Роман Сущенко. Олег Сенцов. Олександр Кольченко. Володимир Балух. Станіслав Клих. Микола Карпюк. Олексій Сизонович. Павло Гриб. Едем Бекіров. Євген Панов. Артур Панов. Роман Мокряк. Юрій Без’язичний. Андрій Артеменко. Андрій Эйдер. Богдан Головаш. Денис Гриценко. Василь Сорока. Богдан Небилиця. В’ячеслав Зінченко. Сергій Цибизов. Сергій Попов. Владислав Костишин. Андрій Оприско. Андрій Драч. Олег Мельничук. Михайло Власюк. Віктор Беспальченко. Володимир Терещенко. Євген Семидоцький. Володимир Лісовий. Андрій Шевченко. Володимир Варимез. Сергій Чулиба. Юрій Будзило.

Тільки що ви прочитали імена 35 українських героїв, яких вдалося вирвати з-за ґрат російських в’язниць, СІЗО, ШІЗО та інших нелюдських жахів. Так, вони герої. Але не в мрійливій конотації, яку багато хто з нас з вами спішно приклеїли до Надії Савченко, а в простому людському плані. Вони знали, що за ними правда і їхня Батьківщина, яка їх поверне. Тому боролися з системою. Або, як мінімум намагалися.

Безумовно, незабаром може з’явитися інформація, яка очорнить репутацію когось із цих 35 мужніх людей. Наприклад, як це було з Геннадієм Афанасьєвим після звільнення. Але поки хочеться радіти.

В цьому тексті «Чорноморка» спробує зібрати всю відому інформацію про те, що відбулося 7 вересня, і що цьому передувало. Без оцінок і суб’єктивних думок. Без розбору чия це перемога: Володимира Зеленського, Петра Порошенка чи Віктора Медведчука. Це – перемога України. Якій з часів Революції Гідності, тимчасової окупації Криму і початку бойових дій на Донбасі частіше доводилося гірко плакати, ніж просто посміхатися.

ХРОНІКА 7 ВЕРЕСНЯ

Українських політв’язнів і військовополонених в Росії розбудили близько чотирьох ранку 7 вересня і наказали збиратися.

До цього, як розповів по прильоту журналіст Роман Сущенко, тюремники нашіптували полоненим, що до обміну ще «десь півтора тижні», дізналася УП.

Але в суботу всіх підняли і повідомили, що буде обмін. Дозволили забрати всі речі, які були при собі. Наприклад, Олександру Кольченку дозволили забрати з собою майже 20 кілограмів листівок, які йому прислали у тюрму.

Пізніше тюремники повернули частину речей, які забрали при затриманні. Більше того, українським полоненим видали гроші «на дорогу» – по кілька сотень російських рублів.

Перевірки і підготовки тривали більше п’яти годин, тому виїхали з «Лефортово» українці лише близько 10 ранку.

«Була ціла колона. При цьому все витончено і продумано, нас через всю Москву провезли, повз Кремль. Рух було призупинено, мигалки, поліцейські зі свистками», – розповів Сущенко.

На під’їзді до московського аеропорту «Внуково» машини з українськими полоненими зупинилися в лісопосадці і чекали кілька годин, поки прилетить український літак.

«Ми бачили, що російський літак злетів, так що чекали нашого. Стояли десь в стороні, в якийсь посадці. Тому не було видно», – розповів Сущенко.

Український президентський Ан-148 приземлився в Москві трохи раніше 11:00. Рівно в цей час у Києві сів російський борт, який приїхав за тими, кого Україна погодилася обміняти на моряків і політв’язнів.

Досі залишалося невідомо, де їх утримували і де був так званий пункт збору цих 35 росіян. І в Офісі президента цим окремо пишаються.

«У росіян все спливло, що вони зібрали всіх в «Лефортово», а у нас – ні. Це була спецоперація, і якщо ніхто не знає, де збирали, – значить, вона була успішною», – говорять джерела в ОПУ.

ЗМІ вдалося дізнатися, що людей для обміну утримували у військовій частині Борисполя.

За збір, транспортування і посадку тих, кого видавали Росії, відповідала СБУ. В ОПУ була створена робоча група, яка разом зі Службою безпеки координувала цей процес, щоб все відбувалося синхронно в Києві та Москві.

Посадка в літаки груп обміну тривала близько години, і рівно в 12:00, обидва літаки піднялися в небо – український в напрямку Києва, російський – у Москву. При тому, що пряме авіаційне сполучення між країнами досі заборонено.

На борту президентського Ан-148 крім екіпажу було дві людини: заступник голови ВП Кирило Тимошенко і помічник президента Андрій Єрмак.

Як розповів Тимошенко, ніяких побоювань від польоту до Москви не було.

«Сідати там страшно не було. Але було велике хвилювання, поки годину чекали автобусів з нашими. Тоді було трохи тривожно.

Потім всі дуже раділи. Хтось плакав, хтось плескав, коли злетіли. Але у всіх був піднесений такий настрій. Я по гучномовному зв’язку, як стюардеса, всім пояснював, що ми робимо далі, як і куди їдемо. Перед посадкою запропонували всім трохи випити. Наливали українську горілку», – розповів заступник ОП.

35 незаконно утримуваних в Росії українських політв’язнів і військовополонених повернулися на Батьківщину близько 13:40 суботи, 7 вересня. Їх зустрічали близько сотні людей: родичі, журналісти, а також вище керівництво країни на чолі з Володимиром Зеленським.

Офіційно те, що відбулося 7 вересня, називається «взаємне звільнення України і Російської Федерацією утримуваних осіб».

«Звільнення відбулося. Я всіх вітаю з поверненням наших героїв», – сказав Зеленський, звертаючись до тих, хто зустрічав українців в аеропорту.

Президент розповів про деталі того, як були досягнуті домовленості про звільнення українців. Зокрема, він нагадав, що 7 серпня відбулася його телефонна розмова з президентом РФ Володимиром Путіним. «Ми домовилися про перший етап розблокування нашого діалогу і перший етап припинення війни, повернення наших військових, моряків, наших територій», – констатував він.

За словами Зеленського, тоді була досягнута домовленість про створення робочих груп, які працювали над реалізацією досягнутих домовленостей.

«Робочі групи були створені, і ми домовилися, що протягом місяця повинні говорити предметно, працювати потужно, без брехні, і повернути наших хлопців додому. Я думаю, що перший етап виконаний. Я повинен підтвердити, що я як президент України, і президент Росії Володимир Путін зробили все, що пообіцяли, й зробили це, не міняючи на ходу наших домовленостей», – сказав глава держави.

Президент додав, що спочатку мова йшла про повернення тільки українських військових моряків, але за ініціативою української сторони до звільнення були залучені й інші.

Він повідомив, що деякі сили не хотіли, щоб відбулося звільнення утримуваних осіб.

«Мені здається, ми всі зробили перший крок. Він був дуже складний. Ми знаємо, що робити далі. Що стосується хлопців, зараз вони зі своїми близькими поїдуть в «Феофанію». У нас є робоча група, і всі проблемні питання квартир, ліків, будь-які фінансові питання, важливі для них, для підтримки, – ми все це зробимо», – резюмував Зеленський.

ЩО ГОВОРИЛИ ПОВЕРНУЛИСЯ ДОДОМУ ПОЛІТВ’ЯЗНІ І ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ

ОЛЕГ СЕНЦОВ: «Всім добрий день. День сьогодні дійсно добрий. Ми з хлопцями дуже раді опинитися на рідній землі.Хочемо сказати дуже велике спасибі всім тим людям, які всі ці роки допомагали нам і нашим сім’ям, які боролися за нас, домагалися нашого звільнення і в кінці-кінців його домоглися. Спасибі вам велике.

Сподіваюся, що і всі інші полонені будуть скоро звільнені. Але навіть із звільненням останнього полоненого наша боротьба не закінчується. До перемоги ще дуже далеко».

МИКОЛА КАРПЮК: «30 числа (серпня – ред.) він (Медведчук – ред.) був у мене. Не знаю, чому відвідував саме мене. Просто у мене є певні стосунки, може для вас це здасться дивним, бо Вадим Рабинович в опозиційній партії «За життя». Але у мене з ним гарні відносини з часів останнього Майдану. Він нам дуже сильно допомагав. Хоча він зараз і опозиційний політик, насправді він був така майданна людина, що мама не горюй. Якби ви знали все, що він зробив.

Рабинович приїхав до мене ще два роки тому, в 2017 році, у Володимир. У в’язницю. Йому дозволили зі мною зустрітися. Він мені відразу сказав: «Коля, я займаюся твоїм звільненням». Він обіцяв мені, що до кінця року або на початку 2018 року питання буде вирішено. Сказав, що Медведчук теж зайнятий цим питанням. Тому я був впевнений, що люди цим займаються».

РОМАН СУЩЕНКО: «Насамперед я хотів би подякувати президенту Володимиру Зеленському, який, не поступившись інтересами України, знайшов потрібні слова, вагомі аргументи і переконав лідера частини росіян (Путіна – ред.) в доцільності піти назустріч і зробити цей акт гуманізму. Я дякую і президенту України Порошенку за те, що він почав цей переговорний процес, об’єднав світове та європейське співтовариство і протягом трьох років підтримував мою сім’ю.

Українська держава продемонструвала світові, що вона прихильна цивілізованим, демократичним принципам розвитку, і Україна продемонструвала свою вірність загальнолюдським та європейським принципам. Я сподіваюся, що це тільки початок великих зрушень в переговорному процесі».

КОГО УКРАЇНА ВІДДАЛА РОСІЇ

Як заявив екс-головний військовий прокурор Анатолій Матіос, кожен з 35 виданих Росії людей визнали свою провину і просили президента України про помилування.

«Якщо сухо, то військові прокурори провели досудове розслідування, процесуальне керівництво та підтримали державне обвинувачення у відношенні 13 із 35 осіб, переданих Україною Російської Федерації в обмін на наших моряків та інших громадян», – написав він на своїй сторінці в Facebook.

Детальніше про них пише Медиазона.

Володимир Цемах – громадянин України, який командував ділянкою протиповітряної оборони терористів «ДНР» в районі міста Сніжне. Нідерланди вважають його одним з ключових фігурантів справи про катастрофу рейсу MH17, збитого над Донецькою областю в 2014 році, головний прокурор країни Фред Вестербеке просив Україну не видавати Цемаха Росії.

Кирило Вишинський – головний редактор «РИА Новости Украина», уродженець Дніпропетровська, в 2015 році отримав друге громадянство (російське). У Києві його звинувачували у державній зраді (стаття 111 КК України).

З травня 2018 року перебував під арештом, проте наприкінці серпня його звільнили з-під варти.

Віктор Агеєв – взятий в полон українськими військовими у 2017 році в Луганській області, засуджений на 10 років колонії за створення терористичної групи (частина 1 статті 258-3 КК України) та незаконне поводження зі зброєю (частини 1 статті 263). Був кулеметником окремої розвідувальної роти терористів.

Олександр Баранов – кримчанин, український військовий, у 2014 році вступив на службу в російську армію. За версією Міноборони РФ, співробітники СБУ в 2016 році вивезли Баранова з Криму на територію Миколаївської області. Росія розцінила це як «викрадення». У 2018 році отримав 13 років позбавлення волі частині 1 статті 408 КК України (дезертирство) і за частиною 1 статті 111 (державна зрада).

Андрій Васьківський – громадянин України, колишній співробітник СБУ. У 2018 році займав тоді пост глави спецслужби Василь Грицак сказав, що серед співробітників відомства знайшли «крота». ЗМІ стверджують, що мова йшла саме про Васьковском, якого в підсумку заарештували у справі про держзраду. Про винесення вироку Васьковскому не повідомлялося.

Руслан Гаджієв – житель Ростова-на-Дону, який приїхав на Донбас у 2014 році. 3 вересня Гаджієва засудили до 15 років колонії, визнавши його винним у теракті, участь у терористичній організації, незаконному поводженні зі зброєю і веденні агресивних воєнних дій. Він виявився єдиним вижив з екіпажу танка, підбитого українськими військовими у бою під Дебальцеве. За словами адвоката росіянина Валентина Рибина, спочатку Гаджієв був у списку обміну з Росією, але пізніше його викреслили – на 6 вересня Гаджієв залишався в СІЗО Артемьевска.

Павло Чорних і Ольга Коваліс – росіяни, подружня пара, затримана в 2015 році в Донецькій області українською владою за підозрою у сприянні терористам «ДНР».

Денис Хитров і Олена Бобова – громадяни України, затримані в 2017 році в Одесі за підозрою в державній зраді і роботі на російське ГРУ, інший фігурант справи – громадянин Молдови Петро Мельничук – також переданий Росії в рамках обміну.

Тарас Синичак – колишній офіцер військово-морського флоту України, який в 2014 році присягнув на вірність Росії, а через два роки приїхав на територію України, де його і затримали за державну зраду і засудили до восьми років позбавлення волі.

Олексій Седиков – відставний російський військовий, у 2016 році він відправився воювати за «ЛНР» і через кілька місяців був затриманий. Український суд засудив його до 11 років колонії за терористичну діяльність.

Антоніна Родіонова була діловодом в службі радіаційного, хімічного, біологічного захисту служби екологічної безпеки української Нацгвардії. Українські спецслужби заявили, що в 2016 році її під час поїздки в Росію завербувала російська розвідка. Вона була засуджена до чотирьох років колонії за держзраду.

Юрій Ломако – відставний український військовий, був завербований російськими спецслужбами в 2015 році під час поїздки в Крим до родичів. Як стверджувало слідство, повернувшись додому, він викрадав у родичів, службовців у центрі спецоперацій ВМС України, документи, що переправляв кураторам в Росію. Був затриманий в 2018 році і засуджений до п’яти років за держзраду.

Дмитро Кореновський – громадянин України, скульптор з Миколаєва, затриманий влітку 2018 року за підозрою в державній зраді. За версією слідства, він і інший прибулий 7 вересня у Внуково українець – Віктор Федоров – передавали російським спецслужбам дані про пересування українських військ.

Анна Дубенко – зв’язкова української військової частини в місті Бахмуті Донецької області. Звинувачувалася в передачі розвідданих російським військовим, на суді вона зізналася в шпигунстві на користь терористів «ДНР». Дубенко відпустили з СІЗО в 2017 році.

Максим Одинцов – кримчанин, колишній український військовослужбовець. У 2014 році перейшов на службу в російську армію. У 2016 році Одинцов був затриманий на кордоні з Херсонською областю. У лютому 2018 року було засуджено за статтями про державну зраду і дезертирство, вину не визнав. Був засуджений до 14 років ув’язнення.

Станіслав Єжов . Колишнього співробітника кабінету міністрів і перекладача прем’єра Володимира Гройсмана засудили за звинуваченням у державній зраді. Він визнав провину. За версією слідства, Єжов передавав російським спецслужбам важливу інформацію про економіку, зовнішню політику і оборону України.

Аркадій Жидких – росіянин, терорист з угруповання «Схід». Рідких затримали в 2015 році і засудили до восьми років колонії за статтею про участь у терористичній організації.

Денис Сидоров – ветеран Другої чеченської війни, колишній російський поліцейський, який воював на Донбасі, в 2016 році був затриманий і згодом засуджений українським судом до позбавлення волі.

Ігор Кімаковскій – колишній співробітник Державного аграрного університету в Петербурзі. У 2015 році його затримали українські прикордонники. СБУ називало Кімаковского, який служив радником мера міста Дебальцеве в Донецькій області, «агентом ФСБ».

Сергій Лазарєв – колишній український військовий, відповідав за облік техніки. Згідно з вироком, протягом трьох років надавав російським спецслужбам інформацію про авіацію України. У 2017 році був затриманий, засуджений до чотирьох років колонії.

Володимир Галич – колишній депутат міської ради Севастополя, один з ініціаторів так званого «референдуму» про вихід Криму зі складу України. У 2015 році затриманий. Галича звинувачували у державній зраді.

Сергій Гнатьев – українець, звинувачувався в нападі на учасника добровольчого батальйону, націоналіста Віталія Регора. Гнатьев завдав їй понад десять ножових поранень – імовірно, за те, що Регор в 2016 році зривав георгіївські стрічки з учасників ходи «Безсмертний полк». Незадовго до обміну суд постановив відпустити Гнатьева з СІЗО.

Андрій Третьяков – кримчанин, затриманий в 2017 році; імовірно, воював за «ДНР». Як повідомляли українські влади, після затримання Третьяков казав про участь російських військових інструкторів на Донбасі.

Олексій Лазаренко – працівник українського авіапідприємства «Мігремонт», який співпрацював з російською розвідкою. Під час затримання на російському кордоні у нього в шкарпетках знайшли флеш-карту з відомостями про українських винищувачах.

Олександр Саттаров – колишній боєць «Беркута», затриманий в 2017 році. Брав участь у захопленні кримського аеропорту «Бельбек» у 2014 році, перед обміном перебував у СІЗО в очікуванні рішення суду.

Олександр Ракущин – колишній офіцер української армії, був затриманий в червні 2019 року. За версією слідства, завербований в 2017 році на зустрічі випускників Ленінградського вищого військово-політичного училища протиповітряної оборони імені Андропова і з тих пір працював на російські спецслужби.

Юлія Просолова – мешканка Донецька, обвинувачена у підриві машини полковника СБУ Олександра Хараберюша. Затримана в 2017 році, коли приїхала на територію, підконтрольну Україні, для заміни паспорта.

Євген Мефедов – громадянин Росії, заарештований у справі про зіткнення в Одесі 2 травня 2014 року. Підтримував прихильників одеського Антимайдана, був у Будинку профспілок під час пожежі, де загинули 42 людини. Мефедова звинувачували в участі в масових заворушеннях. Був виправданий, але знову затриманий за звинуваченням у замаху на територіальну цілісність України.

Дані про переданих Росії Сергія Ковернике, Андрія Костенко, Олексія Лазаренка та Олександра Тарасенко ЗМІ у відкритих джерелах не вдалося знайти.

ЯК ЇХ ЗУСТРІЧАЛИ

«Все-таки одна з найогидніших рис (кремлівського – ред.) режиму – ось це просто демонстративна байдужість на своїх. Сенцова в Києві зустрічає Зеленський, а 35 росіян (про 34 з яких ні слова за ці роки не ви***ла пропаганда) в Москві – смердючий Кисельов. І той тільки з Вишинським привітався, решта речі самі вантажать, ніхто не зустрічає. Просто незбагненно», – написав на своїй сторінці в Facebook російський журналіст Петро Мироненко.

«Подивився, як прилетіли у Внуково випущені росіяни. Люди виходять одні з трапа, тягнучи свої баули. Навколо ні душі, батьківщина зустрічає холодним бетоном. Кисельов зі Скабєєвою підійшли тільки до Вишинського, обняли, розцілували. Свій, еліта.

Інші нагадували зеків на етапі – з однієї зони в іншу. Та й обличчя невеселі. Зараз потягнуть на допит, як у народній пісні: «Чого ти, с*ка, в танку не згорів?» А якщо багато знаєш, як Цемах, можуть і того…

Порівняйте з тим, як українців зустрічали. Ні, різні у нас країни, між нами прірва», – зазначив російський опозиційний активіст Борис Цейтлін.

КОЛИ ЗВІЛЬНЯТЬ ІНШИХ УКРАЇНСЬКИХ В’ЯЗНІВ У РОСІЇ, КРИМУ І НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ ДОНЕЦЬКОЇ І ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ

За словами омбудсмена Людмили Денисової, в списках української сторони, переданих російським органам, які займаються питаннями звільнення, було 150 громадян України.

«Зараз була перша група з 35 осіб, яких вже повернули на батьківщину. Ми продовжуємо далі працювати над тим, щоб повернути всіх. Я думаю, що саме це і мав на увазі президент. Переговори тривають, це тільки початок.

Вони (кримські татари – ред.) теж у цьому списку, адже ми не можемо розділяти так, ніби це – українці, а це – кримські татари. Всі вони – громадяни України і вони всі в списку. Ми піклуємося про всіх», – сказала вона в інтерв’ю BBC News Україна.

Про наступний етап обміну полоненими Денисова говорити відмовилася.

«Адже як кажуть: якщо хочеш щось зробити – потрібна тиша. Багато говорилося, багато фейкових новин було. І коли ми нічого нікому не розповідали – обмін відбувся. Я думаю, що так само треба робити і зараз», – додала омбудсмен.

У свою чергу, Андрій Єрмак в інтерв’ю УП зазначив, що точної кількості українських в’язнів Кремля немає.

«Остаточної цифри немає. Але це кілька сотень людей. Ми говоримо про всіх громадян України. А ви знаєте, що для нас Крим – це Україна», – підкреслив він.

P. S. Один з численних постів в Facebook – реакцій на повернення полонених Кремля:

Фото: president.gov.ua

Читайте «Черноморку» Telegram і Facebook