювілейне. На новину про закриття шахти ім. Дзержинського вже активно відреагували місцеві жителі в соцмережах. В основному – нецензурною лексикою.

Важливо: Мирні процеси на війні: Говорять окуповані Донецьк, Луганськ і Крим

Пандемія, втім, зовсім не заважає бойовикам і їх прихильникам сходити з розуму і наражати людей на небезпеку, порушуючи всі мислимі і немислимі запобіжні заходи. Ось, наприклад, житель Донецька, прихильник бойовиків, якийсь Сергій Кепин з «громадської палати днр» хвалиться в Instagram, що місцевий бізнес скинувся на їжу дітям-сиротам з інтернату в Донецьку.

Не знаю, що страшніше: що цей чоловік без засобів захисту зганяє дітей на фотосесію на тлі кількох скриньок і кулька зеленої цибулі, або що в «прекрасній республіці» все так погано, що бізнесу доводиться купувати дитячому будинку такі, здавалося б, само собою зрозумілі речі, як капуста, цибуля і помідори. І якось вже зовсім бридко змушувати дітей імітувати радість від привезеного для піару дядечки.

Тим часом окупаційна влада, мабуть, щоб хоч якось заспокоїти людей і відволікти їх від коронавірусу, повного безгрошів’я, що насувається,  і безробіття, намагаються в кращих традиціях «совка» і Північної Кореї залякувати нещасних місцевих «ворожими підступами», оголосили масову мобілізацію і приведення в бойову готовність своїх частин. Саме цими темами годують місцевих жителів кишенькові ЗМІ бойовиків. І саме готовність «дати украм по зубах» у всіх ракурсах обсмоктується в групах бойовиків. Про пенсіонерів, що моляться за відкриття КПВВ, та закриті шахти там, звичайно ж, ні слова.

Читайте також: Борги, грабежі і «ескалація»: як окупанти замовчують кризові явища

«Чорноморка» в Telegram і Facebook