Кримчани в лютому 2014 роки чекали реакції Служби безпеки України, правоохоронних органів.  Але ніхто не реагував, що не звільняв приміщення.  З російських військових частин виходити і спокійно їздити БТРи, міліція почала себе неадекватно вести – не звертати уваги на злочини, які відбувалися.  «Самооборона» почала бігати з палицями по вулицях. Українські активісти в Криму тоді розуміли, що є небезпека, але не втрачали надії.

Про це «Чорноморці» розповіла людина, що пройшов полон і залишився вірним своїм переконанням, кримчанин, український журналіст, громадський діяч, видавець, головний редактор газети «Кримська світлиця» Андрій Щекун.

«Ми прийняли рішення продовжити все одно проводити наші акції. Вони почалися з 2 березня біля пам’ятника Тарасу Шевченку з розумінням, що їх вже небезпечно проводити. За нашими будинками і квартирами вже спостерігали. Ми з Анатолієм Ковальським зафіксували, що біля мого будинку постійно сидять і чергують, хоча і змінюються, люди.  Наші акції – акції руху «євромайдан-Крим» – ніхто не підтримав.  Але ми вирішили все ж їх проводити. Ми були здивовані: чому ніхто не проводить проукраїнські акції і заходи, де наші правоохоронні органи і що взагалі відбувається. Ми не могли фізично щось зробити, наші сили були слабкіші, але ми розуміли, що єдине, що ми можемо зробити – це інформаційно переломити ситуацію. Тому що на півострові було багато міжнародних ЗМІ (я вже не кажу про українських) і вони щодня транслювали ті події, які відбувалися у захоплених адмінбудівель, і проросійські мітинги теж», – пояснив Андрій Щекун.

Активісти вирішили протидіяти – показати, що в Криму є українці, кримські татари, що Крим – це Україна. Пам’ятник Тарасу Шевченку став символом боротьби, опору.

«І нам вдалося.  Якщо на перший мітинг прийшло 20-30 чоловік, то на наступний день прийшло 200. Був страх, була паніка. Навіть серед нас. Ми дві-три години обговорювали, що нам робити, чи йдемо ми на ці акції.  Більшість було проти, вони говорили, що зараз – це завдання держави і політиків уже. Я вислухав і сказав, що розумію і поважаю ці позиції, тому що це вже небезпечно, але ще є громадянська позиція, і ми її повинні показати.  Тому що може скластися враження, що в Криму все щасливі і раді.  Був резонанс. Люди приєднувалися. Страх почав потроху відступати і люди, які спочатку боялися, на наступні акції вже приходили. Ми постійно ходили до військових частин підтримати наших військових. Акції почалися по всій території Криму. Люди ставали вздовж доріг, сигналили машини, прапори виносили. З’явилася надія, що нас почують і правоохоронні органи почнуть, нарешті, працювати, що з Києва оголосять якусь програму по ліквідації тих терористів і звільнятимуть Крим», – розповів про свої спогади активіст.

Читайте докладно в спецпроекті «Крим наші»: Андрій Щекун: Як створювали картинку масової підтримки Росії в Криму

«Чорноморка» в Telegram і Facebook