Кремль в черговий раз показав внутрішній аудиторії серіал, в якому у «великої» Росії все добре, а у всіх інших нібито «не дуже». У головній ролі – президент РФ Володимир Путін, а називається це все «великою прес-конференцією».

Якщо бути точним, це була вже 15 бесіда господаря Кремля з журналістами. Крім його рокіровок з Медведєвим, то спілкування із засобами масової інформації Путін на президентському посту пропустив всього один раз – в далекому 2005 році.

Цього разу Кремль акредитував 1895 співробітників засобів масової інформації, що, як вважають у Путіна, «показує зростання інтересу до події у журналістів».

В результаті президент Росії відповів на 77 питань за чотири години і 18 хвилин. І це не рекорд – в 2008 році прес-конференція російського лідера тривала чотири години і сорок хвилин, за які прозвучали відповіді на 106 питань.

Як і в минулому році , господар Кремля неодноразово обговорював теми, пов’язані з Україною. Тому «Чорноморка» знову не може не залишити поза увагою «велику прес-конференцію» Путіна і приводить головні заяви президента країни-агресора про Володимира Зеленського, «нормандські» переговори, Мінські угоди, долю Донбасу і не тільки.

ЩО ДУМАЄ ПРО ЗЕЛЕНСЬКОГО

«Я завжди ухиляюся від відповіді на питання подібного роду. Вважаю некоректним для себе відповідати на ці питання, даючи характеристики своїм колегам. Якщо Ви звернули увагу, я навіть колишнім лідерам, що пішли зі своїх постів, відповідних країн ніколи характеристики не даю.

Давайте будемо давати характеристики історичним особистостям. Це можна зробити. По людях, що зараз діють, якось язик не повертається. У когось є і переваги, є якісь мінуси. Але коли люди потрапляють на такі місця, це означає, що вони пройшли все-таки якийсь дуже серйозний відбір, це все люди неабиякі, це як мінімум».

ПРО ОСОБЛИВИЙ СТАТУС ДОНБАСУ

«Що стосується «нормандського формату», Мінських угод і так далі. Ну немає нічого, крім Мінських угод. Мене, звичайно, дуже насторожила заява президента Зеленського, після того як він виїхав з Парижа, про те, що можна було б їх переглянути.

Якщо почнеться перегляд Мінських угод, вся ситуація (нібито – ред.) взагалі може зайти в глухий кут повний, тому що ключем цих Мінських угод є закон про особливий статус Донбасу, який повинен бути імплементований в український Основний закон, в Конституцію. Його зараз продовжили на рік. Але це ж не на постійній основі.

Хоча ми весь час говоримо, і не тільки я, і інші учасники «нормандського формату» неодноразово говорять про те, що потрібно надати йому постійно діючий характер і потім перенести до Конституції його принцип. Але, судячи з усього, ні колишнє українське керівництво, ні чинне робити цього не хочуть. Але без цього нікуди не дітися».

ПРО ПЕРЕГОВОРИ УКРАЇНИ З «Л/ДНР» 

«Потрібен прямий діалог з Донбасом ( терористами «Л/ДНР»  – ред.). Його теж немає. Зараз оголошено про те, що будуть внесені якісь зміни, пов’язані з децентралізацією. Ну добре.

Але це що, це замість Мінських угод? Це що, замість закону про особливий статус Донбасу? Можна собі таке уявити? Можна, можливо. Але в Мінських угодах написано, що якщо це стосується Донбасу, це повинно бути узгоджено з цими регіонами. Ніякого узгодження немає. Це, безумовно, насторожує».

ЧИ Є СЕНС В «НОРМАНДСЬКОМУ ФОРМАТІ»

«Що стосується майбутньої зустрічі, припустимо, в квітні, то вона стане актуальною, якщо будуть відбуватися якісь позитивні зміни. Вони є чи ні? Є. Треба це теж сказати об’єктивно.

По-перше, все-таки закон про особливий статус продовжений, основа для врегулювання не зникла, вона не втрачена. По-друге, все-таки проведене відведення військ з декількох ключових точок, правда, чомусь наші партнери в Україні не хочуть розведення по всій лінії зіткнення. На мій погляд, це помилка, але така їхня позиція.

Скоротилося кілька і кількість обстрілів, це теж позитивна річ, хоча вони, на жаль, до сих пір зберігаються. Є й позитив, є і речі, які насторожують. Це все предмет для обговорення. В цілому в цьому сенсі продовження роботи в «нормандському форматі» доцільно».

ПРО ВИМОГИ УКРАЇНИ РОЗПУСТИТИ «Л/ДНР»

«Дивіться, що стосується Мінських угод і розформування, як Ви сказали, «органів управління» в невизнаних «республіках» (ОРДЛО – ред.).

Перше, що хочу сказати.  Колишній президент Порошенко Петро Олексійович, який представляв Україну в Мінську, після чого виникли ось ці Мінські угоди, він наполягав на тому, щоб під цим документом були поставлені підписи керівників двох цих невизнаних «республік» (ватажків «Л/ДНР »Захарченка та Плотницького – ред.), вони просто за горло мене взяли всі разом там, втрьох, а представники цих невизнаних «республік» відмовлялися це робити. Ось я вскрию, так би мовити, таємницю наших переговорів у Мінську. Але все-таки ми їх умовили, і вони поставили там свої підписи.

Таким чином Україна (нібито – ред.) сама зізналася, що така «влада» існує. Це перша частина Марлезонського балету.

Друга полягає в тому, що там (нібито – ред.) були проведені «вибори», люди (нібито – ред.) прийшли і проголосували. І це, по-моєму, якраз дуже демократичний спосіб організації «органів влади».

Третє. У самих Мінських угодах є вказівка ​​прямо на те, що є правом цих «республік», на що вони можуть, мають право претендувати. Там все прописано, сказано і про мову, і про місцеву «міліцію» і так далі і так далі».

КОЛИ УКРАЇНА ОТРИМАЄ КОНТРОЛЬ НАД КОРДОНОМ НА ДОНБАСІ 

«Є пункт, який говорить про виведення найманців і іноземних військ і про закриття кордону. Закриття кордону відповідно до Мінських угод має розпочатися на другий день після проведення виборів і закінчитися тільки після всеосяжного політичного врегулювання, яке передбачає внесення змін до Конституції України і надання цим республікам таких прав, які в Мінських угодах прописані.

Коли це буде зроблено, тоді і буде повне закриття кордону».

ПРО ІНОЗЕМНИХ НАЙМАНЦІВ НА ДОНБАСІ 

«І нарешті, що стосується виведення іноземних військ. Там (нібито – ред.) немає іноземних військ. Так, там є місцева «міліція», місцеві «сили самооборони» – вони складаються (нібито – ред.) з місцевих жителів.

Мені весь час задають питання: «А звідки у них (терористів «Л/ДНР» – ред.) танки, важка артилерія?».  Послухайте, у багатьох «гарячих точках» світу відбуваються різного роду конфлікти і бойові дії, причому із застосуванням танків, артилерії і так далі. Звідки вони беруть? Мабуть, від тих структур, держав, які їм симпатизують. Але це їхня техніка, а не іноземна – хочу звернути на це вашу увагу.

Що стосується найманців. Я зараз і в Парижі сказав, там є і французи, і німці, які воюють і на одній стороні, і на іншій. Давайте будемо розбиратися з цими найманцями, але вони не становлять основу цих збройних формувань».

КРИТИКА УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ ЧЕРЕЗ ДОНБАС

«Знаєте, в чому найголовніша проблема? Я вам кажу абсолютно щиро, найголовніша проблема полягає в тому, що (нібито – ред.) немає бажання, і досі якось воно не проглядається, вирішувати це питання в діалозі з людьми. Не намагатися створити сприятливі для себе умови для вирішення проблем силовим способом за допомогою танків, артилерії і авіації. Я ось сказав: (нібито – ред.) авіацію застосовували. Чинний Президент України говорить: яку авіацію? Він забув навіть про це, не знає. Застосовували, розумієте?

Коли ми позбудемося цього або керівництво України позбудеться, на мій погляд, від абсолютно помилкового підходу в принципі до вирішення проблеми, а перейде до діалогу, ось тоді можна буде і вирішити. Записано – потрібно буде відновлювати економічну та іншу інфраструктуру. Взяли своїм рішенням і (нібито – ред.) відрізали цю територію від України, тому що ввели блокаду. Москва, чи що, блокаду ввела? Це ж київська (українська – ред.) влада ввела блокаду цих територій.

Але тут теж, сподіваюся, є зрушення. Вже, як ви знаєте, там відбулася зміна в цьому сенсі на краще, є, в усякому разі, переходи, розмінування йде. Цього не достатньо, ще потрібно багато чого буде з цього питання зробити, щоб конкретні люди, які там проживають, жили краще. Але зробити можна.

Якщо встати на цю позицію, на позицію домовленостей, діалогу, то тоді проблема буде вирішена. Якщо будуть вживатися і далі спроби силовим способом задушити, я думаю, що навряд чи це можна буде зробити. Ця відома фраза: «Донбас порожняк не жене», – вона, знаєте, звичайно, хуліганська, бійцівська, але вона в душі у людей є. Там горді люди живуть, тому навряд чи вдасться вирішити цю проблему за допомогою якихось  силових рішень».

ЧИ БУДЕ ГАЗОВА ВІЙНА 

«Ми будемо виходити з цього і будемо шукати прийнятне для всіх рішення, в тому числі і для України, зберігаючи, як я вже багато разів говорив, незважаючи на будівництво нових інфраструктурних об’єктів , таких як« Північний потік – 1 », «Північний потік – 2», «Турецький потік», зберігатимемо транзит через Україну. Питання в обсягах цього транзиту і в терміни, на які можна укласти контракт.

При цьому хочу звернути Вашу увагу на те, що ми не збираємося укладати на якийсь термін контракт, з тим щоб потім припинити транзит. Ні, ми в цьому самі зацікавлені, ми хочемо, це зручний маршрут.

До речі кажучи, український маршрут в Європу довший, ніж маршрут по Балтійському морю, він довший і просто для нас дорожчий. Але все-таки в Центральну і Південну Європу це теж маршрут відпрацьований, хороший, ми готові його зберігати. І готові були б і поставляти в Україну газ зі знижкою (до речі кажучи, я вже говорив) 20-25 відсотків, це можна зробити.

І тоді можна було б і для кінцевого споживача знизити, а не підвищувати, як заплановано у вас зараз. З 1 січня наступного року всі пільги, наскільки я знаю, скасовуються, середній рівень ціни на газ буде десь за 300 доларів для всіх категорій споживачів, включаючи фізичних осіб.

Я думаю, що ми домовимося. До речі кажучи, ми на шляху до цих домовленостей. І ми будемо прагнути до того, щоб і українська сторона була задоволена цими домовленостями. У нас (нібито – ред.) yемає ніякого бажання загострювати ситуацію в енергетиці і якось використовувати це для впливу на ситуацію в самій Україні.

Ми (нібито – ред.) pацікавлені в тому, щоб і Україна отримувала нормально ресурс, і щоб наші споживачі в Європі були спокійні за те, що у нас нормальні відносини з нашими сусідами і все буде йти за планом».

ПРО «ИСКОННО РУССКИЕ» ТЕРИТОРІЇ В УКРАЇНІ 

«Ось зараз ми з колегою з України говорили з приводу наших відносин. Але в ході створення Радянського Союзу споконвічно російські території, які до України взагалі ніколи не мали ніякого відношення (все Причорномор’я, західні землі російські) були передані Україні з дивним формулюванням «для підвищення процентного співвідношення пролетаріату в Україні», тому що Україна була сільська територія і вважалося, що це дрібнобуржуазні представники селянства, їх розкуркулювали поспіль по всій країні.

Це дещо дивне рішення. Але тим не менш воно відбулося. Це все спадщина державного будівництва Володимира Ілліча Леніна, і тепер ми з цим розбираємося».

ЗАХІД НІБИ НЕ ДОПОМАГАЄ УКРАЇНІ

«Хочуть допомогти Україні зберегти транзит. Я тільки що говорив колезі з України: ми й самі хочемо зберегти транзит, ми в цьому зацікавлені в будь-якому випадку і будемо це робити. Якщо хотіли допомогти, краще б грошей дали. Чому грошей не дають Україні? Дали б їм можливість субсидіювати.

Дивіться, адже грошей майже не дають, дають тільки гарантії на можливі кредити, а це ж не живі гроші – реальної підтримки немає. А МВФ в той же час, де керують США, вимагає, щоб скасували всі пільги на енергоносії, в тому числі на газ. І зараз у населення знову буде стрибок.

Інші західники, ЄС, вимагають, щоб «кругляк» обов’язково вивозили, дозволили вивозити до Європи. Від Карпат скоро нічого не залишиться – голі скелі там будуть, якщо будуть «кругляк» вивозити. Ніби як підтримують нинішній український режим і керівництво, а в той же час, на мій погляд, абсолютно наносять якісь серйозні удари.

Тепер вимагають, щоб землю почали продавати. Для українців земля сакральне значення має, і я можу це зрозуміти – це «золоті» землі. Звичайно, опозиція відразу ж скористалася цим, починає там наносити тепер внутрішньополітичні удари по Зеленському.

Нас в чомусь звинувачують щодо України, хочуть нібито допомогти, а хочуть, насправді, що зробити, щоб Україна поповнювала свій бюджет за російський рахунок. Самі дайте грошей, допоможіть, дайте за пільговими ставками кредити хороші на довгий період. Нічого нема».

ПРО «БРАТНІ» НАРОДИ 

«Російський і білоруський народ, по-моєму, те ж саме, що український і російський  це (нібито – ред.) майже одне і те ж в етнічному сенсі слова і з точки зору нашої історії, духовних начал».

ПРО ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ З УКРАЇНИ В РОСІЇ

«Простіше адаптуватися до російських умов людям, які поважають російську культуру, знають її, володіють російською мовою. Тому це легше, скажімо, для білорусів, для українців, для тих же молдаван – просто простіше це робити. І місцеве населення сприймає це спокійніше. У нас 3 мільйони українців зараз живе і ще приблизно стільки ж приїхали після трагічних подій на Донбасі».

ПРО «УКРАЇНСЬКИЙ ЕТНОС» 

«Розумієте, деякі речі ми забуваємо. Ось у нас суперечки з Україною йдуть і так далі. Є українська ідентичність. Так, вона сформована. Хто був автором? (Нібито – ред.) Граф Потоцький – відомий дослідник, вчений і письменник, який вперше заговорив про українців як про окремий етнос.

Потім окремо були інші польські дослідження, які взагалі віднесли українців, навіть викреслили їх з числа слов’ян. Вони вважали, стверджували, що це нащадки якихось кочових народів. Але це все повна нісенітниця, а ми повинні знати істину.

Ми повинні розуміти, що на якомусь етапі пройшли такі елементи реальної ідентичності, ми повинні ставитися до цього з повагою. Ми робимо і будемо це робити, тим більше – всередині країни».

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook