Ніна Кульчевич, засновниця Victory PR, та людина, завдяки зусиллям якої Україна увійшла в цифрову реальність і світ великих даних. Завдяки її роботі з клієнтами ми з вами отримали електронний документообіг, а світ дізнався, наскільки успішними можуть бути українські стартапи.

Вона знає, як будувати комунікацію, ту саму, з якою в Україні на державному рівні останнім часом все так складно. Вона розуміє, як успішно виводити продукт на світовий ринок, той самий, який так часто обіцяють українським виробникам. Вона разом з клієнтами почала працювати над діджиталізацією України задовго до того, як це стало модно в наших політичних колах.

Про те, навіщо потрібна комунікація і як потрібно просувати бренд України на світовому ринку, вона розповіла в інтерв’ю «Чорноморці».

Скажи мені як фахівець, чому комунікація – це важливо?

Тому що комунікація – це наше життя. Без неї неможливо на щось вплинути або щось скласти. Все залежить від того, як ти донесеш свої думки. Комунікація може допомогти досягти всього. Ось абсолютно всього. Ти можеш зірвати джекпот, якщо просто правильно поговориш з правильною людиною.

Читайте також: Водолаз – не дайвер: хто захищає води України. І від коронавірусу теж

У нас комунікацію, на твою думку, вже оцінили як належить?

Думаю, у нас більшість людей просто про неї не замислюється. Про це думають люди, які спочатку стикаються з якимись труднощами в побудові відносин.

Хоча, як я помітила, хороші піарники – вони зазвичай сірі кардинали. Вони ніколи не публічні. В піарі, як в галузі, люди працюють і намагаються управляти нею тихо. Хоча, здавалося б, що все має бути інакше. Але ні. Хороший піарник завжди повинен бути в тіні результатів його спікерів і тих компаній, з якими він працює.

Уяви, що у своєму поточному стані Україна звернулася до тебе, як клієнт. Раптом, у нас хтось визнає, що з комунікаціями в країні щось пішло не так. Що, в першу чергу, ти їй порадиш?

Я би працювала відразу по декількох фронтах. Перший рівень – робота з найбільш активним поколінням. Це ті, кому від 20 до 50 років. Покоління, яке вже стало на ноги, має свій дохід, сформувало усталені принципи і може активно впливати на зміни. В Україні, щоб щось змінити, в першу чергу повинні бути активними громадяни. Це покоління вимагає певної освіти, якої у нас немає.

Цікаво: Теорія заробітку: як українцям пережити кризу

Як його потрібно навчати?

Пояснювати, що таке комунікаційні процеси, як із ними поводитися і як, щодня поглинаючи новини та інформацію, відділяти правду від усього іншого. Більшість не розуміє, як в сучасному світі маніпулюють інформацією. При цьому люди формують свою думку, виходячи з того, яку інформацію вони отримують, не аналізуючи, наскільки вона правдива. Я б, у першу чергу, вчила критичного мислення.

Клієнт, який критично мислить, не так легко піддається управлінню і маніпуляціям?

Звичайно. Питання в тому, що маніпуляції призводять до відсутності результату. Нами маніпулюють кожні чотири роки, в кінці політичного циклу. І кожні чотири роки країну починає ковбасити. Від цього нікому не стає добре. Бізнес від цього страждає.

Якщо вчити з точки зору того, як будується комунікація, людина має навчитися сприймати інформацію через якісь фільтри. Зараз є все, щоб людей навчити, технології вже дозволяють це робити. За 2-3 роки можна у людей сформувати звичку фільтрувати інформацію, щоб тобою не маніпулювали. Це дозволить людям стати активними і ефективними громадянами країни.

Це було б першим напрямком твоєї роботи. Другий напрям?

Важливо навчати дітей. Це я б зробила б другим пунктом. Я вважаю, що в шкільній програмі повинні бути психологія і базові основи комунікації та роботи з інформацією. В легкій формі, зрозумілій для дітей. Зараз діти в школах отримують знання комплексно і глобально. Але їм не дають цей важливий шматок знань, який дозволяє особистості сформувати свою самостійність і навчитися формувати в собі якісь цінності і принципи. Комунікація – це ж виходець із психології.

Пункт три – це робота з формування на рівні держави, бізнесу і активних громадян своєрідного нетворкінгу. Зараз у нас суспільство досить відособлене і розділене на своєрідні острівці. Необхідне комплексне і глобальне об’єднання всіх сфер, щоб вони могли ефективно взаємодіяти і розвиватися. Якщо їм дати можливість співпрацювати – це буде він-він (перемога – ред.) у всіх сферах.

Якщо оцінювати Україну як особистість, то зараз вона перебуває на етапі розвитку десятирічної дитини. Навіть не підлітка. Це десятирічна дитина, яка пережила перші кризи становлення. Вона зраділа, що вже самостійно щось може робити, але нести відповідальність і серйозно ставитися до своїх вчинків ще не вміє. У неї ще просто немає таких навичок. Усвідомлення того, що є відповідальність за свої вчинки і готовність прийняти цю відповідальність – наступний етап нашого формування, який нам тільки належить пройти. Якщо нам це вдасться, і ми не відкотимося назад до диктатури – суспільство доросте до рівня розвитку підлітка. Тоді ми навчимося стикатися з проблемами, намагатися їх вирішувати, і не будемо звинувачувати когось за результати нашого вибору. Тоді сформується комунікація, яка буде актуальніша для нового покоління. І це покоління буде набагато швидше і ефективніше реалізовувати поставлені для України цілі.

Важливо: Нам потрібен план: про стосунки з Росією, яка руйнується

Ти з великим оптимізмом дивишся в майбутнє.

Так, я оптиміст. Я досить тверезо оцінюю те, як Україна-особистість, людина-країна, реагує на ті чи інші ситуації, і як вона їх переносить. Я бачу, скільки у нас людей, які можуть по-дорослому реагувати на виклики, і цих людей стає більше.

Якщо б до тебе, як до піарниці, прийшла така десятирічна дитина і сказала: «Зроби мене популярним»,  ти б взялася?

Якби я бачила у нього чітке і живуче бажання реалізувати свою мрію, для якої йому потрібна популярність, взялася б. Але, боюся, в нашому випадку я такого глобального бачення не бачу. У нас є мета стати європейською демократичною країною, у якої все добре, і всім класно живеться. Але саме це і є дитяче розуміння світу – щоб все запросто вирішувалося.

Читайте також: Психолог: Треба або розвиватися, або чесно визнати, що нам подобаються прикольні страдашки

Більш молоде покоління мислить більш прогресивно. У них сильніше розвинена готовність брати на себе відповідальність. Те, як вони міряють результати, як вони готові домагатися і відстоювати те, у що вони вірять – це те, що вселяє в мене надію на розвиток суспільства та особистості України.

У тебе такі незвичайні клієнти ось саме через такий підхід – тобі цікавіше орієнтуватися більше на майбутнє, ніж на все інше?

Я клієнтів завжди відбираю за цінності. Я не працюю зі всіма підряд. Завжди проводжу співбесіду. Якщо розумію, що клієнт поки не хоче розвивати свою справу, виходячи з своєї соціальної позиції – це не мій клієнт. Мій клієнт той, хто не просто хоче заробити гроші, а хоче щось змінити у своїй сфері, тому що його справа його пре і драйвить.

Я не беруся за тих, хто точно не знає, чого він дійсно хоче, і не хоче щось змінювати, щоб його справа приносила користь суспільству.

Чому тобі так важливо, щоб бізнеси твоїх клієнтів були корисними?

Тому що для мене важливо впливати в цілому на Україну, на світ через свою роботу. Це мій внутрішній підхід до тієї справи, якою я займаюся.

Тобто, ти маленький сірий кардинал трансформації держави?

Ну, можна і так сказати. Я просто дуже амбітна.

Але ж у тебе це добре виходить –  стартапи, проекти по роботі з великими даними.

Мені щастить, тому що я вмію потрапляти в місця, де є люди, що прагнуть до великих і амбітних змін. Разом у нас виходить окремі сфери змінювати.

Те, що мене точно драйвить, це – інновації, ІТ і все, що стосується розвитку культури. Я розумію, що це базові речі, які необхідні всім. Ми робили освітні програми для усвідомленого батьківства. Це – основи. Після цього до мене почали приходити інноваційні бізнеси. Стартапи – це те, що однозначно буде працювати на розвиток тих чи інших напрямків. Клієнти у фінансовій сфері у мене з’явилися випадково, можна сказати. Я навіть не очікувала, що мені це буде цікаво. Там все повільніше змінюється, і там не дуже люблять ризикові новаторства, які мені дуже подобаються. Але знайшовся і клієнт, який був відкритий до таких проектів, і вийшло круто.

Поки найяскравішою своєю зміною яку ти вважаєш?

Стартапи, акселератори, інновації. Тут кожну свою ідею можна реалізувати і зробити з цього бізнес. Це та сфера, де у нас дуже хороші і сильні кейси з хорошими результатами. Коли ми починали в 2014 році, держава була закрита для інновацій з паперовим документообігом. Я тоді побачила, як Денис Гурський розповідав, що все може бути по-іншому і пояснював, як це працює в інших країнах. Мене це так захопило, що я прийшла до нього і запропонувала працювати разом. Так ми почали працювати над відкриттям державних даних. Тоді ця тема була нікому незрозуміла, але ми придумали, як це донести журналістам, чиновникам і суспільству, щоб вони захотіли змін. Тому що держава не буде відкривати всі дані просто так, якщо немає очевидного попиту.

Важливо: Психолог: Поруч з Україною завжди буде старий, шалений і привчений до алкоголю ведмідь

То підключення України до світу великих даних –  це твоя заслуга?

Так, в тому числі моя. Ми займалися формуванням необхідних знань на цю тему, ми просували закон про відкриті дані, ми пояснювали, навіщо це потрібно. Ми займалися тим, що навчали айтішників і розповідали їм, що і як це робити.

До кого в Україні найлегше доносити інноваційні ідеї?

До тих, хто інноватор за своїм типом особистості, незалежно від віку та сфери діяльності. Таких людей у будь-якому суспільстві десь 4%. Вони, як правило, лідери думок, на них рівняється більшість. Головне – заразити їх ідеєю, далі вони допоможуть її популяризувати. Але це ще не будуть маси. Мейнстрім починається після того, як оточення інноваторів починає цю ідею використовувати.

Тобто, розповіді про те, що завжди вирішує більшість,  це неправда?

Вирішує завжди меншість. Більшість тільки йде слідом за лідером.

Якщо дивитися на Україну як на бренд, він у світ пізнаваний?

Поки, на жаль, не дуже. Над популяризацією нашого бренду ще потрібно працювати. Поки ми найбільше асоціюємося з війною з Росією, і іноземці сприймають нас як зону ризику, де небезпечно вести бізнес, тому що ситуація нестабільна. Хоча туристичне положення і розв’язка в Європі у нас дуже класна.

У нас є проблема з законодавством – занадто багато зарегульованих законів, які не оптимізовані і заважають працювати.

Цікаво: Громадська активістка Світлана Колодій: Студенти з Ужгорода боялися їхати в Маріуполь

У нас дуже класний людський ресурс, наші люди дуже цінуються. Ми активні, відповідальні та не боїмося висловлювати свою точку зору. У нашому світогляді бос не завжди правий, і це дуже цінна якість на світовому ринку. Але всі процеси зарегульовані і непрозорі, тому іноземні роботодавці не дуже хочуть до нас заходити, тому що вони не розуміють, як захистити себе тут.

Імідж – це не абстрактна одиниця?

Це конкретний ресурс, який впливає на розвиток нашої економіки, зменшення боргів держави і забезпечує нормальну роботу з міжнародними партнерами, і впливає на підвищення рівня життя кожного – моє, твоє, будь-якого українця. Імідж – це те, що можна і потрібно монетизувати.

Ми повинні створювати свій імідж і на державному рівні формувати образ України, як привабливої країни, з якою можна працювати. Держава повинна розповідати світу, які у нас є компанії, і в яких сферах з ними можна працювати. Держава має допомагати нашим компаніям виходити на міжнародні ринки і захищати там наші інтереси. Це і є державна підтримка бізнесу. Якої у нас поки що, на жаль, на належному рівні немає.

Зовсім?

Є окремі торгові місії, які цим займають, але цього мало. Крім того, не всі представники про них знають. Хоча в торгову місію потрапити досить просто – потрібно познайомитися з Міністерством торгівлі і брати в них участь. Це дорого, але це ефективний інструмент налагодження контактів. Якщо ми зможемо популяризувати ці місії – вони будуть значно ефективніше. Але міністерство поки не робить ніяких кроків, щоб проінформувати бізнес про те, що таке є.

Але тут багато що залежить і від активності громадян. Якщо я зацікавлена в розвитку свого бізнесу, то я можу, як представник бізнесу, об’єднуватися з іншими бізнесами, пропонувати державі щось, що змінить сферу моєї роботи на краще. Я буду об’єднуватися з іншими, щоб вимагати від держави цих змін. У нас людей дуже гальмує установка «Звертайся не звертайся – від держави толку не буде». Як тільки ми зрозуміємо і звикнемо, що, об’єднавшись, ми можемо домогтися змін – ситуація зміниться. Тому що сама держава її міняти не буде. Якщо ти чогось хочеш, ти сам робиш все, щоб цього домогтися. Ми повинні говорити і пропонувати, щоб нас почули. Коли ми почнемо це робити – все буде по-іншому.

Українцям є, чим пишатися?

Звичайно. Ми – нація, яка дуже швидко навчається, яка вміє швидко адаптуватися до нових умов. У нас багато людей, які лідери по натурі. Це не скрізь є. Потенціал у нас дуже великий. Ми просто не звикли вивчати себе, свою історію і культуру, тому ми не пишаємося. Ми занадто мало знаємо про свої досягнення і можливості. Зараз ця культура тільки починає формуватися.

Також цікаво: Майстер крафтових гуморесок: Привід для жартів №1 в найближчі роки – саме Зеленський

Скажи мені як фахівець з комунікацій. У питанні донесення інформації про те, що Крим це Україна, в нас щось пішло дуже не так. Тому що гасло є, але люди про Крим часто забувають. Що ми можемо змінити в цьому питанні?

Тут потрібно міняти політику. Питання не в тому, що комунікатори щось не так зробили. Це питання політичних інтересів. Про нього неправильно міркувати, у чому була помилка донесення інформації. Комунікацію повинен хтось запустити, її має хтось спонсорувати. Щоб комунікація спрацювала – потрібно вкласти великі гроші. Сама по собі вона не виникає. Поки це питання не стане по-справжньому комусь потрібне, нічого не відбуватиметься.

Чому криза – це хороший час, щоб інвестувати в імідж своєї компанії?

Не тільки в імідж (це більше про те, як візуально виглядаєш), але головне, – в репутацію. Це момент, коли всі опиняються перед викликами складних обставин. Час, коли «оголюються» персоналії, а потреби людей стають більш очевидним. Коли більше людських ресурсів на ринку, всі відкриті до колаборації. Коли стають очевидними справжні цінності засновників компанії. Хтось допомагає людям, державі, один одному. А хтось наживається на дефіциті і продає маски кожен день з націнкою +50 грн. Час, коли бізнеси, які допомагають, стають головними героями каналів і навіть державних комунікацій, так як здійснюють дії, що змінюють країну. Що практично нереально в інший період.

Читайте також спецпроект «Чорноморки»: «Новатор»: машина, яку чекали військові

«Чорноморка» в Telegram і Facebook 

Фото з архіву Ніни Кульчевич