Оголошений з 27 липня режим повного і всеосяжного припинення вогню в зоні бойових дій на Донбасі розбурхує уми не тільки всередині України, але і за її межами.

Експерти Міжнародної кризової групи (International Crisis Group, ICG) опублікували доповідь «Мир в Україні: новий підхід до розведення сторін», в якому дали свою оцінку того, що відбувається на Донбасі і пояснили, чому тривале дотримання режиму перемир’я в зоні конфлікту зараз неможливо. 

Важливо: Інформаційна окупація в Україні відбувається кожен день, – політик

Звіт, як уточнюють автори, написаний на основі бесід з офіційними особами та представниками різних точок зору в Україні, Росії, країнах-членах НАТО і ЄС, проведених з 2015 року.

«Чорноморка» прочитала 33 -сторінковийдокумент і переказує його головні тези.

[Content_yellow_note text = “МІНСЬКІ (НЕ) ДОМОВЛЕНОСТІ”]

«Ключовою перешкодою на шляху до розведення на Донбасі і до стійкого припинення вогню в ширшому сенсі є те, що жодна зі сторін не вірить в прийнятне політичне врегулювання. В основі тупика лежать суперечливі погляди на Мінські домовленості», – пишуть автори.

У ICG підкреслили, що офіційна лінія Москви полягає в тому, що українська влада несе всю відповідальність за реалізацію «Мінська».

«Зокрема, на Україну покладають тягар по забезпеченню суворого припинення вогню вздовж лінії фронту, узгодження умов реінтеграції з де-факто «лідерами» в Донецькій і Луганській областях (ОРДЛО – ред.), внесення поправок до Конституції, щоб закріпити особливий статус «сепаратистських регіонів» (ОРДЛО – ред.) і провести там вибори. Тільки в цьому випадку з позиції Москви український уряд може розраховувати на відновлення контролю над своєю стороною кордону з Росією», – йдеться в доповіді.

Цікаво: Хроніка протестів у Білорусі: як Банкова боязко реагувала, а Лукашенко розігрував антиукраїнську карту

У свою чергу, в Україні, на думку авторів документа, політики розділені на два табори по відношенню до «Мінська»: одні дотримуються позиції Кремля, інші – «оголошують Мінський процес мертвим або, принаймні, вмираючим, підкреслюючи, що Москва не виконала свої зобов’язання щодо забезпечення припинення вогню і роззброєння своїх «довірених осіб».

Аналізуючи політику президента України Володимира Зеленського, експерти відзначають, що він шукав третій шлях між прихильниками і противниками «Мінська».

«Сам Зеленський, за словами радників, щиро прагне до швидкого миру і реінтеграції і відкритий для точки зору, що війна – це не тільки результат російської агресії, а й вираз протиборчих поглядів українських громадян на свою країну. У той же час, президент, схоже, обурений запереченням Росією прямої участі в конфлікті і її спробами диктувати умови миру», – відзначили в ICG.

«Крім прагнення до припинення вогню, підхід його адміністрації до Мінська поєднував спроби творчо інтерпретувати букву угод із зусиллями щодо перегляду його найскладніших компонентів, таких як, коли і як Київ відновить контроль над східним кордоном країни»,– додали автори.

У звіті наголошують, що проти реалізації «Мінська» виступають і ватажки терористичних угруповань «Л/ДНР».

«Військові і фінансово залежні від Росії, їм не дозволяється займати власні переговорні позиції в Мінському форматі. Їхні представники присутні на мінських дискусіях в якості спостерігачів: вони, як папуги, повторюють російську точку зору, поки представники Кремля намагаються їх просунути в якості основних партнерів Києва по переговорах. Однак, на відміну від Москви, «сепаратисти» (представники російських окупаційних сил в Луганській і Донецькій областях – ред.) в основному виступають проти реінтеграції. Їхня протидія зумовлена ​​поєднанням факторів, включаючи страх насильницьких або судових переслідувань, прихильність до нових джерел незаконних доходів, обумовлена ​​їх «політичною владою», а для деяких – мрії про приєднання до Росії», – сказано в документі.

Також експерти вважають «неоднозначною» позицію західних партнерів України.

«Західні партнери України, схоже, неоднозначно оцінюють важливість  «Мінська».

Франція і Німеччина, як сторони, що підписали угоди, прагнуть покласти край конфлікту. Хоча вони як і раніше публічно прихильні Мінську, справедливо запитати, чи можуть вони підтримати реалізацію угоду іншими способами», – підкреслили в ICG, додавши, що «США бачать своєрідний плюс в нестабільному статусі-кво, що створює головний біль для Москви».

Читайте також: Економічна стратегія для Донбасу: амбітні плани vs реальність

Експерти нагадали, що Зеленський пропонував в якості першого кроку «просто перестати стріляти».

«Тим не менше, незважаючи на ряд ініціатив на високому рівні в області безпеки і дипломатії, кількість жертв скоротилася незначно. Перемир’я, про останнє з яких було оголошено в кінці липня, зазнають невдачі багато в чому тому, що сторони розходяться в своїх уявленнях про майбутнє Донбасу і побоюються, що припинення бойових дій закріпить кращі для противника результати», – пишуть у доповіді.

У ICG відзначають, що Зеленський більшу частину свого першого року при владі докладав всіх зусиль, щоб послабити напруженість і працювати в напрямку реінтеграції.

«Але після певних первинних успіхів – включаючи домовленість про нові, жорсткі умови припинення вогню і розведенні сил у Станиці Луганській – процес став буксувати. Жовтневу заяву Зеленського про те, що сторони погодили пропозицію 2016 року  (мова про «формулу Штайнмайера» – ред.), яка могла б ще трохи наблизити їх до реінтеграції, спровокувало вуличні протести. Цей сплеск активізму фактично змішав тільки що оголошені плани Києва в найближчому майбутньому домагатися розведення сил уздовж всієї лінії зіткнення, замість чого сторони тепер намагаються визначити три нові окремі зони розведення – поки без особливого успіху», – констатували автори.

Цікаво: Діло було в Краснодоні: як поживає в російській окупації місто, оспіване радянською пропагандою? 

У документі зазначають, що двосторонні угоди про припинення вогню і схеми розведення, як правило, вимагають від кожної зі сторін прийняття дзеркальних заходів.

«Цей принцип взаємності є проблемою для деяких українців, які абсолютно чітко розуміють, що їх противники використовують дані механізми для встановлення свого роду знака рівності між Києвом і цими квазідержавними утвореннями. Їх обурює сама думка про те, що вони повинні відводити війська з лінії фронту, яка проходить через їхню власну країну. Українські військові також стверджують, що не в повній мірі вірять в здатності ОБСЄ контролювати дотримання Росією і «сепаратистами» (представниками російсько-окупаційних сил– ред.) умов розведення», – відзначили в ICG.

Експерти вважають, що зараз повне виведення військ з лінії фронту на Донбасі вже не представляється можливим. При цьому у стратегії обмеженого секторального розведення в ув’язці з гуманітарними завданнями є певний потенціал – і вона може розчистити шлях до ширшого розведення і більш повного і стійкого перемир’я в майбутньому.

«Ідея полягає в тому, щоб сторони домовилися про виведення військ з населених районів та поблизу основних об’єктів цивільної інфраструктури, з метою захисту останніх при одночасному поліпшенні свободи пересування і гуманітарного доступу для місцевого населення. Деякі представники українських силових структур заявили про потенційну підтримку такого», – йдеться в доповіді.

«Підхід з гуманітарним акцентом може полегшити Києву нейтралізацію опору з боку скептиків в Україні. Зі свого боку, у Москви, яка, згідно з її заявами, найбільше дбає про інтереси місцевого населення, є всі підстави для того, щоб піти назустріч цим ініціативам. Особливо велика увага має бути приділена потенційним коридорам для пересування людей в Луганській області, де цивільне населення в даний час може перетинати лінію фронту пішки і тільки в одному пункті, який і так ледве справляється зі своїми завданнями, і Донецької фільтрувальної станції, яка є єдиним джерелом питної води для 345 000 цивільних осіб і працює з постійними перебоями в результаті обстрілів», – додали автори.

Вони підкреслили, що здійснення таких орієнтованих на людину розведень не потребує особливих технічних або логістичних знаннях, якими ВСУ і російсько-окупаційні війська поки не володіють.

Важливо: «У війні винні не тільки її учасники, а й пропагандисти»: Прокурор Донецької області про реєстр загиблих, паспортизацію та вербування дітей в ОРДЛО

«Тим не менше, воно зажадає від них відділення завдання розведення від їх довгострокових політичних цілей. Попередні зусилля в цій області терпіли невдачу, оскільки сторони намагалися або використовувати мінський процес, або гальмувати його, виходячи з більш широких завдань. Важливо, щоб розведення мало на меті порятунок і поліпшення людських життів, навіть в той час як сторони намагаються знайти довгострокове політичне рішення конфлікту в Донбасі», – акцентували в доповіді.

«Кожна з воюючих сторін готова піти на припинення вогню, але тільки в тому випадку, якщо воно призведе до миру на їх умовах. Всі сторони вважають за краще продовжувати бойові дії, ніж припиняти вогонь на умовах, які вони вважають несприятливими для себе. У нинішній політичній ситуації всеосяжне припинення вогню, швидше за все, недосяжне», – резюмували в ICG.

Читайте також: Мінські танці з вовками 

«Чорноморка» в Telegram і Facebook