Починаючи з 2014 рік період з кінця лютого по кінець березня в пропагандистських засобах масової дезінформації загострення у зв’язку зі спробою виправдання російської агресії в Криму і на Донбасі.

Стосовно АРК поширюється брехня про те, що півострів був захоплений так званими ввічливими людьми нібито без насильства і жертв. Казки відносно початку війни на частині Донецької та Луганської областей ще більш безглузді і абсурдні: нібито «місцеве населення» не сприйняло міфічну «хунту» в Києві після «перевороту», відкопало в шахтах Донбасу зброю з танками і почало воювати за незалежність від «карателів» і «правосеков».

Читайте також: Шоста річниця окупації: Крим не їхній

Ці міфи неодноразово викривали і українські, і іноземні ЗМІ. А ще в цьому дуже допомагають колишні ватажки терористичних угруповань «Донецька народна республіка» і «Луганська народна республіка», які, до речі, у своїй переважній більшості є аж ніяк не мешканцями Донбасу, а громадянами країни-агресора.

Вони з маніакальним захопленням розповідають про вбивства і визнають, що в лавах міфічного «ополчення» були наркомани і злочинці.

Напередодні з новою порцією одкровень виступив колишній «секретар» фейкового «рб» терористів «ДНР», екс-ватажок угруповання «Схід» Олександр Ходаковський. Він дав інтерв’ю колишньому терористу «ЛНР», нині пропагандисту Владлену Татарському.

Майже у півторагодинній бесіді Ходаковський настільки захопився, що видав не одну порцію сенсацій і правди про те, що відбувалося на Донбасі у перші роки російсько-української війни.

«Чорноморка» наводить головні цитати.

«Він був не один, їх було два. Ми їх створили виходячи з нагальної потреби, плюс у нас був «силовий підрозділ» забезпечення, яке за необхідності залучалося до вирішення роду різних завдань. Наприклад, який-небудь п’яний «ополченець» в зоні нашої відповідальності напився і з балкона стріляє. Туди приїжджає «оперативна група» разом з «силовиками», виробляють захід у житлове приміщення, локалізують людину і відправляють її в (задумався – ред.)… Залежить від ступеня тяжкості».

«Все залежало від того, хто керує тим чи іншим «підрозділом» в рамках якого створюється ця екосистема. Кожен підрозділ – це своя система відносин. У мене навіть десь є відксерений наказ Стрєлкова на розстріл когось із мародерів. Він дозволяв собі дійти до такої межі. Я за таку рису не переходив…

У нас були так звані власні «підвали», куди ми садили людей за якісь провини. Такі випадки були, коли ми заштовхували цивільне населення туди…».

Читайте також: Тероризм в особах: як «Лютий» і «Бетмен» людей у Луганську катували (18+)

«Наші «бійці» на блокпосту могли зупинити громадянську машину з метою заволодіння нею, розстріляти посадці в потилицю трьох цивільних. На той момент це все було «ополчення»… Ми розуміли, що середовище неоднорідна.

Ось за моєю спиною на дверях висить герб… Це символічно. Автор цього герба був убитий тими ж «ополченцями» з метою пограбування. Ця людина була досить талановитий, своїми руками робив дуже багато. Зрілий чоловік. Його на дачі вбили».

«Ми прекрасно розуміли, які люди в «ополченні». Система була побудована так, що ми не могли в той момент за часовими параметрами, оскільки ми були затиснуті необхідністю спішно, терміново формувати «підрозділ». Ми не мали можливості перевіряти їх.

В силу постійного витоку інформації (вільну від окупації – ред.) в Україну, адже ми не знали, чим закінчиться ця ситуація, ми навіть їхні особисті дані не переписували. Заходив чоловік, ми не вимагали ні паспортних даних, не брали ксерокопій… Позивний, робили йому посвідчення, в якому був вказаний тільки позивний, ніяких особистих даних, крім фотографії і позивного».

Цікаво: Сповідь колишнього бойовика «ЛНР»: «Русский мир» – це просто кидалово

«Один з начальників «оперативного відділу», його звали Сергій, позивний «Одеса», він сам ярославський хлопець… Він був убитий на позиції, як раз в процесі вибудовування вертикалі «влади».

У нас виявилося «прослаблення» на одній з ділянок, і нам потрібно було посилити їх. Ми зібрали солянку, а він довго рвався в бій з цієї посади начальника оперативного відділу»… Це було на території Ясинуватського машзаводу. В результаті на наступний день мені доповідають, що людині вистрілили в спину».

«Звичайно, різали на металобрухт на тих позиціях, на яких стояли. Хтось із цим боровся з командирів батальйонів… ДКЗХИ (Донецький казенний завод хімічних виробів – ред.) вирізали практично до фундаменту, до бетону. Тобто, завод опинився в смузі бойових дій і йому було завдано непоправної шкоди…

Коли наші стояли на позиції і різали по дрібниці для себе: на сигарети, ще на якісь потреби, то це все розподілялося на місці безпосередньо «командирами». З урахуванням того, що обсяги були незначні, ми намагалися особливо не вникати. Грошей не вистачало завжди… Всі питання не перекриєш, а якщо ти людям забороняєш десь знаходити копійку на стороні, то, природно, ти повинен сам це дістати і дати.

Потім, якщо говорити конкретно про ДКЗХИ і деякі шахти, які опинилися в смузі (бойових – ред.) дій, підійшли вже структурні сили. Одну з шахт під себе забрали «Спарта» і «Сомалі», аеропорт – «Спарта» вичищала, а на ДКЗХИ зайшли люди Захарченка і Тимофєєва. Порізкою і вивезенням всього займалися вони. Куди йшли ці гроші – я не знаю, але, мабуть, до бюджету вони не потрапляли».

Важливо: Як виживають «віджаті» бойовиками заводи і шахти Донбасу?

«У нас був єдиний момент з металобрухтом, потім ми врегулювали цю систему. Ми місцевий бізнес трохи нахилили, змусили їх ділитися своїми доходами, і коли відновилася торгівля з Україною, і вугілля ганяли через Ясинувату, то на кожен вагон ми наклали свою маржу – 50 доларів на підрозділ».

«Я поклав руку на Псалтир, який він мені подарував, і сказав: «Повір мені, я клянуся, що я ніколи не вдарю тебе в спину». Тому що він весь час смикався, боявся, боявся мене, моїх можливостей. І щоб він не смикався, ми сиділи якось, випивали, намагалися вибудувати комунікацію… Ми посиділи, міцно випили, потихеньку долали накопичений антагонізм, у мене були свої претензії, у нього свої фобії, страхи, комплекси щодо мене… Він весь час мене боявся».

«Вони були такі ж лопухи, як і наші. Не треба думати, що там приїхали якісь зубри, які рвати і метати готові. Вони навіть не розуміли, що їм належить робити.

Одні думали, що вони приїхали розщеплювати Ріната Ахметова, інші думали ще під якісь завдання, чеченці – по-своєму, у них своє бачення в голові методики війни. Це приїхали сирі пацани».

Читайте також: Та, хто пройшла пекло «ДНР», Ірина Довгань: Український прапор був тим єдиним і рідним, що підтримувало мене

«Чорноморка» в Telegram і Facebook