ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
4
6
1
ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
4
6
1
Особлива думка
100 днів президента Зеленського: Ким і чим вони запам’ятаються
  28 Серпня 2019 14:43
|
  806

100 днів президента Зеленського: Ким і чим вони запам’ятаються

100 днів президента Зеленського: Ким і чим вони запам’ятаються

28 серпня виповнюється сто днів з того моменту, як Володимир Зеленський де-юре став президентом України.

Цей часовий проміжок прийнято вважати у глав держав з 1930-х років, коли Франклін Рузвельт очолив Сполучених Штатів Америки. Тоді США були занурені у Велику депресію і саме Рузвельт своєю рішучою, а головне оперативною політикою почав виводити країну з кризи.

У своєму інавгураційному спічі він заявляв про свій намір «рухатися з безпрецедентною швидкістю для вирішення проблем», що стоять перед Штатами.

«Я готовий відповідно до мого конституційного обов’язку впроваджувати заходи, які можуть знадобитися для постраждалої від кризи нації», – говорив Рузвельт.

Він також назвав свої завдання: повернення американців до роботи, захист їхніх заощаджень і забезпечення економічного процвітання, надання допомоги хворим і людям похилого, а також відновлення роботи промисловості і сільського господарства.

Рузвельт ввів термін «перші 100 днів» під час радіозвернення 24 липня 1933 року. Тоді він розповів про прийняття 13 законів, які допомагають боротися з наслідками Великої депресії.

З тих пір перші 100 днів президентського терміну набули символічного значення, і цей період вважається еталоном для вимірювання успіху глави держави.

Про те, що план дій на перші сто днів є у шостого українського президента, в червні говорив його представник в Раді, а зараз без п’яти хвилин віце-спікер парламенту Руслан Стефанчук.

«План дій на сто днів у нас є. Але кожен день приносить несподіванки, через які доводиться вносити корективи. Фундаментальні цілі на сто днів – від реформування діяльності президента як інституції, запуск процесу комплексного аудиту держави, до внесення конкретних законопроектів з питань судової системи, антикорупційної політики тощо.

Але в українській політиці президент нагадує шахового короля – фігура дуже важлива, але ходить тільки на одну клітинку. Для нинішніх умов це особливо справедливо. А з осені ми вже зможемо взяти всю повноту відповідальності за ситуацію в країні, показати конкретну програму дій. Поки що у нас працює програма – відстояти вибір людей, щоб вони не втратили надію на майбутнє, і спілкування з суб’єктами політичних відносин, щоб вони зрозуміли: почалися інші часи і треба звикати жити за правилами», – говорив він.

Уже в кінці серпня той же Стефанчук поскаржився, що в перші 100 днів президентства у Зеленського при владі нібито не було реальних можливостей для проведення змін.

«З приводу 100 днів Володимира Зеленського, то я глибоко переконаний, що всі найбільші перемоги ми зможемо побачити після 29 числа, тому що місяць не призначалася інавгурація, потім 2 місяці не було можливості впливу нашої політичної сили на законодавчу і виконавчу владу. Я думаю, це тільки початок, хоча перемоги вже є», – сказав представник президента в Раді.

Так, до темпів Рузвельта Зеленському поки далеко, але політичний курс, прийоми, ходи і маніпуляції шостого президента і його оточення вже видно. Їх і спробуємо далі систематизувати.

ОТОЧЕННЯ

Короля робить свита. І українське суспільство досить серйозно побоювалося того, якою ця свита буде у нового президента. Хтось підозрював вплив Коломойського, інші боялися реваншу чиновників часів Януковича, треті кивали на відсутність політичного досвіду у Зеленського і Ко.

Сам глава держави, схоже, вирішив робити акцент на людей, яких добре знає особисто.

Тільки навскидку. Один із засновників і співвласник «Кварталу 95», друг і бізнес-партнер Зеленського Сергій Шефір став першим помічником президента, друг дитинства Зеленського і керівник «Студії Квартал-95» Іван Баканов – виконуючим обов’язки голови СБУ, один з керівників виборчої кампанії Кирило Тимошенко призначений заступником голови Адміністрації президента України.

Руку Коломойського бачили в призначенні Андрія Богдана, по суті, ключового чиновника в спочатку Адміністрації, а пізніше Офісі президента. А про реванш всерйоз заговорили, коли Зеленський практично синхронно з одіозним юристом, колишнім заступником голови АПУ часів Януковича Андрієм Портновим, запропонував розширити закон про люстрацію і на людей, які були при владі з 2014 по 2019 рік.

ІГРИ В ЛУКАШЕНКА

Після вступу на посаду Зеленський час від часу їздить по регіонах, представляючи там або нових губернаторів, або нових керівників управлінь стратегічно важливих відомств, зокрема силових. Але це турне перетворилося на приємний народу атракціон «барин з центру привселюдно вичитує місцевого пана», а Зеленський там схожий більше на президента Білорусі Олександра Лукашенка.

У перший же робочий день президент розпустив Раду. Потім дісталося керівникам Волинської, Закарпатської, Чернівецької та Львівської митниць, від яких Зеленський зажадав написати заяви про звільнення.

«Якщо ви не можете подолати контрабанду, то чому ви просто не звільнитесь? Зарплати маленькі, для чого ж ви це робите? Це мукання ваше вже отут стоїть. Якщо можна, я думаю, что головні складнощі – це люди. Я прошу вас написати заяви про звільнення. Якщо ви цього не можете зробити, то … Мені ця ваша бюрократія! Ви можете їх звільнити? Якщо вони не звільняються протягом двох днів, ви можете їх звільнити?  Добре», – говорив Зеленський 6 липня.

Наступним під роздачу потрапив секретар міськради Борисполя Ярослав Годунок, який тепер більше відомий українцям як «розбійник» и «чорт».

Не залишилися без уваги президента мер Дніпра Борис Філатов.

Міністр екології Остап Семерак.

Одеські митники.

Влада Миколаєва.

Мер Сміли.

Шоу, звичайно, видовищне, але як воно стосується повноважень президента, які чорним по білому прописані в п’ятому розділі Конституції України?

АНДРІЙ БОГДАН

У жовтні 2014 року голова Дніпропетровської області Ігор Коломойський зізнався, що крім українського громадянства має два іноземні громадянства: Ізраїлю та Кіпру. Тоді ж олігарх підкреслив, що на його думку, це не є порушенням – тому що «закон забороняє подвійне громадянство, а потрійне – ні».

Схожий сценарій був розіграний при призначенні Андрія Богдана главою Адміністрації президента.

У його біографії є ​​наступний факт – 19 січня 2010 тодішній прем’єр-міністр Микола Азаров призначив Богдана заступником міністра Кабінету міністрів України – урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики. З цієї причини він був звільнений після перемоги Революції Гідності 3 березня 2014 року, а пізніше люстрований.

Таким чином Богдан не міг очолити АП, тому що це було б порушенням закону.

Але була успішно знайдена лазівка: президентська Адміністрація стала Офісом, а про те, що люстрований чиновник не може очолювати саме Офіс глави держави, в законі немає ні слова.

З цим же ж лишком і здійснюється політика, до якої Богдан причетний. У першому ж публічному інтерв’ю на посаді він допустив проведення референдуму щодо мирних угод з Росією.

В інтерв’ю «РБК-Україна 1» липня він запропонував дати російській мові статус регіональної в Донецькій і Луганській областях.

«Ми можемо Донецької і Луганської області дозволити розмовляти російською мовою, якщо у нас почнеться мир в країні? Ставимо питання – «так/ні». Якщо можемо, тоді Донецьк і Луганськ спілкуються російською мовою. Давайте ще угробимо п’ятнадцять тисяч наших громадян у війні? Розмовляти нескінченно про хороше можна. Але в цей час треба поїхати на фронт, подивитися, хто і як розмовляє в окопах, і прийняти рішення.

Особисто моя думка: я б дозволив Донецьку і Луганську державну – українську, регіональну – російську і за умови, що після цього вони – територія України», запропонував він.

Крім того, журналісти програми «Схеми: корупція в деталях» дізналися, що Богдан ініціював підвищення одіозного Сергія Кізя до посади заступника глави Генеральної прокуратури. Рішення було прийнято після ряду зустрічей, в тому числі, на Банковій.

Окремою історії варто гра з журналістами в «відставку Богдана», скандал навколо якої намагалися нейтралізувати новою брехнею.

А ще глава Офісу президента теж любить пограти в Лукашенка. Наприклад, десь місяць тому він критикував роботу мера Києва Віталія Кличка та ситуацію в Київській міській державній адміністрації.

«Кілька днів тому до мене приходив один з адвокатів, який представився адвокатом одного з« смотрящих »Києва, який заважає пану Кличко ефективно управляти містом, і висловив таку пропозицію, що робота з місцевим бюджетом КГС і КМДА дозволяє отримати 40 млн доларів на рік. Він попросив не чіпати главу КМДА і запропонував цей бюджет розділити навпіл.

Мер Віталій Кличко підтвердив мені, що дійсно він не контролює Київська рада, є два-три смотрящих, які мають певні групи депутатів, – і якщо він не буде знаходити з ними компроміси, він не буде мати більшості в Київраді, а значить не буде ефективним мером», – заявляв тоді голова ОП.

І на завершення цього розділу два дуже характерних відео з Богданом.

РОСІЯ – АГРЕСОР?

У 2014 році Російська Федерація тимчасово окупувала Крим і почала бойові дії на Донбасі, отримавши в усьому цивілізованому світі статус країни-агресора. Але просте речення «Російська Федерація – країна-агресор» для президента дуже складне.

«Не ми почали цю війну, але нам цю війну закінчувати. І ми готові до діалогу», – говорив Зеленський на інавгурації.

Не ми, а хто почав, пане президенте? І з ким ви готові вести діалог?

Те ж саме з красивою алегорією, коли Зеленський під час виступу 24 серпня порівняв Крим і Донбас з дітьми, яких в України «відібрав сусід». І начебто зрозуміло, про кого йдеться, але чому не назвати речі своїми іменами?

Цей сусід не працює в ювенальної юстиції, він просто вирішив пограти в імперію і напав на слабку країну. І у сусіда, пане президенте, є ім’я – Російська Федерація.

Так, кілька разів Зеленський говорив про агресора, тільки знову ж без згадки Росії поруч.

«Ми сьогодні, як би прикро це не звучало, програємо Казахстану, Білорусі, Узбекистану, Грузії, Молдові, країнах Балтії та агресору», – говорив він під час доповіді на IT-конференції iForum.

Можливо, причина такої риторики Зеленського в наступному.

ПЕРЕГОВОРИ З ПУТІНИМ

За перші сто днів президентства Зеленському вдалося налагодити контакт з Путіним. Публічно відомо про як мінімум дві бесіди лідерів України та РФ. Перший раз вони спілкувалися 11 липня й обговорили «звільнення полонених моряків, а також повернення інших українських громадян, які утримуються на території РФ».

Другий раз Зеленський і Путін поговорили по телефону після загибелі чотирьох українських військовослужбовців в районі Павлопіля 6 серпня.

«Терміново подзвонив йому і сказав, що це не наближає нас до миру. Дуже прошу вплинути на ту сторону, щоб вони припинили вбивати наших людей», – розповів Зеленський про підсумки переговорів.

Тоді ж президент України також ініціював телефонні розмови з лідерами країн – учасниць Нормандського формату.

«Потрібно невідкладно, найближчим часом зустрітися з лідерами Нормандське четвірки. Подивитися один одному в очі. І припинити цю війну», – зазначив глава держави.

За останньою інформацією, зустріч лідером країн – учасниць Нормандського формату відбудеться у вересні.

ПОВЕРНЕННЯ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ І ПОЛІТВ’ЯЗНІВ

21 серпня низка російських ЗМІ, серед яких інформагентство «Інтерфакс» і газета «Комерсант», повідомили про те, що дуже скоро з російських в’язниць і СІЗО на Батьківщину можуть повернутися десятки українських політв’язнів і військовополонених.

Серед них моряки, які в листопаді 2018 року були захоплені в результаті акту агресії Росії в районі Керченської протоки, а також Володимир Балух, Станіслав Клих, Олександр Кольченко, Павло Гриб, Микола Карпюк.

Кого у відповідь віддадуть Росії, поки невідомо. Швидше за все, серед них буде головний редактор українського відділення російських пропагандистів з агентства РІА Новини Кирило Вишинський, який був затриманий в Києві в травні 2018 року по підозрою в державній зраді.

За його справі в липні Україну відвідали головний редактор російської радіостанції «Ехо Москви» Олексій Венедиктов, а також уповноважений з прав людини в РФ Тетяна Москалькова.

Тоді український омбудсмен Людмила Денісова перед зустріччю з Москальковою писала, що сторони обговорять «питання звільнення громадян України, які містяться на території РФ і окупованого Криму, а також містяться громадян РФ в Україні».

СКАСУВАННЯ ПАРАДУ

У перших числах липня Зеленський заявив про скасування військового параду на День Незалежності 24 серпня через його «помпезність і дорожнечу».

«Зазвичай 24 серпня у нас проходить військовий парад. Такий помпезний і точно не дешевий. Краще ці гроші виділити нашим героям. І ми прийняли рішення виділити 300 мільйонів гривень на премії всім нашим військовим. Це солдати строкової служби, це курсанти, сержанти, офіцери – всі. І обов’язково військові, які проводять операцію в зоні Об’єднаних сил», – говорив президент.

У свою чергу, Андрій Богдан анонсував «початок нової традиції святкування Дня Незалежності України».

«У цьому році організацією заходу займається відомий український режисер. Відбудеться хода гідності – вшанування всіх, кого поважає Україну. У ході візьмуть участь представники різних військ, учасники АТО, медики, вчителі, волонтери і керівництво країни. Президент Володимир Зеленський звернеться до людей з промовою, після чого буде грандіозний концерт», – говорив глава ОП.

В результаті 24 серпня в центрі Києва були Хода Гідності та Марш Захисників України. Писати про них не буду, це прекрасно зробили колеги по «Чорноморці» тут і тут.

ПОРАЗКИ В ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ

Так, у всьому, про що піде мова в цьому розділі, немає прямої провини Зеленського. Але тенденція дуже тривожна.

В кінці червня делегацію Росії повернули до Парламентської Асамблеї Ради Європи. При цьому, в доповіді моніторингового комітету ПАРЄ про повноваження російської делегації серед вимог і закликів до РФ не виявилося пунктів, які стосуються тимчасово окупованого Криму, нападу РФ на Донбас і фактичного контролю частині цієї території, за винятком згадки про збитий авіалайнері MH17.

Близько тижня тому знову зазвучали голоси про те, що Росію треба повертати в «Велику вісімку».

Не будемо забувати і про першого українського політв’язня в ЄС – 12 липня суд італійського міста Павія визнав винним заступника командира взводу першого батальйону оперативного призначення Нацгвардії імені Кульчицького Віталія Марківа.

Його звинуватили в причетності до вбивства італійського фотографа Андреа Роккеллі в зоні бойових дій на Донбасі в 2014 році і засудили до 24 років тюремного ув’язнення.

Щоб підсолодити цю гірку пігулку нагадаю про те, що в перші дні президентства Зеленського в Гамбурзі Міжнародний трибунал ООН з морського права задовольнив вимоги України по справі про агресію Росії проти українських ВМС 25 листопада 2018 року в Азовському морі.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook

© Чорноморська телерадіокомпанія, 2020Всі права захищені