ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
3
2
4
ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
3
2
4
Голоси з-за
Говорить Крим: Росія намагається своєю пропагандою замінити нам хліб
  27 Грудня 2019 12:18
|
  937

Говорить Крим: Росія намагається своєю пропагандою замінити нам хліб

Говорить Крим: Росія намагається своєю пропагандою замінити нам хліб

Окупований Крим протягом майже шести років живе в умовах окупації, тобто – тотального російського контролю. З «російської весни» 2014 року і до сьогодні РФ намагається викорінити на півострові будь-який український активізм. Арешти кримських татар, українських активістів, будь-кого, хто так чи інакше опирається «новій владі», – все це вже, на жаль, перетворилося на елементи сьогодення. Але крім зброї фактичної окупанти застосовують зброю не менш ефективну: пропаганду та фейкові новини, які стосуються України. Незважаючи на шалений тиск російських медіа, Україна все ж таки займає значну частку кримського медіапростору, оскільки на півострові є великий запит на український контент. Опинившись в окупації, українські громадяни залишилися українськими громадянами, і сьогодні у бесіді  «Чономоркою» кримці діляться думками щодо фактичного впливу російської пропаганди на населення півострову. З міркувань безпеки імена авторок/авторів коментарів змінено.

Крим – велика тюрма.

Інна: «О, тиск російської пропаганди на людей просто страшний. Я відслідковую новини так званих «ЛНР» і «ДНР», так от я вам скажу, що ті новини нагадують якийсь цирк, із присмаком фактично відкритого знущання над аудиторією, яке це споживає. А у Криму все по-справжньому, вони це абсолютно серйозно. Оскільки Росія вважає себе тут господинею, російська влада і поводиться відповідно. Це не просто пропаганда, це – величезна індустрія, яка поступово вбиває критичне та аналітичне мислення, і страшно, що робить це із самого дитинства кримчан. Зараз перше покоління окупованого Криму пішло до школи. Це діти, які народилися в окупації, і не усвідомлюють, що це – окупація. Для них Крим – просто дім, рідне місто, а російська влада – просто влада. Я вам кажу не про те, що вони – «втрачене покоління», по-перше, так можуть сказати лише слабаки, які не хочуть боротися за покоління українців, а, по-друге, ми вже мали покоління українців, зросійщиних радянським союзом, і все одно прийшли до Незалежної України. Я хочу сказати, що час спливає, і Україна має робити все, що можливо, якщо йдеться не лише про повернення територій, а, в першу чергу, про повернення людей.

Крим у великій небезпеці. Російська окупаційна влада може зробити з нами все, що завгодно, а світ просто висловлюватиме «глибоке занепокоєння»; бо світова спільнота, на мою думку, переважно визнала Крим російським. Та і згадайте депортацію кримських татар: зробили і все, і зараз так само можуть зробити, і ніхто їм не завадить. У нас ніхто не запитує, чи хочемо ми жити так, як живемо ці роки. До нас просто спокійно, повірте мені, взагалі спокійно і (нібито – ред.) без жодного спротиву, зайшли російські військові, зробили те, що їм треба, і роблять надалі. Та і, власне, російська присутність завжди відчувалася у Криму. І тепер, коли вони вже забрали тут повну владу, вони формують інформаційний простір таким чином, щоби зробити активістів, як українців, так і татар, «екстремістами», «терористами», які готують «заколот» проти Росії. Фактично тільки такі новини про затримання активістів у нас виходять. Є медіа, які розповсюджують правдиву інформацію, але вони або страждають за це, або це такі медіа, що знаходяться не у Криму, і тому можуть безпечно інформувати кримчан і всіх інших громадян про правдивий стан речей. А взагалі Крим – велика тюрма, і чим більше спливає часу, тим далі упливає Крим від решти України».

Нам просто постійно втовкмачують, що ми вже «не потрібні Україні».

Вадим: «Не просто пропаганда, а цілеспрямовані постріли просто в мозок. Неможливо передати весь цинізм того, що дають нам місцеві ЗМІ у Криму. Патріоти України – «зрадники», «терористи», а військові, які зрадили українській присязі, чи мєнти, – ото «герої». «У Криму все добре, води вистачає, ЖКХ працюють, туризм процвітає, міст з’єднав нас із Росією, бандити в тюрмах, влада найкраща», – ось вам і весь міст наших «новин». От цим ми «харчуємося» вже п’ять з половиною років. І з особистих спостережень хочеться поділитися про таке: Україна присутня у кримських новинах постійно, а Крим в новинах вільної України – все менше і менше. І Росія вміє використовувати таку ситуацію, коли в українських ЗМІ кримські теми завмирають, бо «не актуальні»: нам просто постійно втовкмачують, що ми вже «не потрібні Україні», що Україна нібито «сама нас віддала», а Росія «повернула додому». Я чудово бачу, що дуже багато українських лідерів думок дотримуються думки, що Крим сам обрав собі шлях – бути у складі Росії. Це дуже злить, оскільки ми нічого не зрозуміли, коли вони сюди увійшли на своїх машинах. Просто прийшли, і все. Якщо б стріляли, був би якийсь захват, а так – все (нібито – ред.) дуже тихо й спокійно відбулося. А про «референдум»… там набагато простіше все було, просто зібрали людей, відправили «голосувати», а паралельно міняли владу в адміністраціях, призначення були прямо з Кремля, все було організовано дуже давно і дуже чітко.

Російська пропаганда страшна не тільки сама по собі, бо отруює мозок поступово, але й тим, що вона має й інший бік: силові репресії. Ми майже щодня бачимо, як люди просто зникають нібито в нікуди. А потім їхній бізнес переписують на якогось «Васю», а їх оголошують «екстремістами, які готували терористичний акт», і все, прощавайте. Тобто це не просто розмови про «чудову Росію», це пряме повідомлення усім кримчанам: «Не рипайтеся, бо буде вам те саме». Отак живе справжній Крим, а не те, що вам там показують, що ми всі тут за Росію. Ті, хто хотів у Росію, завжди тут були, є і будуть, як будуть вони у всьому світі. У мене знайома «ватниця» живе у Канаді, мріє, щоб Путін прийшов «захищати російськомовне населення». Бачите, нічого не поробиш. Головне інше: зберегти українську державність хоча б у початковому вигляді, який був до війни. А для цього потрібно повернути Крим…».

Хочеться, щоб українські ЗМІ протиставляли пропаганді правду.

Жанна: «Мені б хотілося давати такі коментарі публічно, від свого ім’я. І той факт, що я у себе вдома не можу вільно висловитись про ситуацію, яка насправді є у мене вдома, саме по собі багато про що говорить. У мене дві дівчинки, дочки. І коли вони приходять зі школи, розповідають про свої заняття. Щоб ви знали, Україна на уроках історії – просто чужа країна-загарбниця, яка «тимчасово утримувала Крим», чи якось так. Пропаганда – це не лише і не стільки про засоби масової інформації, це ще й про шкільну програму, про рекламу, про туризм, про бізнес, про всі сфери нашого життя, на жаль. У кримський простір щільно увійшла російська складова, вони тут усюди. Дуже хочеться, щоб українські ЗМІ протиставляли усьому цьому правду. Бо коли читаєш про «мертві туристичні сезони», і бачиш фото порожнього пляжу, які було зроблено о п’ятій ранку, то трохи не розумієш, навіщо таке робити, якщо всі ми бачимо, що туристи є, хай не в такій кількості, як до окупації, але є, і досить багато. Ну, це всього один із прикладів. Я маю на увазі, що тут є багато чого, про можна розповісти, і про що потрібно розповідати, але для цього потрібно говорити зі справжніми кримчанами. Правда, нам є, що сказати».

Люди дуже бояться.

Сергій: «Росія це держава-насильник. У них спосіб керувати – це суцільне насильство. Пропаганда – один із інструментів цього насильства, і вони чудово з ним управляються. Політична складова може стати ґрунтом для будь-якої справи, навіть якщо ти прийшов полаятися на комунальників, і там випадково сказав щось на кшталт «грьобана влада». Все. Можеш одразу перетворитися на «ватажка терористичного угруповання». Я вам це цілком серйозно кажу. І люди дуже бояться. Бо ФСБ контролює весь інтернет, всі телефонні розмови, і все це ретельно зберігається на майбутнє, коли може знадобитися, аби приборкати непокірних. На всіх нас вже є досьє, вже готова кримінальна справа, тому активізм у Криму – то щось майже нереальне, що межує з божевільною хоробрістю».

На бізнес дуже тиснуть, дуже сильно.

Світлана: «Мій прибуток – туристи. Я бачу, що їх кількість суттєво зменшилася, але от ще, як би правильно так висловитися, змінилася якість, ось. Тобто тепер це росіяни, до того ж в основному чиновники, яких зобов’язують замість закордонного відпочинку їхати в «наш Крим», щоб продемонструвати, що тепер Росія взагалі щаслива, що «Крим наш». Насправді все трохи по-іншому. Точніше, взагалі по-іншому. Скільки б там російські новини не розпиналися, а я чую на власні вуха зовсім інше. Росіянам взагалі начхати, що Крим заграбастали, воно їм не було треба. Натомість тепер такі розмови: «Ось тепер ми ще й Крим годуємо, а самим жерти нічого скоро буде», приблизно у такому дусі. Так що не дуже їм ідея «Кримнашу» подобається з їхніх особистих причин. На бізнес дуже тиснуть, дуже сильно. Переформатування відбулося в усіх сферах, але от по бізнесу вдарило одразу та боляче. Все змінилося. Система оподаткування, чиновники працюють за іншою системою, якісь незрозумілі перевірки. Звісно, все суттєво погіршилося. І весь час боюся, що, може, і моя невеличка справа комусь «сподобається», і у мене все заберуть. А по телевізору – суцільні «покращення», нібито все у нас добре, ніяких проблем немає. Ще мені не подобається, що тепер ми замкнені на Росії, російським же Крим майже ніякі країни не визнали офіційно. Це впливає на торгівлю, на цінову політику, на якість товарів. Не так все просто, як вони хочуть показати».

Крим занедбаний, хто б що не казав.

Веніамін: «Росія свою пропаганду намагається нам запхати замість хлібу насущного. Всюди, куди б не прийшли, куди б ви не подивилися, всюди Росія. Або реклама, або ЗМІ, або листівки якісь у поштовій скрині, або слогани на бордах, або… та будь-що, власне. Вони усюди, намагаються закріпити свою присутність у нашій свідомості таким чином, щоби здавалося, що Росі тут була завжди. Серед моїх знайомих є багато таких, які вважають, що «Крим повернувся нарешті додому», але це, в основному, росіяни і є. Вони сюди переїхали кожен за власними обставинами та причинами, і все життя мріяли, щоб жити у теплому, красивому, ресурсному Криму, але вважатися Росією. І от тепер їхня мрія збулася. Всі інші, у кого є мозок, розуміють, які це наслідки. Наприклад, ми зобов’язані отримати російські паспорти. Але за Конституцією України, чиїми громадянами ми є, так робити не можна. Не можна отримувати паспорт іншої держави. У нас документи російського зразку, ми ходимо на російські вибори, наші діти вивчають російський варіант історії нашої рідної країни. У нас російські документи: від паспорту та права власності на нерухоме майно до контракту з інтернет-провайдером. Так, ніби ми насправді є частиною Росії. Але це не так. Зараз Крим перетворюється на колонію Росії. Крим занедбаний, хто б що не казав: історичні об’єкти буквально гинуть, історичної правди вже немає. На бізнес відбувається тиск. У комунальній сфері проблеми великі: ви знаєте нашу ситуацію з водопостачанням? І це лише частка проблем, які приходять на думку зараз. Ми у цьому живемо. Погано жити нікому не подобається».

«Чорноморка» в Telegram та Facebook

© Чорноморська телерадіокомпанія, 2020Всі права захищені