Чому українці ще раз проголосують за Володимира Зеленського, при чому тут соцмережі і коли люди навчаться брати на себе відповідальність за свій вибір – в інтерв’ю «Чорноморці» розповіла психіатр, психотерапевт, доктор медичних наук Тіна Берадзе. 

Масове голосування за Зеленського на президентських виборах і тяга до популізму – це у нас звідки? 

Перемога Зеленського – це не популізм. Це серйозна і добре продумана піар-компанія. Не потрібно сприймати людей як стадо, яке раптом пішло і проголосувало. Виборців п’ять років дуже старанно обробляли, щоб вони проголосували саме так.

Це настільки геніально придумана історія, що її автори за неї повинні отримати мільярди. Там були дуже грамотно прораховані всі реакції. Люди повірили в кіно. Більш того, люди, які прийшли до влади, досі вважають, що вони в кіно грають.

Згадайте: Майстер крафтових гуморесок: Привід для жартів №1 в найближчі роки – саме Зеленський 

Говорили, що президентство Зеленського стане для українців щепленням від популізму. Ви в це вірите? 

Ні, тому що історія Зеленського – вона не про перемогу популізму. Якби Зеленський просто заявив, що хоче стати президентом і почав би вести звичайну передвиборну кампанію, таку ж, як Порошенко, то це був би популізм. І тоді шансів у Зеленського не було б.

Але його передвиборна кампанія почалася з першої серії «Слуги народу». Ми думаємо, що нас обдурили і люди повелися на популізм. Але ні. Люди зреагували на піар-кампанію саме так, як хотіли її автори. В ході дебатів Зеленський не дав жодної конкретної обіцянки і не озвучив нічого, крім якихось туманних натяків. Але йому вже й не потрібно було нічого говорити – народ за нього вже все додумав, виходячи з того образу, який йому побудували.

Тобто, на наступних виборах, якщо знову буде грамотно організована піар-кампанія, ми знову на неї поведемося?

Якщо ще знайдеться кандидат, який зможе собі дозволити настільки ж сильну команду технологів – так. Коли багато багатих людей вкладаються в твою кампанію ресурсами і грошима – ти виграєш.

Цікаво: Криза – час вкластися в репутацію: інтерв’ю з піарницею, яка допомагає міняти країну

У такому випадку, як людей можна навчити брати на себе відповідальність за свій вибір його наслідки? 

На цьому етапі – нереально. Поки соціальні мережі будуть настільки сильно впливати на наше життя, людей навчити цьому не вийде. Залежність від соціальних мереж вже увійшла в світові лідери, поряд з хімічними залежностями. Ми можемо прожити без соцмереж, але ми часто повинні заявляти про себе, щоб світ про нас зрозумів. Ця проблема дуже глибока.

Зеленський став президентом, тому що ще до початку президентських перегонів його образ месії вже був створений, розкручений і вкладений в голови людям, в тому числі – завдяки соціальним мережам. Завдяки їм же був створений грамотний образ антимесії, якого потрібно перемогти. На тлі чорного піару, який знищив Порошенка, реалізували красиву казку, в яку всім хотілося повірити.

Також цікаво: Психолог: Треба або розвиватися, або чесно визнати, що нам подобаються прикольні страдашки

До чого тут соцмережі? 

Вони створюють інформаційний міхур, в якому легше вірити в ілюзії. Якщо навколо мене створюється інформаційний міхур, я не захочу з нього виходити. Підсвідомо ми всі віримо, що в житті завжди є місце хорошому. Якщо перестанемо в це вірити – ми втратимо сенс життя і просто не встанемо з ліжка. У соцмережах легше просувати образ месії.

Поки буде образ того, хто прийде, врятує нас і зробить добре – завжди будуть ті, хто в нього повірить і підтримає. І тільки після того, як реальна людина з її діями вийде на перший план і зруйнує навколо себе цей образ, ми в ньому розчаруємося. Саме тому рейтинги всіх президентів у нас завжди так просідають після першого року при владі – образ руйнується.

Перспективи хорошого ви особисто зараз в чому вбачаєте? 

У тому, що я особисто можу робити щось, щоб світ став кращим. Вчити студентів. Проводити консультації. Хочеш змінити світ – почни з себе.

Якщо вийти з соцмереж і почати щось робити, життя стане приємніше. Але це важко. Тому що в Facebook дуже добре. Там є ідея, що коли-небудь настане момент, в якому трапиться щось дуже хороше. Але якщо ми всі, буквально – кожен, нічого робити не будемо, нічого в житті не змінитися. Сміття саме не винесеться. Поламаний паркан не полагодиться.

Рецепт поліпшення життя дуже простий: усвідомити, що відбувається. Прийняти положення речей. Взяти на себе відповідальність за свою життя. Усвідомленість-прийняття-відповідальність. Ми усвідомили, що у нас є право вибору, прийняли це і взяли відповідальність за себе, починаючи робити те, що кожен з нас може. Іншого рецепту поліпшень у людства немає. Не тільки в Україні. В усьому світі.

Читайте також спецпроект «Чорноморки»: Ольга Скрипник : Якщо про політв’язня говорять – це шанс, що його, як мінімум, не вб’ють

Фото: Едуард Крижанівський 

«Чорноморка» в Telegram і Facebook