ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
1
8
0
ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
1
8
0
Голоси з-за
Говорить Луганськ: Російська пропаганда діє в усьому світі
  24 December 2019 20:51
|
  164

Говорить Луганськ: Російська пропаганда діє в усьому світі

Говорить Луганськ: Російська пропаганда діє в усьому світі

«Чорноморка» продовжує висвітлювати ситуацію на окупованих Росією територіях Донбасу та Криму. Українські медіа протягом п’яти років надають майданчик авторам та авторкам точок зору щодо подальшої долі окупованих Донбасу та Криму. І у цих матеріалах майже ніколи немає ніякої інформації про думки жителів цих територій. Жителів, які є повноправними громадянами/громадянками України, яких ніхто не позбавив громадянства і цих прав. У першій частині тексту українці, які живуть в окупованому Донецьку, озвучили свої точки зору стосовно впливу російської пропаганди на думки українців, і, відповідно, на ситуацію в Україні, а у другій частині матеріалу думками діляться жителі окупованого Луганська. З міркувань безпеки в тексті використовуються вигадані імена.

Олександра: «Якщо ми живемо в окупації, це не означає, що нам пересадили інший мозок, нервові клітини. Росія змінила лише обставини, в яких ми живемо, змінила силою, але не забрала можливості думати самостійно. Так, у нас є радіо, телебачення, сайти, друковані видання, і всього цього дуже багато, але чи можна вірити тому, що кажуть ЗМІ країни, яка влаштувала тут війну? Добре, ви можете сказати, що це така моя приватна думка, а інші люди можуть мати іншу точку зору. Але навіть «упороті ватнікі» розуміють, що так жити погано. Зараз Луганськ живе не просто погано. Можете подивитися, про що люди пишуть у наших групах у соцмережах: несвоєчасний вивіз побутового сміття, проблеми у комунальній сфері, невизначеність роботи співробітників «адміністрацій», якась не діюча для місцевих мешканців «програма воз’єднання народу Донбасу» тощо. Ви як думаєте, отой патріотизм та зомбування, які описані у совєцьких книжках, вони актуальні для справжнього життя, в якому потрібно щось їсти, у щось вдягатися, десь здобувати освіту? Ще дуже бісить, коли бачу плач народний: «Як ми будем жити з Луганськом в одній країні?». А ми уже живемо і одній країні. І ніколи не припиняли. Бо Луганськ – це Україна. Живемо і будемо жити. Приблизно так само, як і ми живемо в одній країні з тією часткою народу, яка не вміє аналізувати інформацію, і вірить, коли рашазмі говорять, що ми тут всі побігли на «референдум», «хотіли Росію» і все таке інше. Війна – найстрашніше, що може статися, і це сталося з нами. Вигрібати теж разом доведеться. А, вибачте, препарувати людям мозок, щоб подивитися, які там у людини настрої і як на неї вплинула пропаганда, це вже про щось інше, а не про свободу та демократію».

Сергій: «В принципі, адекватно проаналізувати ситуацію щодо впливу Росії на інформаційний простір наразі неможливо, оскільки зараз всі ми знаходимося в неадекватному стані. На мирній території є журналісти, які займаються протидією російській пропаганді та фейкам, але роблять це емоційно, і забувають, що мають просто видавати графіки, діаграми, аналітичні тексти, а не давати оцінку чиїмсь смакам, позиції чи вподобанням. Є психологи, тренери з ненасильницької комунікації, волонтери, яким «хочеться бити палицею по голові» всіх не згодних з їхньою думкою. Ми всі травмовані, це я кажу як психолог. І це має бути враховано, коли ми говоримо про вплив пропаганди, яка абсолютно точно буває не лише російською. Спочатку нам потрібно навчитися налагоджувати комунікацію з опонентом, а потім вже доносити власні думки, оскільки «дискусія», коли жодна зі сторін не чує іншої сторони, ще нікому користі не принесла. Так, в Україні є люди, які мають проросійські настрої. А також є люди, які ховаються від повісток у Польщі. Є люди, які отримують угорські паспорти. Є люди, які наймаються служити в угруповання під назвою «ДНР» та «ЛНР». Правда ж? І з усім цим нам доведеться жити. Бо не буде ніякої фільтрації, концентраційних таборів і спалювання «інакодумців» на центральних площах. Не буде, тому що цього не може бути ніколи, і цьому не дасть повторитися весь цивілізований світ. Отже, у нас є два шляхи: розвалити країну і слухати оплески Кремля, або навчитися думати і не кидатися за командою пропагандистів на тих, кого вони вкажуть як «внутрішніх ворогів» сьогодні. Але хто буде «внутрішнім ворогом» завтра?».

Олена: «А що, в усьому світі не діє російська пропаганда? Що про нашу війну знають у світі? У Германії, Франції, США? Та нічого ніхто не знає, і всім начхати. А якщо «знають», то на 99% це фейки, які виробляють російські журналісти за кордоном. У них більше грошей, більше підтримки. Вони дуже чіпляють людей за емоції. І виходить, що іноземці нам кажуть, що «ви всі росіяни, нічим не відрізняєтеся», і робіть, що хочете. За таких умов – нам варто щось робити для того, щоб хоч країну не втратити, оце – єдина важлива річ. Мені не хочеться жити у російській колонії все життя, хоча, якщо подивитися по факту, я вже й так прожила у ній п’ять років».

Микита: «Так, пропаганда російська працює за своїми «кращими традиціями». Просто жахливо, якщо чесно, за цим спостерігати. Люди звикли до того, що з усіх телеканалів доноситься істерично-щасливий тон «советской дикторши», що до нас приїжджають артисти з Росії, які виконують пісні з репертуару минулого сторіччя, що в школи повернули піонерію, що у нас «з гівна та палок» зробили модель радянського союзу. Він і в оригіналі був страшний, але пародія на нього вийшла ще страшнішою. От ви питаєте, чи піддаються люди впливу цієї пропаганди. Давайте я вам приклад наведу краще. От, скажімо, сидить людина собі десь у парку на сонечку, нічому не заважає, і раптом до неї підбігають якісь люди, починають її бити, поліція дивиться в інший бік, а поруч якийсь глашатай розповідає у мікрофон про те, яке у нас прекрасне життя, і що нікого не б’ють. Ну от приблизно так ми й живемо. Фабрика смерті під назвою «МГБ», «уроки гражданственности», «ЛНР», «Росія-захисниця». Сюр. Тут просто би берегти життя і дочекатися звільнення».

Наталя: «Людям мізки промивають, звичайно. Хто слабший, або просто хоче втекти деінде від цієї кривої реальності у задзеркаллі, ті не витримують, їм легше «повірити» у все, що обіцяють наші геббельси. Такий самозахист, щоб не здуріти. Ну і плюс черги на блокпостах, ви бачили що там коїться? І отримання пенсій шляхом брехні, до якої штовхає держава. Тут багато того, що впливає. І не можна ж сказати зайвий раз про щось, бо «самі винні», і нема з ким поділитися. Всюди агресія, злість, насильство. А хотілося б, щоб не думали про нас того, що пишуть у ЗМІ, бо це неправда. Правда в тому, що ми живемо у страшній брехні, все так переплуталося, і у тебе немає ні часу, ні сил розбиратися. Так, я прекрасно знаю, де ворог. І що? Це полегшить мені повернення у мирну Україну, якщо там є люди, які знати мене не знають, але вже не можуть примиритися навіть з моїм існуванням? Чи не замислювалися ви, що «жертви пропаганди» живуть не лише по цей бік лінії розмежування? Що, можливо, мета Росії – дестабілізація обстановки у всій Україні, а не лише на Донбасі та у Криму? Що ми постійно акумулюємо в собі ненависть? І до чого це може призвести у результаті?».

Олег: «А що ви вважаєте пропагандою? Я недавно був у друзів на заході України. Навпроти їхнього будинку, поруч із великим банером про роботу в Чехії, висить оголошення щодо автобусних маршрутів у Росію. Це не пропаганда «мир, дружба, жвачка»? так це вільна територія, яку ніхто не окупував, це, як прийнято вважати, осередок українськості, а що ж казати про окупацію? Звісно, що там Росія відривається, як може. Є люди, яким досі хочеться у Росію. А в інших областях їх немає? То як, будемо депортувати всіх разом, чи через одного? І це при тому, що всі пишуть пости у Facebook про Голодомор, і про депортацію кримських татар, і співчувають-плачуть. І одночасно хочуть так само кудись в голий степ вислати людей, які не подобаються. Але не знають про цих людей геть нічого. Найстрашніший побічний ефект такого горя, як війна, – це цинізм та байдужість, коли людина вважає себе правомочною вирішувати долю іншої людини».

Анна: «Я вважаю, що Росія, звісно, суттєво шкодить пропагандою та фейковими новинами. Можливо, справа тут не тільки у впливі російської пропаганди на населення, але й у відсутності не те що б ефективної, а взагалі хоч якоїсь інформаційної політики України щодо окупованих територій. От ми живемо шість років на пороховій бочці (я рахую час від Майдану), і що? Хтось пам’ятає про нас, наші права, наші документи, захист нашого майна, захист нашого життя, врешті решт? Я цього не відчуваю. Тільки чую чи читаю, що «вони не зупинили», «вони покликали», «вони не хочуть виїжджати» і таке інше. Я би просто хотіла спокою. Не хочу цих інформаційних істерик, закликів, бурхливих оплесків керманичам… Ми все це вже проходили. Хочеться вже чогось більш розумного. Дякуємо, звісно, за ремонт мосту в Станиці Луганській, і хоч наші ЗМІ розпинаються про те, як «влада ЛНР» постаралася, розумію, що це заслуга України. Але за шість років цього замало. Життя в теперішньому Луганську занадто страшне, повірте, за все, що можуть вигадати будь-які пропагандисти. Вже несила терпіти».

Артем: «Російська пропаганда діє всюди, куди дотягується рука Кремля. Вони ніколи не втратять жодного шансу прославити власну «велич», «захистити російськомовне населення», тобто – спробувати принести війну й безлад ще в чийсь дім. Це країна, що заробляє війною по всьому світу, і не варто сподіватися, що вона змінить тактику чи відступиться від того, що вже зачепила зубами. Не знаю, я Росію не полюбив за п’ять років, що, мабуть, свідчить про те, що на мене пропаганда не впливає. Насправді, ні. У мене є знайомі, які втратили одразу двох маленьких синів (підірвалися на розтяжці в селі). Таких людей, які до кінця життя вже не будуть стабільними, легко хитати у потрібну сторону. А їх насправді дуже багато, за п’ять-то років. Війна наробила у нас багато лиха. Ми не маємо бойових навичок, зброї, не вчили дітей стріляти з колиски, і не можемо опиратися цьому злу. Воно відбувається, і ми нічого не можемо зробити, це найстрашніше: усвідомлювати, що завтра ти можеш «зникнути» кудись, і про це навіть ніхто не дізнається, якщо «їм» так буде потрібно. А пропаганда – так, діє пропаганда… Тільки зараз би не розпатякувати про те, «чи можна довірити їм голосувати», а думати, як виправити те, що можна виправити».

«Чорноморка» в Telegram та Facebook

© Чорноморська телерадіокомпанія, 2020Всі права захищені