В Україні можуть звільнити випускників/випускниць шкіл, розташованих на окупованих територіях Донбасу і Криму, від Зовнішнього незалежного оцінювання при вступі до вишів на підконтрольній території.

Читайте також: Євромайдан в Донецьку, Луганську і Криму: історія опору, яку намагаються «забути»

На президентському сайті опублікована наступна інформація:

«Президент України Володимир Зеленський ініціює внесення змін у Закон «Про вищу освіту» для максимального спрощення вступу у вищі навчальні заклади випускникам шкіл з тимчасово окупованих територій Донецької, Луганської областей та Криму.

Зміни передбачатимуть, що діти з цих територій зможуть вступати до ВНЗ України без зовнішнього незалежного оцінювання і мати можливість вступити у всі виші України, а не з обмеженим окремим списком, як це відбувається зараз.

Крім того, всі бажаючі з тимчасово окупованих територій Луганської та Донецької областей будуть навчатися в українських вишах безкоштовно, через державне замовлення в межах квот.

Зараз така норма діє лише для випускників з Криму та Севастополя.

«Це – частина нашої державної політики. Ми боремося за молодь на тих територіях, ми хочемо максимально заохотити таких випускників переїжджати на підконтрольну Україні територію, вступати в наші навчальні заклади, навчатися в українській системі освіти», – сказав Володимир Зеленський».

Важливо: Війна і мир: «до переможного» або до перемоги?

І, як кажуть у подібних випадках, розверзлося пекло. На сьомому році російсько-української війни вже досить важко зрозуміти, яка за рахунком це хвиля ненависті по відношенню до населення окупованих територій. Примітно, що, з урахуванням недостатнього рівня медіаграмотності аудиторії і постійного стресового фону, в якому живе наш народ, ця ненависть поширюється в соціальних мережах, де першим включається емоційний відгук, а вже слідом за емоціями, можливо, – і критичне мислення. Перш, ніж починати вже зараз писати гнівний відгук на цей текст, давайте-но будемо самокритичними реаліст_ками, і подивимося на дослідження ряду організацій, присвячені поширенню фейків в українських медіа і соціальних мережах.

Оппонент_ки скасування тестування для абитурієнт_ок з окупованих Росією територій наводять як аргументи той же набір стереотипів про Донбас і Крим, що циркулює в українському інформаційному просторі з початку окупації. Безумовно, ніхто не може заперечувати право на думку та особисту позицію, але рівно доти, поки ця думка не висловлюється мовою ворожнечі та ненависті. Я зробила кілька скріншотів з особливо агресивних постів, засіяних образами та оцінками, яких ніхто не просив, але обговорювати їх навіть не маю наміру, а залишу тут єдино з метою демонстрації того, як розганяється ненависть і неприйняття, як поглиблюється розкол всередині українського народу, і як процес побудови миру постає поперек горла тим, хто, схоже, хочуть реалізувати самим собі дане право на особисту помсту.

Цікаво: «Один лайк один факт з життя переселенця»: блогер розповів про втрату дому через окупантів і розвіяв міф російської пропаганди

«Вони сепаратист_ки». Проблема емоційного підходу в тому, що він виключає раціональність і конструктивність думки. По-перше, переконань інших людей нікому не дано знати. По-друге, вони ні-ко-го не стосуються. Ніхто не зобов’язаний проявляти патріотизм в тій мірі, яка влаштовує фейсбучний простір. По-третє, не дивно виглядає вільнодумство на підконтрольній території, де проживання в неокупованому місті дає право на антиукраїнські (зовсім не означає – проросійські) висловлювання, в порівнянні з прожектором пильної громадської уваги, спрямованого на уми і серця людей, що живуть на війні? Труси одягаємо або хрестик знімаємо, пані та панове.

Важливо розуміти, що ми зараз обговорюємо не безликий натовп, а громадян України, чиї права не можуть бути оскаржені, поки вони самі не відмовилися від громадянства або поки когось із них не позбавили громадянства у визначеному українським законодавством порядку. Ніхто не зобов’язаний відповідати чиїмось переконанням. І свобода, і демократія є в країні доти, поки ми не включаємо режим 37-го року і не починаємо, приклавши кухлик до стіни, слухати, що за цією стіною говорять.

Читайте також: Facebook і маніпуляції: культура споживання інформації

«Вони не знають української мови». Ах ти ж, яка проблема. Для початку, взагалі-то, нікому рівень володіння українською мовою у зазначеній групі абітурієнт_ок невідомий. А що, це проблема – вивчити українську мову, навіть якщо деякі з дітей з Донбасу та Криму її не знають? Або, все-таки, може бути, насправді питання не в мові?

Відомі блогер_ки пишуть у фейсбуці невимовним суржиком – ніхто не хоче поставити на них тавро ганьби? Сусіди білінгви – давайте і їх теж заклеймимо? Ваша мама, яка принципово не говорить українською і дивиться Соловйова з регулярністю заведеного будильника – давайте і маму зневажемо і доведемо до інфаркту? А, та що з іноземними студентами? А з кримськими татарами? Розпалювання ненависті – двосічна зброя, і, взявши її в руки, не можна не поранитися.

Згадайте: Мирні процеси на війні: Говорять окуповані Донецьк, Луганськ і Крим

«Діти військових більш гідні пільг». Діти – це діти. Почитайте Конвенцію про захист прав дітей, і припиніть уже сидячи в затишних власних квартирах/будинках, або в орендованому (не через втечу від війни) житло маніпулювати і паразитувати на темах, пов’язаних із життям і безпекою – не вашими, зауважте.

Діти – це діти. Ми спочатку голосно волаємо на тему «втраченого покоління» (це ще більш мерзенні маніпуляції – назвати «втраченими» першачків, які вирушають до школи так званих «Л-ДНР» і Криму в нинішньому році), а потім так само голосно волаємо, що «нам тут не потрібно». Відкрию секрет: слава Богу, ніхто не має права регулювати чужі життя і свободу, і ніхто не може бути вище закону і прав людини.

Також важливо: Мир, примирення, маніпуляції: що дійсно допоможе Україні у війні

«Діти з окупованих територій нехай йдуть здобувати робітничі спеціальності. Навіщо їм освіта?». Значить, все-таки одні діти рівніші, ніж інші? Значить, Донбас все-таки потрібен, але тільки з кайлом та лопатою? Ні. Кожен і кожна в Україні мають право на освіту. Хай навіть хтось вважає це «необов’язковим» для дітей, які прагнуть вирватися на свободу.

«Діти в селах на підконтрольній території живуть не краще, а то і гірше». Кому ключі від розбитого будинку в Єнакієвому на місяць-інший вислати? Це не село, а досить велике промислове місто (було), але яка різниця, що промисловість потихеньку здихає, це ж не село у Львівській області, там має бути краще. А потім, як (якщо) повернетеся, і порівняємо, по свіжих враженнях, так сказати.

Читайте також: Говорить Єнакієве: Наші діти не пам’ятають, що таке мир

Якщо залишити гірку іронію, то така постановка питання жахлива. Питання слід вирішувати індивідуально, і те, що в Африці діти голодують, не привід жити в таких умовах дітям у інших країнах світу. І ще давайте враховувати такий момент: у селах на підконтрольній території не літають снаряди, там є закон і можливість звернутися не до фейкової, а в реальну поліцію, і навіть можливо в тому ж фейсбуці зв’язатися з правозахисними організаціями та омбудсменом прав дітей. Давайте не будемо порівнювати життя на війні, де немає ні права голосу, ні можливості відчути себе в безпеці, і життя в мирній частини України.

«Будуть хабарі на іспитах». Ахаха, а їх немає, звичайно ж. Відкрию секрет: я особисто спілкувалася прямо ось сьогодні з п’ятьма людьми, які зібрали тисячі не гривень, щоб оплатити – хто вступні іспити, хто курсову, хто щось ще. Проблему корупції в українських вишах не можуть вирішити юні заручни_ці на окупованих територіях Донбасу і Криму.

Важливо: «Повернути свідомість»: Чотири міфи про реінтеграцію Донбасу і Криму

«Вони нам тут не потрібні». Ось. Ось воно, точніше, вона. Правда. Правда про мову ворожнечі в Україні, про пропаганду в Україні, і про те, кому це вигідно (не тільки Кремлю).

Які «вони» яким «вам» де «тут» не потрібні. Хто? Кому? Де? Як вступ до вишу вашої дитини залежить від вступу у виш дітей з окупованих районів? Хіба в квартирі оппонент_ок – скасування ЗНО – будуть селити дітей з Донецька, Луганська, Ялти, Севастополя?

У мене маса питань до Зеленського. Маса претензій до дивних кадрових перетворень в Кабміні. До сексизму на державному рівні. До багатьох речей, яких я поки що як громадянка України не можу собі пояснити, дивлячись на деякі речі. Але я бачу конкретні кроки до примирення і інтеграції, об’єднання українського народу. Та скасування ЗНО для абітурієнт_ок з окупованих районів Донбасу і Криму – це один з найбільш значних кроків на цьому шляху.

З 2014 по 2019 роки люди в окупації залишалися невидимими для влади. Нас розділяють, розколюють, вкладають в систему наших цінностей щось, що змінює нас не в кращу сторону і не сприяє примиренню. Якщо комусь незрозумілі слова «побудова миру», «примирення», «відновлення миру» стосовно конкретно внутрішньоукраїнських проблем, то так, ці проблеми є, і ми стільки всього наговорили і зробили один одному протягом цих років, що заростати ці рани будуть роками; і мир не настане, коли замовкне зброя. Тоді у всій своїй силі заговорить накопичена за всі роки ненависть.

Читайте також: «У нас не стріляють, але тут війна»: говорить Крим

А тим часом Росія спростила для житель_ок «Л-ДНР» процедуру отримання російського громадянства. І в цей же самий час реальні люди, яких я добре знаю, готові лягати під автобуси і поїзди, щоб не пустити в свої міста дітей, які прожили в місці несвободи шість з гаком років. До якого вибору такі коментарі підштовхують батьків цих дітей? Не соромно?

Ми звикаємо вершити долі, сидячи за ноутбуком, писати злі пости, «відрізати» Донбас і Крим, і при цьому примудряємося якимось чином говорити про єдину Україну. Яку? Єдину в чому? Єдину в штучно створеному просторі однодумців? Дуже сподіваюся, що кроки до миру стануть більш активними, і що це станеться до того, як хтось скаже або зробить щось, після чого мир між українцями стане вже неможливим.

Важливо: «Очень смешно»: школьники Донецка об уроках «гражданственности» и «героях Новороссии»

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.

«Чорноморка» в Telegram і Facebook