З того моменту, як Росія окупувала Крим і розпочала бойові дії на Донбасі, ведуться розмови про невідворотність покарання РФ. Звучать слова «репарація», «військові злочини», «трибунал». Крім того, ми дуже часто чуємо назву одного географічного об’єкта – Гаага. Це місто вже судило не одного диктатора, з останніх прикладів згадуються Слободан Праляк і Слободан Мілошевич. Але Україна хоче, аби на тій лаві також опинилися представники вищих ешелонів російської влади, в кращому разі – президент країни-агресора.

Що для цього робить українська влада і про останню перемогу над Росією в Міжнародному суді ООН в цьому тексті «Чорноморки».

З ЧОГО ВСЕ ПОЧАЛОСЯ

У січні 2017 року Україна подала проти Російської Федерації позов з вимогою відшкодувати збитки за систематичні порушення Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.

Зокрема, РФ звинуватили у спонсоруванні незаконних збройних формувань, через діяльність яких постраждали люди під час катастрофи малайзійського літака рейсу МН17, а також актів тероризму в Маріуполі, Краматорську та Волновасі.

Крім того, Україна вимагала від Росії відшкодувати збитки за збиття Boeing.

У квітні 2017 року Міжнародний суд ООН в Гаазі видав рішення по Міжнародній конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Так, Росія зобов’язана забезпечити дотримання прав кримських татар в тимчасово окупованому Криму, дозволити діяльність Меджлісу кримськотатарського народу й гарантувати доступність освіти українською мовою.

При цьому, суд вирішив, що Україна не надала достатньо доказів проти РФ в порушення нею норм Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму.

РІШЕННЯ СУДУ 8 ЛИСТОПАДА

8 листопада 2019 Міжнародний суд Правосуддя (МС ООН) виніс важливе рішення по справі України проти Російської Федерації. Так, суд остаточно відхилив заперечення Росії по юрисдикції і погодився з Україною, що її вимоги належним чином представлені на розгляд суду.

«Всі вимоги України щодо фінансування тероризму в Україні і расової дискримінації в Криму тепер будуть предметом розгляду на слуханнях по суті», – повідомили у Міністерстві закордонних справ України.

«Росія протягом тривалого часу намагалася уникнути відповідальності за свої численні порушення міжнародного права. З прийняттям цього рішення, Україна рухається вперед у своєму прагненні відновити справедливість справедливості. Україна подала свою справу в МС ООН 16 січня 2017 в рамках стратегії залучення Росії до відповідальності за порушення нею міжнародного права. У цій справі зафіксовані порушення Росією двох важливих договорів: Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації», – додали в МЗС.

У міністерстві констатували, що приєднавшись до Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, Росія взяла на себе обов’язок пригнічувати фінансування тероризму, але в Україні вона діяла навпаки.

«Незаконні збройні угруповання на Донбасі та інші суб’єкти здійснювали терористичні акти проти цивільних осіб, використовуючи зброю з Російської Федерації. Також Росія порушила свої міжнародні зобов’язання, відмовляючись перешкоджати російським чиновникам та іншим російським громадянам надавати цю зброю відомим терористичним угрупованням. За допомогою такої російської підтримки ці групи вчинили напад на MH17, забравши майже 300 життів; розв’язали смертоносний шквал ракетного вогню українськими містами, включаючи напад на блокпост у Волновасі і житлові квартали в Краматорську, Маріуполі та Авдіївці; і встановили бомби, які підривали патріотичні марші, популярні нічні клуби та інші мирні місця», – нагадали в зовнішньополітичному відомстві.

РФ аналогічно також взяла на себе зобов’язання ліквідувати расову дискримінацію, але діє в Україні навпаки. Зокрема, у тимчасово окупованому Криму Росія проводить політику расової дискримінації та культурного знищення, спрямовану проти кримськотатарської та української громад.

«Росія розтоптала політичні, громадянські та культурні права цих етнічних спільнот, в тому числі через заборону Меджлісу, представницького органу кримськотатарського суспільства; зникнення і вбивств кримськотатарських і українських активістів; довільних обшуків і затримань; заборон культурних зібрань і придушення засобів масової інформації; і обмеження можливостей навчання дітей на їхній рідній мові», – повідомили в МЗС.

«Україна буде продовжувати рухатися вперед з правовими заходами, спрямованими на залучення Росії до відповідальності за її порушення міжнародного права. Сьогоднішнє рішення – це лише одна з ряду перемог для України»,– підкреслили в повідомленні.

У відомстві нагадали, що в травні 2019 року Міжнародний трибунал з морського права наказав Росії звільнити українських військовослужбовців і військово-морські судна, які вона незаконно захопила в листопаді 2018 року.

А в квітні 2017 МС ООН видав знаковий наказ про застосування тимчасових заходів щодо захисту кримськотатарської та української громад у тимчасово окупованому Криму.

«В результаті сьогоднішнього рішення, Україна готова представляти свою справу по суті перед МС ООН. Наступним кроком очікується встановлення судом дедлайну для подання Російською Федерацією Контр-Меморандуму. Після наступних представлень Суд проведе слухання по суті, на яких Україна зможе представити свою повну справу», – резюмували в МЗС.

КОМЕНТАР ЗАСТУПНИКА ГЛАВИ МЗС ЗЕРКАЛЬ

Заступник міністра закордонних справ Олена Зеркаль назвала рішення Міжнародного суду ООН «беззастережною перемогою України на одному з найвпливовіших судових майданчиків світу, яка стала реальністю».

«Суд безпрецедентною кількістю голосів став на бік України, на сторону кожного потерпілого на Донбасі та їхніх сімей, кожного кримського татарина й етнічного українця, які сьогодні перебувають у тимчасово окупованому Криму. Це – перемога основних норм і принципів міжнародного права, перемога права над силою», – написала вона на своїй сторінці в Facebook.

Зеркаль також оприлюднила резолютивну частину рішення суду:
1. тринадцятьма голосами до трьох суд відхилив попереднє заперечення Російської Федерації про відсутність у Суду юрисдикції на підставі частини 1 статті 24 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму;
2. тринадцятьма голосами до трьох суд постановив про наявність юрисдикції на підставі частини 1 статті 24 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму;
3. п’ятнадцятьма голосами до одного суд відхилив попереднє заперечення Російської Федерації про відсутність у Суду юрисдикції на підставі статті 22 Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації;
4. одноголосно суд відхилив попереднє заперечення Російської Федерації про неприйнятність Позову України до Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації;
5. п’ятнадцятьма голосами до одного суд постановив про наявність юрисдикції на підставі статті 22 Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації розглядати вимоги України щодо цієї Конвенції, а також про прийнятність Позову в частині цих вимог.

«Наша справа повною мірою рухається далі. Суд буде розглядати всі наші вимоги і докази по суті! Я хочу подякувати всім і кожному, хто ці п’ять років працював над підготовкою цієї справи! Без вкладу кожного з вас цієї перемоги не було б!» – додала заступник глави МЗС.

ДАЛІ

Попереду – рішення суду по суті. Як відзначає Європейська правда, це – тривала і складно прогнозована процедура, графік якої Суд ООН буде встановлювати самостійно. Раніше українські юристи прогнозували, що рішення буде орієнтовно в 2022 році.

«А далі – можливий ще один етап, призначення компенсацій з боку Росії. Важливо підкреслити: цей суд не дає відповіді на питання «чий Крим» і не змусить Росію піти з Донбасу одним розчерком пера. Зрештою, для структур ООН питання про приналежність Криму і не стоїть – звичайно ж, український», – пише автор статті, головний редактор ЕП Сергій Сидоренко.

Він закликає не недооцінювати значення цього рішення.

«Суд ООН – найвищий, найавторитетніший орган у системі міжнародних судів. І перше рішення, яке доводить провину Росії, стане навіть не краплею, а великим кухлем води в бочку терпіння міжнародного співтовариства. Колись ця бочка переповниться, якщо тільки Україна сама не відмовиться від вимог», – йдеться в матеріалі.

Сидоренко нагадав, що ще в минулому році Україна передала до Гааги більше 6 тонн документів – доказову базу порушень двох конвенцій російською стороною.

«Тому українська юридична команда свою роботу зробила. І далі – досить просто наполягати на своєму і виконувати всі процедури. Так, попереду довгий шлях. Але його необхідно пройти, не зупиняючись. І зараз дуже дивує, що українська перемога не стала підставою навіть для термінового схвального фейсбук-поста президента Зеленського. Чому так? Адже такі перемоги на міжнародному фронті варто цінувати. Особливо зараз, коли підтримки від західних партнерів України час від часу дуже не вистачає», – резюмував автор.

РЕАКЦІЯ МЗС РОСІЇ

Міністерство закордонних справ Росії сподівається, що Міжнародний суд ООН в повній мірі залишить без задоволення всі «українські претензії».

Наводимо заяву МЗС РФ повністю:

«8 листопада Міжнародний суд ООН в Гаазі оголосив своє рішення за юрисдикційним запереченням, висунутим Росією у справі «Україна проти Російської Федерації», яке було ініційоване у січні 2017 року Києвом (українською владою – ред.), який звинуватив Росію в порушенні Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму 1999 року (МКБФТ) та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 року (МКЛРД).

За МКБФТ Суд відхилив одну з ключових вимог законодавства України, яке полягало в тому, що Росія нібито повинна нести міжнародно-правову відповідальність як держава-спонсор тероризму в Україні. Суд підтримав позицію Росії, згідно з якою питання, пов’язані з фінансуванням тероризму з боку держави та її посадових осіб, незалежно від абсурдності подібних звинувачень на адресу Росії, в принципі не регулюються МКБФТ і не можуть бути предметом розгляду в даній справі. Разом з тим Суд фактично проігнорував інші юрисдикційні заперечення з боку Москви, дозволивши Україні перевести нав’язаний російській стороні спір по МКБФТ на розгляд по суті. Таку позицію Суду складно пояснити, оскільки на етапі тимчасових заходів в 2017 році Суд підтримав аргументацію Росії, прийшовши до висновку, що твердження про нібито порушені нею права МКБФТ не є обґрунтованими («правдоподібними»).

Суд не сприйняв і юрисдикційні заперечення з боку Росії за МКЛРД. Зокрема, не погодився з тим, що перш, ніж шукати захист у Міжнародному суді ООН, держава-позивач зобов’язана спочатку звернутися до спеціально створеної під егідою МКЛРД Комітету по ліквідації расової дискримінації, покликаний здійснювати нагляд за дотриманням цієї конвенції і реагувати на її порушення. Україна цього не зробила.

Не були враховані також заперечення Росії у зв’язку з недотриманням Києвом (українською владою – ред.) вимоги про необхідність вичерпання внутрішніх засобів захисту як передумови звернення до Суду. На даному етапі Суд не оцінював фактичну сторону українських звинувачень, а також не займався кваліфікацією конкретних дій в якості потенційних випадків расової дискримінації.

В результаті Україні вдалося подолати попередню стадію і перевести судовий процес у розгляд спору по суті з обох конвенцій. Рішення Суду про наявність у нього юрисдикції не визначає наперед результат справи, в тому числі з урахуванням того, що до 8 грудня 2020 року Росії ще тільки належить представити свої контраргументи по суті спору.

Російська Федерація розраховує, що на етапі розгляду спору по суті Міжнародний суд ООН в повній мірі врахує позицію Росії і в результаті залишить без задоволення всі українські претензії».

Читайте «Чорноморку» Telegram і Facebook

Фото: Куля News