Природа настільки очистилася, що в оновленій реальності чітко почала проглядатися разюча схожість двох, здавалося б, кардинально різних поглядів на взаємини з Росією. І об’єднує їх нав’язливе бажання поставити тим, хто ці погляди відстоює, тільки одне питання: «А, пробачте, щоб що?».

Ось дивишся на тих, хто з піною біля рота і кулаками біля носа в українському політичному полі захищає прагнення повернути Україну під незламний вплив Кремля, і думаєш: «А щоб що?».

Цікаво: Коронавірусне звернення Путіна: цей російський диктатор зламався

Якщо припустити, що ті, хто хоче тісного зближення з Росією, виходять з прагнення зробити народові добре, то незрозуміло, чому народу в Росії має стати добре.

Історія з коронавірусом і нафтовими війнами оголила повну неспроможність російської держави. Стало зрозуміло, що там не працює взагалі нічого. Там не працює система соцзабезпечення. Там не працює система охорони здоров’я. Там не працює свобода слова, тому не можна запросто перекладати відповідальність за свої вчинки на навколишніх, а потім голосно звинувачувати у всьому президента. Там нічого не працює і всім на всіх начхати. При цьому волонтери не прийдуть і не допоможуть, тому що громадянське суспільство не працює теж. Ніякому народу в таких умовах жити добре не буде. Українському – зокрема.

Тягти народ у державу, яка підозріло близька до того, що її розчавить обвалом власної державної системи – дивне рішення з точки зору отримання благ для народу.

Читайте також: Сповідь колишнього бойовика «ЛНР»: «Русский мир» – це просто кидалово

Якщо припустити, що ті, хто хоче тісного зближення з Росією, виходять з прагнення зробити добре виключно собі (що, до речі, більш імовірно), то незрозуміло, чому їм в Росії має стати добре.

Практика російської окупації Криму і Донбасу показала, що ті, хто голосніше за всіх допомагав окупантам і на всі лади вихваляв нову «владу», стають першими жертвами цієї самої влади. У них тихенько віджимають все, і раптово вони виявляють себе на якомусь підвалі у когось, хто називає себе «МГБ», як це було в Луганську і Донецьку. Або їх позбавляють права на владу, статус і майно, паралельно витягаючи всі сили і нерви судовими переслідуваннями, як це було в Криму.

Після окупації українських земель Росією виявилося, що саме прості люди пристосовуються жити при будь-якому режимі і з будь-якою ідеологією, як би складно це не було. А ось ті, хто приводить у своє місто окупантів за ручку, сподіваючись отримати бонусні плюшки у вигляді права на владу і грошові вливання, втрачають все. Тому що у окупантів достатньо своїх бажаючих отримати владу і гроші. Ділитися всім цим вони не мають наміру ні з ким.

Важливо: Мешканка Севастополя: ЗМІ забувають, що в Криму живуть реальні люди

Російський управлінський механізм догниває і корчиться, поскрипуючи під власною вагою. Самі керівники це розуміють і намагаються висмоктати максимум з тих територій, якими їм випало керувати. Віддати під контроль свою країну і розраховувати, що вони, висмоктуючи з неї життя, будуть озиратися на когось і з кимось ділитися – безглуздо, як мінімум.

З іншого боку, дивишся на тих, хто із захопленням говорить, що потрібно просто трішки почекати, поки Російська держава обвалитися під власною вагою, стократно уобтяжена падінням цін на нафту, і думаєш: «А щоб що?». Ну, ось, дочекаємося. Росія впаде. А нам то що від цього?

Тобто це, звичайно, може виявитися грандіозним вікном можливостей. Але що ми будемо з ним робити? Якщо у нас є план і чітке розуміння цілей, які потрібно досягти державі, то ми зможемо позбавити український Донбас від російських міньйонів та їх гібридних військ. Якщо ми розуміємо, до чого прагнути державі – ми зможемо повернути Крим. Але це все можливо тільки в тому випадку, якщо ми чітко розуміємо, чого хочемо, і знаємо, що потрібно робити для отримання бажаного. А у нас хтось це знає?

Поки найголосніше в публічному просторі звучить тільки заклик дочекатися падіння Росії. Про те, що робити потім з її уламками і з тими, хто зможе від них ухилитися, не говорить ніхто. А шкода.

Тому що період руїни в сусідній державі може виявитися ближче, ніж уявляється зараз. Хотілося б знати, що у нас є розуміння того, чим займатися весь цей час, щоб цей період виявився максимально сприятливим для України.

Також важливо: Мирні процеси на війні: кажуть окуповані Донецьк, Луганськ і Крим

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.

«Чорноморка» в Telegram і Facebook