В останній місяць минулого року з ООС тричі надходили звістки про загиблих захисників, які захищали Україну від російсько-окупаційних сил на Донбасі.

Спогади про загиблих зібрала «Армія Inform».

Валерій Геровкін

Солдат, військовослужбовець 93-ї механізованої бригади «Холодний Яр», загинув на спостережному посту внаслідок ворожого обстрілу.

Валерій народився 21 липня 1999 року в м. Краматорськ Донецької області. До лав Збройних Сил вступив у вересні 2020 року, близько року «Гера» служив у славетній окремій механізованій бригаді «Холодний Яр». Це була його перша ротація в районі проведення ООС.

«Із сумом вимушені повідомити про важку втрату… 1 грудня 2021 року на позиціях поблизу Новотроїцького загинув солдат Геровкін Валерій Євгенович – його вбив ворожий снайпер. Трагедія сталася ввечері на спостережному посту», – йдеться в повідомленні на інтернет-сторінці бригади.

Валерій Геровкін похований у рідному Краматорську. Без сина залишилися мати Ганна і батько Євген.

Станіслав Запорожець

Старший солдат, військовослужбовець окремого розвідувального батальйону, загинув від смертельного кульового поранення, завданого російським снайпером.

«16.12.2021 року під час виконання бойових завдань старший солдат Запорожець Станіслав Олександрович дістав поранення, несумісне з життям. Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого. Вічна пам’ять», – йшлося в повідомленні командування підрозділу.

Станіслав, якого побратими запам’ятають за псевдо «Румун» або «Зеп», похований у місті Новодружеськ. У загиблого воїна залишилися мама і молодший брат.

Станіслав Богуславський

Молодший сержант, військовослужбовець 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. 31.12.2021 року внаслідок ворожого обстрілу отримав поранення несумісне з життям.

«Був щирою, відкритою людиною, готовий завжди протягнути руку допомоги своїм побратимам, серед яких користувався повагою та авторитетом. Але ворог своїми підступними діями обірвав життя десантника, патріота, справжнього сина свого народу…», – сказано у повідомленні Командування ДШВ ЗСУ.

«Він прийшов сюди у 2018 році. Свій бойовий шлях почав недалеко звідси, у Кам’янці – це за кілька кілометрів. І від солдата дійшов до командира відділення. Вже свій бойовий досвід передавав іншим, мав за плечима кілька ротацій. Хотіли його просувати на головного сержанта взводу. Він дуже хороший був, безвідмовний. Ніколи нікому не відмовляв. Навіть якщо допомоги потребували хлопці, які вже звільнилися, – він завжди всім допомагав», – розказали побратими по службі.

Читайте також: ЩО ВІЙНА ЗМІНЮЄ В УКРАЇНЦЯХ: ЯКОЮ Є ВІЗІЯ ВШАНУВАННЯ ЗАГИБЛИХ ЗАХИСНИКІВ І ЗАХИСНИЦЬ

«Чорноморка» в Telegram і Facebook