ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
4
2
7
ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
4
2
7
Дорога додому
Мир, примирення, маніпуляції: що дійсно допоможе Україні у війні
  11 Листопада 2019 09:01
|
  850

Мир, примирення, маніпуляції: що дійсно допоможе Україні у війні

Мир, примирення, маніпуляції: що дійсно допоможе Україні у війні

«Відновлення миру є маніпулятивною тезою російської пропаганди, адже однобічні кроки не призведуть до примирення, а лише до послаблення тієї сторони, що їх робитиме», – отримала такий коментар до свого блогу «Негатив у медіа: чому втомлюватися не соромно». Як на мене, це найгостріший ніж у колекції популістичних вигуків, що їх нав’язують населенню як «патріотичні». Тому що, на перший погляд, заперечити нема чого: дійсно, фактичне відновлення миру відбудеться лише тоді, коли російська окупаційна армія залишить Донбас і Крим. Здавалося б, так. Але все ж таки є декілька зауважень.

Чому слова «мир», «примирення» викликають спротив, агресію? Тому що російська пропаганда зробила все для того, щоб склалося враження про нібито «зрадників» на Донбасі. На жаль, у розповсюдженні такого тлумачення подій так званої «російської весни» кремлівським маріонеткам допомогли українські медіа, ретранслюючи меседжі «Л/ДНР» та окупаційних кримських адміністрацій про «явку на референдум» та його результати, про «багаточисленні добровільні мітинги», про «опитування населення» тощо. Після закріплення цього першого міфу про мирне населення Донбасу та Криму медіа, женучись за хайпом, створили ще одну «страшну казку» – про те, що слова «мир» та «примирення» нібито стосуються не громадян однієї країни, а росіян, або російських найманців із числа українських громадян (ми ж не відвертаємося від реальності, і пам’ятаємо про те, що «добровольців» у так зване «ополчєніє» набирають по всій Україні, а не лише на Донбасі?).

Таким чином відбулася дискредитація мирних процесів. Під час дискусій помічала, що опоненти/тки навіть не слухають нічого, що йде за словом «мир», а просто чекають своєї черги висловитися, аби бомбардувати популізмом тих, хто не згодні воювати до скону. Але війна так чи інакше закінчиться. Питання – до якої межі готові йти агресивні «активісти» зі своїми спічами про нібито необхідність продовження війни?

До речі, часто чую, що «ніяких переговорів не може бути». Але, по-перше, будь-який конфлікт закінчується переговорами, тим більше, у 21-му сторіччі. А, по-друге, варто лише сподіватися, що переговори відбудуться саме з Росією, оскільки це означатиме, що РФ визнала себе стороною конфлікту, і її можна притягнути до відповідальності за окупацію українських територій.

Чи є припинення бойових дій гарантією миру між українцями? Ні. Бо, на жаль, поляризація українського суспільства вже встигла поділити українців і українок на своїх/чужих. Люди створюють навколо себе такий «ідеальний простір», де нема з ким сперечатися, всі між собою згодні, і дружно атакують «випадково заблукавших» з інакшою точкою зору.

Якщо ми дійсно хочемо миру й спокою для України та її народу, то наша мета – вже зараз починати процес подолання штучно створених протиріч, протистояння пропаганді ненависті та мові ворожнечі. Важливо допомогти українцям підняти рівень медіаграмотності, щоб протистояти інформаційній агресії. Створити сприятливий простір для розвитку українця/українки як вільної особистості. Все це можна й потрібно починати робити вже сьогодні. Також є те, що можна зробити зараз, а не колись, після війни, для відновлення прав наших громадян на окупованих територіях та вимушених переселенців.

Відновлення виборчого права внутрішньо переміщених осіб. Переселенців частково позбавлено виборчого права. І хоча більше п’яти років ми живемо, працюємо, сплачуємо податки на підконтрольній Україні території, але не маємо права обирати владу, що впливає на наше життя та життя наших близьких.

Відміна ускладненої процедури отримання біометричних документів. Декілька років тому пан Турчинов вніс «цінну пропозицію» щодо посилення перевірок громадян з донецькою, луганською та кримською пропискою при отриманні біометричних паспортів. Це не лише порушує права людини та громадянські права, але й створює сприятливий простір для розповсюдження корупції, а також процвітання сервісних центрів, якимсь чином здатних за подвійну ціну видати той самий паспорт.

Відновлення пенсійних та інших соціальних виплат. «Не можна відновлювати пенсії, оскільки окупанти знатимуть дати виплат, і відбиратимуть у людей банківські карти», – сказав якось мій колега. Я заперечила, що пенсіонери й зараз приїжджають за своїми грошима на мирну територію, а дати виплат всім відомі. Окупанти не ризикнуть відбирати карточки, оскільки це буде прямий удар по роботі російських пропагандистів. Питання в тому, чому українських пенсіонерів піддають тортурам під назвою «ідентифікація» та «верифікація», і змушують брехати державі? Світова спільнота вже декілька років закликає українську владу відновити виплати та дотримуватися законодавства, але поки що марно.

Вирішення житлового питання. П’ять років ми чуємо про нібито необхідність кидати домівки на окупованій території. Але, коли кидаємо їх, коли ми тікаємо від обстрілів, втративши майно, заощадження, елементарні речі, – то що бачимо на підконтрольній території? «Гостинку» з тарганами за вісім тисяч + комунальні послуги. Значна частка переселенців за п’ять років заплатила за оренду та нескінченні поневіряння по чужих кутках рівно стільки, скільки коштує однокімнатна квартира в столиці чи «двушка» в передмісті. Це показники, з якими неможливо сперечатися.

Поліпшення умов перетину лінії зіткнення. Наразі на КПВВ у зоні бойових дій умови жахливі, а правопорушниками можуть виступати ті, кого покликано захищати людей від небезпеки. І поки деякі «журналісти/тки» роблять шоу із загибелі українців/ок на блокпостах Донбасу, контрольні пункти в’їзду-виїзду перетворилися на справжнє пекло з декількакілометровими чергами.

Подолання стигматизації та дискримінації жителів окупованої території та переселенців. Будь-які стереотипи не несуть жодної конструктивної складової, тим більше – стереотипи, що викликають агресію та ненависть проти співгромадян. Що тільки не розповідають про переселенців та жителів окупованих Донбасу та Криму, лише роги та хвіст би домалювати… Все це аж ніяк не сприяє відновленню миру в Україні. Тож одним із напрямків державної інформаційної політики щодо окупованих територій і переселенців має стати протидія поширенню подібних негативних стереотипів.

Це лише декілька кроків. Початкових кроків. Але вони є дуже важливими, щоб подати сигнал нашим громадянам на окупованих територіях, що ми залишаємося однією країною.

Читайте «Чорноморку» в Telegram та Facebook

© Чорноморська телерадіокомпанія, 2020Всі права захищені