Україну чекає непростий кінець 2019 року. Все ніяк не складався пазл саміту лідерів країн «нормандської четвірки », дату якого з місяця в місяць переносять через ультиматуми Росії. Отже, гальмуються спроби президента Зеленського припинити гарячу фазу бойових дій на Донбасі.

Крім того, чекають непрості газові переговори з Росією. Плюс спроби звільнити наших політв’язнів і військовополонених з в’язниць в РФ, у тимчасово окупованому Криму і ОРДЛО.

Всіма цими питаннями з української сторони займається велика команда, в якій однією з головних персон є міністр закордонних справ Вадим Пристайко .

14 листопада вийшло його інтерв’ю BBC News Україна . «Чорноморка» зібрала ключові заяви глави зовнішньополітичного відомства, які проливають світло на те, чого чекає і що планує Україна зробити в міжнародних справах найближчим часом.

ПРО НОРМАНДСЬКИЙ САМІТ 

«Ми впевнені, що всі перешкоди зняті, це те, про що ми домовлялися ще 2 вересня на зустрічі зовнішньополітичних радників. Ми бачили також, що російські представники, зокрема Пєсков заявив відразу, що ще треба досягти домовленостей, про що конкретно будуть говорити лідери.

Я хочу сказати, що не було формальної домовленості, що буде ще якась третя передумова – крім « формули Штайнмайєра » і розведення.

У загальних рисах підготовлений документ, це – комюніке по завершенню розмови двох лідерів. Я не знаю, що мають на увазі росіяни, ми виходимо з того, що все виконано, давайте зустрічатися.

Зараз ми шукаємо дату, коли чотири лідери можуть зійтися в одному місці і провести ці переговори».

КОЛИ І ДЕ БУДЕ ЗУСТРІЧ 

«Дата, яка обговорюється всіма чотирма сторонами, є. Питання в тому, наскільки вона зручна.

Я думаю, що до кінця цього року, адже всі погодилися. Німецькі та французькі колеги пропонують конкретну дату, яка їх влаштовує, ми заявили, що вона нас теж влаштовує, чекаємо відповіді від четвертого боку.

Коли я бачу, що російські офіційні особи кажуть: а чого поспішати, треба підготуватися – мені здається, що було достатньо часу, щоб підготуватися. Треба було виконати передумови – ми їх виконали.

Це може бути Париж, це може бути Берлін. Для нас не має значення. Були зустрічі і там, і там».

ПРО ПРОПОЗИЦІЮ НАЗАРБАЄВА ЗУСТРІЧІ ЗЕЛЕНСЬКОГО І ПУТІНА ТЕТ-А-ТЕТ

«Ви, напевно, теж прочитали заяву колишнього президента, Астана пропонувалася замість Мінська з самого початку. В принципі ми вдячні Мінську за те, що нам це пропонується – і витрати, і все інше. Але ви пам’ятаєте, що між Азербайджаном і Вірменією теж Мінський процес і теж в Мінську. Саме на основі цього інший лідер, зокрема, Казахстану запропонував свою столицю.

З чисто логістичної точки зору, це більш складно, ніж Мінськ. Треба ще п’ять годин летіти в одну сторону. І в принципі ніхто нікого не хоче ображати, але ми задоволені тим, що ми маємо переговорну позицію в Мінську, вона зручна для всіх. Я не думаю, що зустріч може бути в Астані. Швидше за все, або в Берліні, або в Парижі.

Я був на зустрічі з Нурсултаном Назарбаєвим, коли це обговорювалося, ми зустрічалися в Японії. Це дійсно була корисна зустріч. Корисне обговорення і дійсно Назарбаєв запропонував стати посередником для такої зустрічі, але це скоріше було обговорення.

Президент сказав, що він говорить і Меркель, і Макрону, що «безумовно, мені треба зустрічатися з Путіним, тому що ми не можемо без зустрічі зрушити процес з місця». Про те, що давайте ось ми замість чогось зробимо цю зустріч, такої розмови не було.

Пропозиція Назарбаєва допомогти в організації зустрічі мала загальний дипломатичний характер. Якщо потрібна допомога, я готовий допомогти. Відповідь Зеленського була: сдякую, нам потрібна будь-яка допомога, давайте зустрічатися».

ПРО МОЖЛИВІСТЬ ДВОСТОРОННЬОЇ ЗУСТРІЧІ ЗЕЛЕНСЬКОГО І ПУТІНА

«Я так само, як і ви, сьогодні (12 листопада – ред.) вранці почув, що така зустріч можлива. Для того, щоб ми це могли обговорювати, нам потрібно від російської сторони підтвердження, що ця інформація відповідає дійсності, тоді ми будемо приймати рішення. Але ми залишаємося в нормандському форматі, ми не просто поважаємо те, що було зроблено, але давайте не забувати, що Франція і Німеччина є тими силами, які дозволяють нам вести переговори з трошки інших позицій, ніж коли ми говоримо тет-а-тет.

Зустріч не вигідна (Росії – ред.), і тому її з 2016 року не було. Але санкції, які є, – це той механізм, який тримає Росію за столом переговорів».

ПРО ДОКУМЕНТ, ЯКИЙ ПРИЙМУТЬ ЗА ПІДСУМКАМИ НОРМАНДСЬКОГО САМІТУ 

«На сьогоднішній момент той документ, який є, це комюніке. Дуже простий документ. Якщо нам вдасться масштабний обмін до зустрічі – там буде записано, що лідери вітають цей обмін і уповноважують свої органи завершити обмін «всіх на всіх».

Там також буде записано, що сторони вимагають відкрити доступ до територій так званих «ЛНР/ДНР» для гуманітарних міжнародних організацій, таких як «Червоний хрест». Адже близько 500 осіб пропали безвісти, їхні сім’ї не знають, що з ними сталося.

Там може бути записано, що розведення в трьох ділянках відкриває шлях до наступних ділянок».

ПРО ГАЗОВІ ПЕРЕГОВОРИ З РФ 

«Газ є надзвичайно важливою темою, але вона не є частиною нормандських переговорів. Якщо всі чотири лідери погодяться написати, що контрактні відносини дуже важливі для планового існування газового ринку – це може бути записано (у комюніке – ред.).

Тобто якщо лідери вийдуть на розмову про газ – це повинно бути записано в цьому документі. Але конкретних обсягів, кубометрів – немає, про це мова не йде взагалі.

Цим займаються два господарюючих суб’єкти. Також міністри енергетики між собою ведуть переговори.

Ми перемогли в арбітражі, Росія повинна нам мільярди євро прямо зараз. Дійсно, вони (Росія – ред.) про це говорять. Але те, що заявляє Росія, а наші ЗМІ бачать у цьому домовленість – це не так, це їх переговорна позиція. Кожна сторона приїжджає зі своєю переговорною позицією, часто завищуючи очікування.

Ми їм прямо сказали, що ні, вибачте, ми перемогли в суді, ви нам повинні, будь ласка, платіть. Компроміс, в якій формі – грошима або газом – це те, що повинні обговорювати між собою переговорні команди».

ЧОМУ РОСІЯ ВІДТЯГУЄ НОРМАНДСЬКУ ЗУСТРІЧ

«Краще запитати росіян, а не мене. Ви маєте на увазі, чому на наступний день після розведення відбувається зустріч?

Зараз ми говоримо: все виконано. Коли відбудеться зустріч? Ми дивимося графіки, коли її можна провести. Ми хочемо якомога швидше. Всі чекають відповіді Росії».

ПРО БАЖАННЯ ЗЕЛЕНСЬКОГО ЗУСТРІТИСЯ З ПУТІНИМ

«Я думаю, що це перебільшене очікування, яке з’явилося через цю нервову ситуацію. У силу того, що ми не можемо самі по собі закінчити війну, ми залежимо від іншої сторони. Та система, яка існує в Росії, вона дуже зав’язана на одного лідера і без його рішення в цій державі небагато зміниться.

Саме тому як цей президент, так і попередній, хотіли зустрітися з ним, щоб зрозуміти, що конкретно має бути зроблено, щоб цю війну закінчити. Здавалося б, все є, мінські домовленості є, на папері все написано, чого ще не вистачає в цьому рівнянні, щоб воно зрушилося з місця.

Ми розраховуємо на чітку розмову, щоб прийти і сказати: що ви реально хочете від нас. На таку розмову розраховує Володимир Зеленський».

ПРО НЕМОЖЛИВІСТЬ ПЕРЕГОВОРІВ З «Л/ДНР» 

«Це основа нашої позиції. Вона залишається в силі. Партнери нас не штовхають. Росія постійно штовхає на цей шлях.

У нас своя позиція, Москва думає зовсім протилежне. А десь посередині компроміс. Наприклад, на момент проведення виборів їх не повинно існувати, адже з’явиться нова влада. Я думаю, що у всіх в голові є це розуміння, але заради політичних заяв всі говорять на емоційних тонах перед зустріччю.

Ми ставили питання про те, що результати так званих «попередніх виборів» повинні бути скасовані для того, щоб відкрити шлях для нормальних виборів.

Ми також нагадали, що після того, як влада заходить, всі ці «лідери», «міністерства» повинні бути скасовані. Буде дуже хворобливий і повний неприємних компромісів процес реінтеграції.

ПРО ВИБОРИ НА ДОНБАСІ

«Якби ми почали 5 років тому розробляти це законодавство, воно було б готове.

Мене неправильно зрозуміли, коли я раніше про це говорив. Я підкреслюю – ідеально, щоб ми провели (місцеві вибори – ред.) по всій Україні на основі одного законодавства.

У чому вона (позиція – ред.) зійдеться в процесі переговорів – на практиці це дуже складно. Напевно, не вдасться це зробити.

З того, що записано в мінських домовленостях, контроль за кордоном – це останній пункт. Хоча наш попередній президент заявив, що це просто список без хронологічного порядку. Вибачте, але якщо там записано крок за кроком, що робиться погодинно, то інакше, ніж хронологію, це ніхто не читає.

Не треба плутати український контроль над кордоном і контроль над кордоном. Адже можна в ході переговорів вийти на формулу, коли контроль за кордоном відбувається спільно, наприклад, Україна і ОБСЄ.

Ви ж знаєте, що на території України є дві місії – одна СММ ОБСЄ, а ще спостережна місія, яка знаходиться в двох пунктах перетину між Україною і Росією на кордоні. Ось одна з ідей була, щоб розширити цю місію на всі 400 кілометрів кордону за рахунок технічних засобів, дронів, камер.

Це не те, що ми хочемо, адже ми хочемо, щоб наші ЗСУ, прикордонники вийшли, але це вже перший крок, щоб хтось, крім росіян, контролював цю межу».

ПРО ВИХІД ІЗ МІНСЬКОЇ УГОДИ

«Так, це можливо. Якщо ми побачимо, що цей процес йде нескінченно. Це дуже непопулярне заяву і, напевно, знову не сподобається нашим західним партнерам. Але для нас Мінськ – не самоцінність. Самоцінність – наше виживання як нації. І якщо ми побачимо, що вони не спрацьовують, і це веде нас в постійне затягування нескінченного процесу, то рано чи пізно буде прийнято рішення про вихід з мінського процесу.

Більш того, хочу сказати, мінський процес не був запланований як нескінченно довгий. Він був запланований на перший рік. Чому тодішнє керівництво нашої держави вирішило намагатися продовжити Мінськ, а не чесно сказати, що він не працює і треба шукати щось інше?

Зіграли свою роль санкції, які були прив’язані до Мінська. Був цілий клубок пов’язаних з цим проблем. Відмовитися від Мінська – дуже складне політичне рішення.

Я думаю, що дедлайн існує. Він не прописаний чітко, але якщо ця зустріч, яка відбудеться, покаже відсутність прогресу, це, безумовно, поставить під сумнів можливість досягнення миру в мінському процесі.

Ось коли ми повернемося (з нормандських переговорів – ред.), тоді і буде правильно запитати нас про це. І якщо нічого не привеземо, то логічним буде запитання, наскільки цей Мінськ все ще нам потрібен».

ПРО МОЖЛИВЕСКАСУВАННЯ САНКЦІЙ ПРОТИ РОСІЇ 

«Це і є ціна Мінська. Але я прошу вас не забувати, що санкції можуть бути скасовані і без виходу з Мінська. Ми можемо з вами виконувати Мінськ до кінця нашого життя і до кінця життя наших онуків, а санкції можуть бути скасовані кожні півроку.

Складна еквілібристика між тим, як зрозуміти і відчути настрої, і чи можуть санкції все ще грати стримуючу роль, чи нам потрібно все-таки вийти з Мінська і шукати мир якимось іншим шляхом – це і є відповідальність глави держави і нинішнього уряду, і всього суспільства».

ЩО МОЖЕ БУТИ ЗАМІСТЬ «МІНСЬКА» 

«У Києва є бачення декількох можливих варіантів. Наприклад, якщо не Мінськ, то нам тоді потрібно звертатися за миротворчою місією, точніше peacekeeping – місією з підтримання миру.

Цього елемента немає в Мінську, і це можливий апгрейд Мінська в новому форматі. Тобто якщо ми бачимо, що воно не спрацьовує, тоді, напевно, треба звертатися за допомогою третьої сили. Хоча розмови ці ведуться ще з 2015 року, але досі Росія як член Ради безпеки ООН не дозволяла таку місію. Більш того, вони вносили свій варіант – ви пам’ятаєте – розташувати миротворців уздовж лінії зіткнення. Нас це не влаштовує. А ось компромісний варіант – наприклад, миротворці на лінії між Україною і Росією, – нас влаштував би.

Для цього Мінськ і існує або нормандська зустріч існує – щоб лідери сіли і сказали: нас не влаштовує це, у нас є інша ідея, давайте зробимо миротворчу операцію або операцію з підтримання миру».

ПРО МАЙБУТНІЙ ОБМІН ПОЛОНЕНИМИ

«Дійсно є три групи: це люди, які перебувають на території РФ, в окупованому Криму і ті, які перебувають на окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

Я спеціально не хочу входити в деталі, тому що кожна з цих трьох груп обмінюється на певну кількість з того боку, яких вони хотіли б отримати з території України. Є група людей, які над цим працюють кожен божий день.

Важко сказати про всіх. У 2016 році був досить масштабний обмін. Ми думаємо, що після цього обміну реалізація обміну «всіх на всіх» може бути зроблена за один раз.

МЗС притягнутий, він допомагає. Є група, яка дуже активно працює в мінській групі сама по собі.Є дуже велика юридична робота, є залучені адвокати, є гуманітарні, волонтерські, неурядові організації, які займаються цим».

ПРО ЄРМАКА, ЯКИЙ ДЕ-ФАКТО ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗОВНІШНЬОЮ ПОЛІТИКОЮ 

«Повинен визначити глава дипломатичної служби, яким є президент України, хто якими речами повинен займатися в цій державі. Я з вами в принципі згоден, що займатися всіма питаннями зовнішньої політики – для цього є міністр закордонних справ. Але разом з тим, завжди в президентському офісі був радник із зовнішньополітичних питань, з яким президент довіряв конкретні питання.

І до Єрмака були радники, це завжди так було в українській системі. Я вам одне можу сказати: МЗС займається не точковими справами на кшталт двох-трьох названих вами, якими займається Андрій Єрмак. Я з ним спілкуються щодня по багато разів. Але у МЗС значно більша відповідальність – наприклад, перед вами я зустрічався з послом Великобританії, а вчора з послом Китаю.

Межа і спектр наших інтересів як МЗС значно більше. І це навіть корисно, що президент має можливість щодня спілкуватися з людиною, якій довірено одну конкретну справу. І нехай цим займається. Ми повинні займатися всім світом: розвитком економічних, культурних зв’язків, захистом наших людей по всьому світу – всім, чим ОП не може і не повинен займатися.

Крім Андрія Єрмака є багато людей, які залучені у відносини з іншими державами. І в принципі у нас немає професійних ревнощів. Досить роботи. Копати вистачить на всіх. Єдине, що ми хочемо президенту пояснити – навіть усім президентам, – якщо вам потрібна картина загальна, ми для цього існуємо».

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook