ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
4
2
9
ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
4
2
9
Особлива думка
Активіст із Сєвєродонецька: Без консолідації домогтися порядку буде складно
  30 Січня 2020 18:52
|
  750

Активіст із Сєвєродонецька: Без консолідації домогтися порядку буде складно

Активіст із Сєвєродонецька: Без консолідації домогтися порядку буде складно
Інтерв'ю з членом громадської ради при Луганській ОДА Олексієм Малеванцем

Луганщина за більшістю показників посідає останнє місце в рейтингу українських областей. Останній звіт про соціально-економічний розвиток регіонів Міністерство розвитку громад і територій України опублікувало ще в травні 2019 року.

Тоді ситуація мало чим відрізнялася від сьогоднішньої. Єдине, що трохи підбадьорило східний український регіон – це вибори. Потім знову настало затишшя, і занепад нікуди не подівся.

Читайте також: Говорить Луганськ: Російська пропаганда діє у всьому світі

Про вмираючу промисловість, постійні зміни губернаторів, ситуації з реформами, вибори та науковий потенціал Луганщини «Чорноморка» поговорила з Олексієм Малеванцем, активістом і членом громадської ради при Луганській обласній державній адміністрації.

Що може врятувати стан справ у Луганській області, якщо говорити в контексті деградуючої економіки і падіння соціального рівня?

На підконтрольній території Україні промисловості практично не залишилося. Більш-менш функціонує завод «Зоря» в Рубіжному. Сєверодонецький «Азот» практично не працює, виробляє тільки селітру на привізному аміаку з РФ. Намагається працювати «Склопластик».

Фото: dn.depo.ua

Фото: dn.depo.ua

Фото: dn.depo.ua

Рятувати практично нічого в Луганській області. Єдиний момент – це «Азот» може похитнути ситуацію в кращу сторону і лисичанський НПЗ, який належить росіянам і зараз стоїть. Ці два великих гіганти могли б, напевно, якісно вплинути на зростання промисловості на підконтрольній території Україні Луганщини.

Фото: v-variant.com.ua

Але для запуску підприємства у Лисичанську потрібна нафта. Відповідно, якби росіянам було б воно цікаво, вони б вже знайшли шляхи його запустити. У нашій країні таких обсягів «чорного золота» немає. А залучати власників в умовах війни взагалі сумнівний захід.

Важливо: Правозахисники нагадують ПАРЄ про совість і цінностях, Криму та Донбасі

А в Сєвєродонецьку?

У Сєвєродонецьку ситуація не краща – виробництво на хімзаводі саме по собі дуже небезпечне, а ще підприємство розташоване близько до лінії фронту. Відповідно, поки військовий конфлікт іде, запускати його дуже великий ризик. Там люди працюють з органічною та неорганічною хімією, виробництво категорії А, яке стоїть там з 2013 року.

І навіть якщо б в уряду була якась домовленість з власником Дмитром Фірташем, то все одно потрібні додаткові ресурси. Ціна на природний газ зараз не конкурентна, потрібно буде ще додаткове харчування, спеціальна циркуляція повітря і так далі.

Але теоретично я бачу, що можна запустити «Азот», якщо Луганська область вийде з енергоострова. І потрібно укладати нові контракти на виробництво і поставку сировини. Але власнику сьогодні не до цього. І він розглядає завод не як ефективне виробництво, а більше як валізу без ручки.

Фото з Facebook Олексія Малеванца

Як ви ставитеся до іноземних інвестицій, які вони повинні бути?

Якщо б у мене була політична воля, то я б вийшов на розмову з Фірташем. Потрібен діалог для викупу «Азоту» державою або перепродажу його іншій особі. Я б залучив в якості потенційних інвесторів японців. Вони будували цей завод, у них є технології.

Більше того, те, що вони побудували – може працювати досі. І раз вони займалися конструюванням, то можуть і суттєво модернізувати підприємство, зробити його рентабельним і експортоорієнтованим.

Тоді б сєверодонецький «Азот» повернувся б на європейський ринок, як виробник органічної хімії, так і мінеральних добрив. Перше йшло б на експорт, а друге для внутрішнього використання.

Читайте також: Блогер зі Станиці Луганської: У мене з’являється почуття провини, коли я заходжу в Facebook

А до продажу землі?

Є така поправка, що землі в 50 км від кордону не підпадають під продаж. Наскільки я пам’ятаю з останнім документом. А у нас, в Луганській області, найдовший кордон з РФ. Але при цьому частина землі у нас продаватися не може. Зараз я не розумію, що з такою землею робити, як бути її власником чи її повинна викупити держава – мене цікавить більше, ніж поява ринку.

А так виходить, що дуже великий земельний кластер неможливо продати. Я б хотів розібратися, чи зможе держава давати таку землю в оренду.

Але ринок однозначно потрібен! Мораторій закінчив своє моральне право на існування. Законодавчо Україна не готова до ринку землі. Відкладати одну з головних проблем держави вже немає сил і можливостей.

Фото з Facebook Олексія Малеванца

Ми повинні рухатися по шляху економічного розвитку. І я би запускав такі процеси поетапно: перший період, рік-півтора-два, я б відкрив продаж землі фізичним особам з певними обмеженнями, наприклад, в одні руки не більше 500 га. Середні фермерські господарства у нас до 3 тисяч гектар.

Важливо: Компенсація за зруйноване житло на Донбасі: виділили 40 млн грн

Будь-який фермер, який хоче викупити всі свої орендовані паї, може оформити по частинах уділи на всю сім’ю. Розподіляв би це все «Земельний банк». Я б починав із цього.

І після я б подивився на роботу цієї реформи, які є підводні камені. Можна збити ціну на ділянки, які причини зниження вартості можуть бути і так далі. Кому вигідно купувати, кому продавати. А якщо це не лише аграрії? Зрозумівши все це, можна рухатися далі.

Фото з Facebook Олексія Малеванца

Через кілька років можна буде говорити, що ми розібралися, ми розуміємо, якщо все поверне в потрібне русло. А років через п’ять вже можна говорити і про продаж землі іноземцям. Але вирішувати це питання потрібно буде через референдум.

Цікаво: Красуні світу не знають про війну в Україні, – переселенка-учасниця конкурсу краси

Що позитивного і конструктивного сталося в соціальному, політичному та економічному житті області за рік?

Нічого. Я не бачу жодного позитиву. Йде спад настроїв, занепадництво. Населення вже точно розуміє, що швидких реформ не буде, швидкого підйому не буде. Конкретних перемог немає.

Єдине позитивне в 2019 році – це соціальний рух. Дві виборчі кампанії: президентська і парламентська. Завдяки цьому життя тут було трохи активніше. Були штаби, агітатори, додаткова робота. Люди були жвавіші. У цьому процесі я не був стороннім спостерігачем, а сам балотувався у Верховну Раду України.

Які заходи плануються на цей рік?

Ми бачимо зараз по Луганщині, що постійно знімають мерів, немає єдності у депутатському корпусі. І ось така політична нестабільність місцевих органів влади додатково гальмує соціально-економічний розвиток нашого регіону.

Тому всі люди, які більш-менш розуміють, що відбувається, чекають виборів у місцеві ради. Але, мені здається, що краще було б зробити достроковими, провести в червні. Це, мені здається, правильніше стосовно жителів Луганської області, тому що кожен місяць накопичується все більше і більше проблем.

Фото з Facebook Олексія Малеванца

Мені здається, в Лисичанську, Сєверодонецьку та Рубіжному будуть нові мери. Також оновлено міськради.

Крім того, ми очікуємо, що зараз виділили рекордну кількість грошей на будівництво доріг в Луганській області – це 2,8 мільярда гривень. Таких грошей не виділялося ніколи, і гіршого автомобільного покриття, ніж у Луганській області, на всю Україну немає. Ось на наступний рік, при правильній реалізації, завдяки такому ремонту ми отримаємо позитив. Особлибо в економічному плані, бо зараз страждає промислова логістика.

Важливо: Обмін списками полонених і нову ділянку для розведення: підсумки мінських переговорів по Донбасу

Ви будете робити щось, пов’язане з культурою або екологією?

Головна проблема екології – це робота асфальтобетонного заводу. Постійно скаржиться місцеве населення. А так, з екології, мало є серйозних проблем. Більшість підприємств стоять.

Єдине, на що хочеться звернути увагу – це вирубка лісу. Ми постійно спостерігаємо нічні переїзди вантажних машин з лісу, особливо під час військових дій у прифронтовій зоні. У 2014-2015 роках там підчищалася територія, якісь дерева постраждали.

Зараз вже просто незаконно вивозять. Машини, в основному, їздять по ночах. І я часто чую, як у прифронтовій зоні вирубують ділянки. Ці місця зручні тим, що недоступні для правоохоронних органів.

Фото: rossaprimavera.ru

Фото: depo.ua

Фото: depo.ua

А по культурі – це не зовсім та тема, якою я займаюся. Хоча вона й важлива. Скажу так, на тлі економічного спаду і занепадницьких настроїв запускати якийсь культурний проект – не є першочерговою проблемою.

Якщо ж говорити про запуск української складової цього сегмента, то на тлі ще і сепаратистських настроїв регіону вони будуть додатковим дратівливим чинником. Люди хочуть просто якісні зміни життя.

Культура повинна йти паралельно з економікою, і тоді від цього буде ефект. Так, у нас робляться заходи, частину за грантові гроші, частина – за свої. Фестивалі проводять, але це все потихеньку остигає. Ініціативні люди не бачать підтримки. Цілі, які вони планують, не реалізовуються. Через це стає менше івентів.

Взагалі, мені цікаво, на якому рівні будуть проводиться обласні і політичні заходи від партій. В минулому році вони були масштабні, але через вибори. А в цьому подивимося, як у кого що вийде.

Читайте також: Громадський транспорт Донецька під загрозою зникнення

Кого зараз ви вважаєте прогресивним управлінцем на Луганщині?

Проблема Луганської області – це формування нової політичної еліти. Стара, яка була в «Партії Регіонів», практично припинила свою діяльність. Десь на місцях ще є авторитети, але вони не консолідовані. А нова еліта ще не сформована. Тому не можна сказати, що в Луганській області є чіткі політичні лідери-управлінці.

Тому ми і страждаємо, що відсутність таких конкретних людей призводить до того, що губернаторами у нас призначають немісцевих людей. З початку війни тут толком не було мешканців Луганщини. Місцеві еліти не хочуть бачити на місцях не зовсім зрозумілих їм людей. А, оскільки, зараз кожен сам за себе, то і немає консолідації по всьому регіону. А без неї, з розрізненістю, домогтися порядку буде складно.

Три тези від вас, як налагоджувати стосунки з тимчасово окупованими територіями?

Я б запустив програму налагодження зв’язків на низовому рівні. Потрібно створити більше КПП, розширити автомобільні та пішохідні коридори, а також спростити систему перетину лінії розмежування. Потім я б навіть зробив автобусне сполучення. І люди потихеньку самі б усе підрівняли. Політики – люди тимчасові, а громадяни, населення – це величина постійна.

Ми розуміємо, що з тією стороною домовлятися швидко не вийде. Всі ж розуміють, що найближчим часом конфлікт не закінчиться. Нехай починають комунікувати жителі, які один одного знають і можуть спілкуватися – родичі, однокласники, друзі. Вони і почнуть зшивати. Політики не хочуть, так, може, за них все зроблять громадяни України. Потрібно чинити за прикладом Західної і Східної Німеччини.

Важливо: У Мінветеранів розробили пам’ятку звільненим

Що думаєте з приводу українських виборів там?

Я взагалі не уявляю, як це організувати. Мені здається це нереально. При сьогоднішньому стані речей, якщо не буде ніяких серйозних домовленостей на вищому рівні і повністю відкриються ворота, то як це буде виглядати? Українські політики поїдуть агітувати на ту територію, а «політики» звідти, з «Новоросією» в голові, поїдуть сюди, в Сєвєродонецьк? Я не уявляю таке!

Чи можна перепрофілювати цілу область і чи є в цьому сенс? Які реформи на місцевому рівні ви б впровадили?

В області, конкретно в Сєвєродонецьку, Рубіжному, є дуже великий науковий і інжиніринговий потенціал. Є працюючі підприємства, які рухають науку і високі технології «Оргхім», «Нефтехимтехнология» та «Імпульс». Є готове середовище для прогресу. І ще важливий момент – науці не потрібна логістика. І наука – це завжди додаткова вартість. Такий вектор дозволить розвивати територію, починаючи від медицини і закінчуючи тією ж нафтохімією.

Фото з Facebook Олексія Малеванца

Що стосується реформ, то на сьогоднішній день медична досі всім незрозуміла. Я б переходив все-таки на страхову медицину. Не варто винаходити велосипед. Всі ці складнощі не працюють. Конкуренція між лікарями є, але страждає від цього населення.

Важливо ще дати сільським дітям нормальну освіту. Вони вже стають неконкурентними. У селах проживає близько півмільйона осіб. Йде формування ВІДГ, реформа непроста, але потрібно її розвивати. Як залучати лікарів і вчителів на ці місця добре їм платити? Туди ніхто не хоче їхати. Йде глобальна урбанізація – молодь хоче жити в місті. Але насправді про це всім важко говорити. Збереження села – одна з найбільших проблем в Україні.

Цікаво: «Ексміністр» вугільної промисловості «ДНР» здався СБУ

В районних центрах добре було б зробити освітні і медичні центри. Туди почнуть з’їжджатися люди. І при певній кількості населення вже починати територію розвивати в більше місто. Так працює китайський сценарій.

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook 

© Чорноморська телерадіокомпанія, 2020Всі права захищені