До весни 2020 року українська влада підходять з купою невирішених проблем. У них різне походження, але їх список масштабний.

Припинення бойових дій на Донбасі, де зовсім недавно російсько-терористичні війська пішли на загострення, а влада готує чергове розведення сил і хоче провести місцеві вибори восени.

Деокупація тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим, «влада» якої спитьі бачить той момент, коли Україна відновить подачу води на півострів.

Справа про збиття під Тегераном літака авіакомпанії МАУ, в рамках якого відбуваються непрості переговори з Іраном.

Паніка серед населення через епідемію коронавіруса і заворушення у країні, які мали всі ознаки гібридного втручання країни-агресора.

Як українська влада буде боротися з цим у великому інтерв’ю Liga.net розповів секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данилов.

«Чорноморка» вибрала найголовніше.

«Золоте – це окремий кейс. В Росії йде внутрішня боротьба різних груп впливу: не всі там хочуть, щоб мінські угоди і нормандський формат виконувалися. В Золотому ми бачили одну з цих груп впливу.

Якщо ви звернули увагу, в той же день з’явився указ Путіна про звільнення одного з його помічників, пана Суркова. Я не вірю у випадковість деяких речей.

Більш того, в той день проходило засідання Радбезу ООН, яке було скликано Росією. І для них була не дуже приємна річ, коли вони порушили всі домовленості і виглядали там не дуже впевнено».

Цікаво: «Чи хочуть росіяни війни»: подробиці засідання Радбезу ООН до річниці «Мінська»

«Є різні групи. Ми розуміємо, що глобально тактика РФ – підпорядкувати Україну. Але є люди, які хочуть це зробити військовим способом, а гібридним способом. У свій час Лавров проговорився про їх доктрину. Вони кажуть, що захищають не росіян, а російськомовних. Тому вони сьогодні роздають паспорти наліво й направо. Хто завгодно у світі, якщо говорить російською, може отримати цю «двоголовий» папірець. Так що питання мови для нас вкрай важливе».

«Українська сторона розводить війська чисто з гуманітарних міркувань. Нам треба збільшити кількість коридорів по перетину лінії розмежування. Те, що сьогодні майже заблокована Луганська область, немає ніякого автомобільного проходу – ускладнює життя нашим людям, яким ми повинні допомагати. Це наші українці. Та сторона розглядає це тільки у військовій площині.

Я розумію почуття наших хлопців, які проливали кров саме на цих ділянках, коли їм треба відійти на умовні 100-200 метрів. Але точно так само відходить і інша сторона. Більш того, на ділянках розведення у нас менше втрат».

Важливо: Дебальцеве: п’ять років в полоні «руського міра»

«Волкер не вірить у те, що будуть проведені вибори, і він це каже на 100%. Я можу сказати, що теж в це не вірю, але на 50%. Я хотів би, щоб ми встигли в цьому році, по-перше, – поставити наших прикордонників на нашій українській кордоні, по-друге, – організувати спільне патрулювання територій з членами місцевих громад. Цей досвід уже був у Хорватії. Він був різний. Я не можу сказати, що в групах по чотири людини не було певних спорів. Але ми повинні до цього наполегливо йти.

Я вірю в те, що ми повинні досягти миру. Вибори повинні проходити тільки за умови додержання Конституції України. У нас є ЦВК, є чітка процедура. Чи встигнемо ми це зробити? Я хочу, щоб встигли. Щоб ми прийшли до мирного життя. Я дуже-дуже цього хочу».

«Мені дуже не подобається слово Донбас. Це один з елементів гібридної війни, коли РФ починає відокремлювати Донбас або Галичину від України. У нас є частина окупованих Донецької та Луганської області, є (незаконний – ред.) аннексований Росією Крим. Це дуже важливі речі. Потім вони кажуть, що це якась окрема нація – жителі Донбасу. Вони нам такі лінгвістичні штуки закидають, а ми користуємося. Особисто я вважаю, що в даному разі мова повинна бути чистою.

Або, коли глав обласних адміністрацій називають губернаторами – в Україні губернаторів немає, це абсолютна російська калька».

Читайте також: «Бабки-то де?»: пропаганда Кремля зняла серіал про Путіна. Головне з випуску про Україну

«Ми вважаємо, що це українці? Тоді з ними треба спілкуватися, їм треба пояснювати. Ми демократична держава. Набагато простіше було б побудувати тоталітарний режим і сказати: ніяких виборів, вводимо воєнний стан. Але це вже на крайній випадок абсолютно».

«Місцеві мешканці – раз, але ми говоримо, що це не бойовик і не вбивця. Представники ОБСЄ або іншої інституції. Представники Національної гвардії. Це непроста ситуація, яка вимагає багато зусиль. Погоджувати завжди вкрай складно.

Зброя може бути тільки у тих людей, які мають безпосереднє відношення до українських інституцій. Нацгвардія, прикордонники з правом на носіння зброї».

«Активна фаза і підготовка до війни почалася з 2001 року, як тільки Володимир Путін прийшов до влади. У нас є чітка установка, що люди, які брали участь у вбивствах українських громадян, не можуть бути прощені. Це не обговорюється. Але ті, хто цим не займався, – лікарі, вчителі, службовці, – чим вони завинили? У мене багато знайомих, які з тих чи інших причин залишилися в окупації. Хтось не може батьків кинути, хтось не знайшов в цій частині України свого місця. Це не означає, що вони стали іншими українцями».

Цікаво: Євромайдан у Донецьку, Луганську і Криму: історія опору, яку намагаються «забути»

«Козак – це людина з українським корінням. Їх там таких дуже багато… Але ми поки не знаємо, де буде використаний Сурков, чи відійшов він від справ повністю, Володимир Путін відправив його на пенсійну медитацію – або він буде її використовувати в якихось інших речах. Адже Сурков займався не лише питаннями, пов’язаними з Україною».

«Вони шантажують людей, які працюють на території Донецької та Луганської областей. Платять зарплату і кажуть: «Якщо ви не отримаєте паспорта, ми вам не будемо платити гроші».

А російський народ терпить, що у нього забирають гроші. У Радянському Союзі ми допомагали всім в Африці. Чим це закінчилося, відомо. Тепер вони «допомагають» Осетії, Абхазії. Там невеликі суми. А на території Криму, Донецької та Луганської областей вони змушені сплачувати шалені гроші. Мільярди доларів Путін витрачає для утримання цих територій.

Ми вважаємо, що їх досить багато. На сьогодні це близько 156 000 паспортів.

Ми фізично не можемо на це вплинути. На сьогодні ми розробляємо певні пропозиції, що б ми повинні були робити. У нас, до речі, є списки всіх українських громадян, які отримали ці паспорти».

Читайте також: Паспорти РФ на Донбасі: які проблеми чекають «нових росіян»?

«Це тимчасово окупована територія, за яку несе повну відповідальність РФ. Деякі країни допомагають нам і справді є партнерами. А є країни, які тільки кажуть, що вони-партнери, але роблять те, що вигідно Росії. Чи можемо ми їх звинувачувати? Це морально-етичний аспект…

Ми повинні бути сильними і розуміти, що наша перемога – це ми. Крім нас цього ніхто не зробить. З деокупації є кілька кейсів. Я не можу їх вам розкривати. Вони в роботі. Вона не завжди є публічною, тому що наше головне завдання – повернути наші території».

«Моя особиста думка: ми не можемо постачати воду в окупований Крим. Більш того, з політичної точки зору я думаю, що це неможливо. Якщо Російська Федерація повертає Крим, то вода піде туди одразу. Це складне питання. І думати, що є проста відповідь, не можна».

Цікаво: Вода, Крим, Арахамія. Рука тримать фейспалм втомилась

«Позаштатний радник Сергій Сивохо як громадянин України і корінний донеччанин має право на власну думку. Але коли ви ставите наголос, що він є моїм радником, я можу сказати, що у мене 12 позаштатних радників.

Цікаво: РНБО і Сивохо: про масштаби марності

У Сергія є своя власна думка. Що я повинен зробити? Лаяти його за це? Я користуюся послугами всіх розумних людей. За своєю посадою я повинен вислуховувати всіх: і Сергія Сивохо, і дуже багатьох людей. Але висновки я роблю самостійно».

«Після збитого над Тегераном літака нашого посла почали «закидати». Але не всі розуміють, що якби наш посол тоді не зробив такі заяви, то 45 українців туди не потрапили, і ми б не знали після першої години їх перебування там, що сталося. Є репутаційні ризики, на які треба йти для того, щоб державні інтереси були понад усе».

«Іран – дуже складна країна зі складною системою управління. Там є духовна і світська влада. З ними непросто працювати. Я був там для вирішення питання «чорних ящиків». Для нас це дуже важливе питання. За чиказькою конвенцією, саме іранська сторона веде розслідування у цій справі. Нам було дуже важливо, щоб вони це робили спільно з нами. У нас пройшли переговори в два раунди з секретарем РНБО Ірану. Ми з ними досягли певних домовленостей.

У нас є три закриті версії, які ми відпрацьовуємо. У тому числі, хто був у цьому зацікавлений і хто ще брав у цьому участь».

«Давайте не будемо поспішати. Зараз ідуть технічні процеси та узгодження процедур. Ми кожен день на зв’язку з Іраном. Ми працюємо».

Читайте також: Як жити після історії в Нових Санжарах

«Ми живемо в інформаційному суспільстві, в якому навіть інформація, яка не відповідає дійсності, розлітається набагато швидше, ніж звук. Достатньо в месенджер написати: все пропало. І якщо Офіс президента на все буде реагувати…

Ще раз кажу, цим повинна займатися окрема інституція, яка пояснила б людям, що нічого страшного немає. Звичайний грип, до якого ми всі звикли, забирає набагато більше (життів – ред.), ніж коронавірус. До того ж, на сьогодні ситуація змінилася, вже є ліки. Графіки смертності кожен день йдуть вниз».

«Росія перебуває в складному становищі. Ми ще побачимо її розвал. Складні релігійні питання, демографічні проблеми, відносини з Китаєм… Путін це розуміє і тому вибирає зовнішнього ворога. Спочатку це були грузини, тепер ми. Без зовнішнього ворога він не може об’єднати те, що вони називають росіянами.

Але скажіть мені, які громадяни Ічкерії є росіянами? Це інша країна і релігія. Цей привид довго триматися не може. Певний час він тримається на грошах. Але гроші – річ, яка дуже швидко закінчується. Все буде залежати від цін на нафту і газ.

Ми ще не знаємо, що певний вплив коронавірус матиме на Китай, другу економіку світу. Дуже багато питань по газу. Точно буде боротьба за арктичний шельф. І чи зможе Росія витримати цю гонку? Я не впевнений».

Цікаво: Скільки буде коштувати реінтеграція Донбасу: думка економіста

Читайте «Чорноморку» Telegram і facebook