Україна знову в центрі світової уваги. Але, на жаль, не тому, що Володимир Зеленський провів ряд важливих міжнародних зустрічей на полях 74-ї сесії Генеральної асамблеї Організації Об’єднаних Націй і виступив з непоганою промовою на загальних дебатах ГА ООН. Все тому, що розмова українського лідера з Дональдом Трампом стала каталізатором імпічменту президента США.

Причина, звичайно, не найприємніша, але факт залишається фактом. І якщо для західних журналістів, політиків, аналітиків і навіть комедіантів (привіт, американські late night шоу) цей епізод став причиною багатогранних досліджень і розслідувань, то, як мінімум, одна країна в світі через нього нестримно бризкає слиною. Назвати її чи самі здогадаєтеся з одного разу?

Зокрема, один з топ-пропагандистів Кремля Володимир Соловйов сходить словесними нечистотами через заяви, як він пише, Зелінського, і стенограми розмови президентів України і США.

«Послухавши виступ Зеленського і прочитавши стенограму його телефонної розмови з Трампом у мене питання: а де наша відповідь? Де наші контрзаходи, (в народі звані санкції) проти України? Ми ж погрожували їх ввести. Очевидно, що вже пора. Зелінський – це Порошенко 2.0.

Якщо «Росія веде війну проти України в центрі Європи», то Зеленський повинен ввести воєнний стан і оголосити війну Росії. Ні про який Нормандський формат після цього і мови бути не може. А якщо Зеленський не оголошує війну, то значить він бреше з трибуни Генасамблеї ООН, говорячи про війну з Росією», – написав Соловйов у своєму Telegram-каналі. Для повноти абсурдності картини нагадаю, що в Росії цей месенджер заблокований.

І це всього лише один з небагатьох голосів з російської інформаційної психлікарні. Адже візит Зеленського в США і поява подробиць його липневої розмови з Трампом не на жарт збудило багатьох в країні-агресора.

Не в останню чергу це сталося через те, що Україна вийшла на перший план, а про Росію всі забули. Тому і було прийнято рішення кинути по-справжньому «важку артилерію» в особі міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова, який дав інтерв’ю газеті «Комерсант». Відразу ж привертає увагу цинічний заголовок – «Війну ми не почнемо, це я вам обіцяю».

Далі за усталеною традицією «Чорноморка» збереже ваш дорогоцінний час, виписавши головне розмови з главою МЗС РФ.

Але для початку маленьке пояснення. Так, ми вже не вперше розбираємо і аналізуємо інтерв’ю Лаврова – зокрема, робили це в грудні 2018 року і в червні 2019. І якщо вам, шановні читачі, здається, що вас годують роспропагандою, то поспішаємо спростувати. Україні ще належить повертати Крим і частину Донбасу, тому стежити за словами архітекторів путінського режиму (а Лавров – один із головних у цьому списку) варто пильно.

Пам’ятайте, що Росія напала на Україну в момент, коли наша країна була вкрай слабка і дезорієнтована. Так що, не забуваючи про політико-дипломатичну роботу, нам потрібно стежити за РФ і вимірювати середню температуру в кремлівській палаті. І коли прийде момент – діяти.

ПРО «ВЗАЄМНЕ ЗВІЛЬНЕННЯ УКРАЇНОЮ І РОСІЄЮ УТРИМУВАНИХ ОСІБ»

«Обмін утримуваними особами відбувся поза контекстом ситуації на Донбасі. Це був обмін за участю українців, (нібито – ред.) затриманих за підозрою в скоєнні злочинів на території Росії, і російських громадян, які опинилися в аналогічній ситуації в Україні. Він відбувся після прямого контакту президента Росії Володимира Путіна і президента України Володимира Зеленського – вельми позитивне явище.

На якомусь етапі на українській стороні виникли проблеми – як не раз бувало, вони (нібито – ред.) спробували відійти від узгоджених домовленостей по прізвищах. Однак ці труднощі вдалося подолати. Треба віддати належне президенту Володимиру Зеленському. Як я розумію, він зіграв вирішальну роль в тому, що обмін відбувся. Насправді це трохи оздоровило відносини між Москвою і Києвом. З огляду на те, що Росія активно бере участь в «нормандському форматі», в роботі Контактної групи по Україні, це може сприяти і створенню більш сприятливої ​​атмосфери по Донбасу».

ЧИ ПРОЙДЕ САМІТ «НОРМАНДСЬКОГО ФОРМАТУ» В 2019 РОЦІ

«Не виключаю, але це (нібито – ред.) залежить не від нас. У всіх на слуху історія з виконанням рішень попередніх «нормандських» самітів. Необхідність виконання цих рішень вже визнали, нарешті, і в Києві».

ПРО «ФОРМУЛУ ШТАЙНМАЄРА» 

«Я читав заяви міністра закордонних справ України Вадима Пристайка  про те, що необхідно підписати «формулу Штайнмаєра», як про це домовлялися 4 роки тому.

Він, правда, став робити застереження, розмірковуючи на тему того, що «формула» – це просто формула, а для того, щоб вона стала життєздатною, її треба переглянути і змінити. Він не пояснив, в якому напрямку. Але якщо це знову ігри в перегляд того, що було вже вирішено, то це не допоможе процесу …

Коли відбувався цей сир-бор, в 2015 році на зустрічі лідерів «нормандської четвірки» в Парижі Франк-Вальтер Штайнмаєр запропонував компроміс. Закон узгоджений– розмови про те, що його ще потрібно продумувати, (нібито– ред.) від лукавого. Всі його елементи містяться в Мінських домовленостях. Положення, що стосуються компетенцій нової влади на Донбасі, були інкорпоровані в закон, прийнятий Верховною Радою, але, на відміну від Мінських домовленостей, які не безстроково, а на рік. Пізніше він був продовжений на три роки.

На відміну від Мінських домовленостей його вступ в силу було обумовлено знову ж проведенням виборів. Франк-Вальтер Штайнмаєр запропонував домовитися про те, щоб цей закон, який вже існує, вступив в силу на тимчасовій основі в момент закриття виборчих дільниць на Донбасі і на постійній основі, коли ОБСЄ підтвердить, що вибори відбулися, коли буде випущений остаточна офіційна доповідь місії зі спостереження за виборами. Це зазвичай відбувається через пару місяців».

ЧОМУ «ФОРМУЛУ ШТАЙНМАЙЕРА» НЕ ПІДПИСАЛИ В МІНСЬКУ 18 ВЕРЕСНЯ

«Це делікатна сфера. Ми дуже сильно засмучені і стурбовані тим, що сталося в Контактній групі. На зустрічі зовнішньополітичних радників в Парижі 11 вересня була досить предметна дискусія про те, як саме повинна Контактна група схвалити цю формулу. У підсумку всі без винятку радники лідерів «нормандського формату» погодилися, що Контактна група повинна підписати цей документ.

Згадаю, що там було міркування про те, що, може бути, не всі члени Контактної групи підпишуть цей документ. Але російський представник чітко сказав, що Контактна група – це той самий формат, в якому треба вирішувати питання, пов’язані з Мінськими домовленостями. Всі представники сторін в Контактній групі – Київ, Донецьк, Луганськ, ОБСЄ, Росія – ставили свої підписи під Мінськими угодами. Виключати будь-кого з числа підписантів («формули Штайнмайера» – ред.) не вийде.

Були сумніви перед зустріччю Контактної групи, що, може бути, проблема кількості підписантів стала причиною того, що це зірвалося. Але Леонід Кучма заявив, що він взагалі не хоче підписувати, інакше в Києві буде черговий Майдан.

Якщо постійно озиратися на Майдан, це означає (нібито – ред.) залишати свою країну під владою радикалів, неонацистів і інших екстремістів.

Ви чули заяви з Києва після цього. Вони були суперечливі. Сухий залишок – треба підписувати. Повторюся, з застереженнями, про які став міркувати Вадим Пристайко, мовляв, треба підписати, але це не означає, що все буде виконано в такому вигляді, рухатися доведеться, по суті справи, на дотик, намагаючись щоразу зрозуміти, що відбувається в київській еліті, як оточення президента України намагається інтерпретувати заявлену їм волю домогтися миру на Донбасі і що це може означати для Донбасу».

ЩО ВИМАГАЄ РОСІЯ ДЛЯ ДОНБАСУ

«Позиція Росії дещо ширше (ніж просто особливий статус для Донбасу – ред.) Вона полягає в тому, що є Мінські домовленості… Не тільки (особливий – ред.) статус. Що передбачають відновлення контролю України над усім цим регіоном при повазі його особливого статусу. Це дуже схоже на Придністров’я, між іншим.

Щодо Придністров’я, на відміну від Донбасу, немає документа, який був би аналогічний Мінським домовленостями. Вірніше, він був, але не затверджений «меморандум Козака».

Наша позиція не змінилася.

Сподівання людей, що живуть в тій чи іншій частині Молдови, України, будь-якої іншої країни, які відчувають приналежність до якоїсь культури, традицій, успадкованих від предків, і при цьому готові жити в єдиній державі, повинні бути задоволені».

ПРО ДОКУМЕНТ, ЯКИЙ ПЕРЕДУВАВ МІНСЬКИМ ДОМОВЛЕНОСТЯМИ

«Ще до Мінських домовленостей, до появи «нормандського формату» в квітні 2014 року зібралися в Женеві Джон Керрі, ваш покірний слуга, Андрій Дещиця, який тоді був в. о. голови українського МЗС та Кетрін Ештон, на той момент високий представник ЄС по зовнішній політиці і політиці безпеки. Тоді погодили документ, який вмістився на одній сторінці і закликав все вирішувати через переговори, враховувати сподівання не тільки Донбасу, але й усіх регіонів України. У ньому вітався намір тодішньої влади у Києві забезпечити децентралізацію і почати процес, в якому будуть враховуватися думки всіх областей української держави.

Це було позитивним сигналом, але про цей документ забули і американці, і ЄС, і тим більше влада у Києві на ранок після його прийняття. Хоча порив був багатообіцяючий. Але, мабуть, дали по руках Андрію Дещиці ті, хто тоді вершив справи в Києві, оголосивши приблизно в цей же час Донбас територією терористів».

ПРО ТЕ, ЩО СУСІДИ РФ МОЖУТЬ ВСТУПИТИ ДО НАТО 

«Я підтверджую, ми не хочемо, щоб НАТО оточило нас впритул, присмокталося до наших кордонів, влаштовувало вчення, розміщувало озброєння, які обіцяло не розміщувати ще в 1990-ті, коли йшов у небуття СРСР».

ПРО ВІЙНУ З ГРУЗІЄЮ В 2008 РОЦІ

«В Абхазії і Південній Осетії діяли ми (нібито – ред.) виключно виходячи з інтересів людей, які проживають там. Коли Михайло Саакашвілі, (нібито – ред.) порушивши всі обіцянки, що давалися російському керівництву, (нібито – ред.) віддав злочинний наказ ввести війська в Південну Осетію, відкрити вогонь по мирних жителях, по миротворцях – російських, осетинських, але не грузинських, бо грузинських миротворців він завчасно вивів.

Ми не думали тоді про те, щоб там не було НАТО. Ми (нібито – ред.) думали про порятунок життів цих людей, ми знали, що їх будуть просто вирізати. Такою був настрій грузинської армії, яка отримала цей наказ. Але, звичайно, наближення НАТО до наших кордонів створює загрозу Росії».

ПРО ПЛАНИ ГРУЗІЇ ВСТУПИТИ ДО НАТО 

«Війну ми не почнемо, це я вам обіцяю. Але наші відносини з Північноатлантичним альянсом і тими країнами, які роблять своїм першим пріоритетом вступ до нього, будуть серйозно підірвані».

ПРО НЕВИЗНАННЯ БІЛОРУССЮ РОСІЙСЬКИХ ПРЕТЕНЗІЙ НА КРИМ 

«Ми теж не на 100% поділяємо білоруські зовнішньополітичні установки. Це (нібито – ред.) нічого не означає.

Я знаю, як забезпечувався кількісний склад тих, хто визнав незалежність Косово, і (нібито – ред.) ми ніколи не будемо себе так поводити з нашими сусідами, партнерами і союзниками».

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook