Історія про те, як з тимчасово непідконтрольної території Донецької області був виведений завербований Службою безпеки України співробітник так званої «військової прокуратури» терористів «ДНР» Сергій Лук’яненко – отримала чималу порцію критики в соціальних мережах.

По-перше, багато хто не повірив у правдивість розказаного. Так, ніде правди діти, навіть автор цих рядків вперше побачивши сюжет на ICTV, на хвилях ностальгії на кілька хвилин зник у дитинство, коли такі історії часто показували по телевізору. Правда, не в новинних блоках, а в бойовиках.

Посудіть самі: хлопець їде на заробітки в Росію, повертається вже в окупований Донецьк, і відразу диво соціальних ліфтів – його беруть на роботу «оперативником» в так звану «військову прокуратуру» терористів «Донецької народної республіки». Він скоро розуміє, що все тлін і безвихідь, тому вирішує тікати за допомогою програми СБУ «На тебе чекають вдома».

Але Лук’яненко не зупиняється навіть на цьому і героїчно погоджується співпрацювати з українською спецслужбою і стає подвійним агентом.

Він зливає багато корисної і таємної інформації, все начебто добре. За день до втечі у Сергія терористи з «військової прокуратури» без пояснень забирають зброю.

Після цього наш герой не сумує і виношує новий план: він з сім’єю їде в Росію, щоб уникнути питань від так званих «прикордонників» «ДНР». Але тут нова біда – його не пускають на територію РФ, допомагає лише «скоринка» «офіцера прокуратури».

Відсидівшись у Ростові, він вирішує їхати до Бєлгородської області, і там на кордоні потрапити на Харківщину. О, ні, у нашого героя знову проблеми: тепер уже не випускають з Росії. Йому влаштували допит ФСБшники, а дружину з дитиною взагалі закрили в камері.

Путінським силовикам невтямки, навіщо працівник «генпрокуратури» «ДНР» хоче повернутися в Україну, де його звинувачують у тероризмі і загрожує 15 років в’язниці.

Але Лук’яненко дістає туз з рукава – паспорт громадянина України та вимагає викликати українського консула. Все, вороги переможені, а Сергій з дружиною і дитиною перетнули кордон. Кінець фільму.

Заздалегідь прошу вибачення за глузування над цією історією, адже якщо все показане нам з вами правда – то безумовно можна тільки зняти капелюха перед кмітливістю СБУ і сміливістю Лук’яненка.

Але, як мінімум, викликає (м’яко кажучи) подив те, що в сюжеті «Фактів тижня» нам у відкриту говорять, що Сергій повернувся в рідну Константинівку, показують його будинок … До чого ця деанонімізація подвійного агента?

Наскільки це небезпечно можна зрозуміти, якщо подивитися Google Maps і прокласти маршрут від, наприклад, тимчасово окупованої Горлівки. Всього якісь 42,5 км відділяють Лук’яненка та його вже ворогів.

І якщо у вас виникло питання, «мовляв, автор, чого ти взагалі зі своїм скепсисом тоді висвітлював історію Лук’яненко?», то відповідаю. При написанні першого тексту намагався зібрати інформацію з обох сторін, але друга сторона мовчала. Маю на увазі російсько-окупаційні сили в Донецькій області.

Після цього стало очевидно, що якби історія Лук’яненка була фейком, то спікери міфічної «республіки» вийшли б до своїх приручених не менше міфічним «засобам масової інформації» і сказали, що це все брехня. Але так не сталося.

Десь всередині чуйка говорила, що терористи просто взяли час і на роздуми. І знаєте що? Чуйка не підвела. Так звана «ДНР» таки відповіла. У своїх «найкращих» традиціях.

Палити напалмом терористи вирішили через сопла так званого телеканалу «Оплот ТВ».

«Один з провідних телеканалів України рясніє заголовками «СБУ проти «ДНР». Зізнання Подвійного агента». У сюжеті на підвищених тонах розповідається історія про те, як нібито Служба безпеки України допомогла співробітнику «республіканської прокуратури», якомусь Сергію Іллічу Лук’яненку, 25 років від роду, втекти на територію незалежної. У сюжеті стверджують, що перебіжчик був відповідальним працівником і видав багато цінної інформації. На перевірку Подвійний агент служив в «народній міліції», потім працював звичайним конвоїром в, таки так, органах «прокуратури», а втік, як і говорить в українському сюжеті, від відсутності перспектив кадрового зростання», – запевняють нас на початку сюжету.

Далі на авансцену виходить пропагандист підконтрольного «ДНР» телеканалу Олександр Плугатаренко. Він називає історію Лук’яненка «втечею» і стверджує, що Сергій «пропрацював в прокуратурі дуже навіть недовго, а недавно розрахувався». А далі – найголовніше.

Як можна зіпсувати життя колишньому прихильникові терористів «Л/ДНР» після того, як він став на бік України? Розповідати, яким страшним борцем з «карателями-нациками» він був. Те ж саме пропаганда «ДНР» вирішила зробити з Лук’яненка.

Плугатаренко божиться, що Сергій зарекомендував себе «відмінним снайпером» одного з угрупувань донецьких злочинців.

Після цього нам показують ватажка угруповання, де нібито служив Лук’яненко. Зазначу, що він не скупиться в компліментах своєму колишньому «підлеглому».

«Можу відразу сказати, що це було шоком, то що він перейшов на той бік. Тому що знаючи його як бойову одиницю, можу охарактеризувати тільки з найкращої сторони. Був період часу, коли 2016 рік на ПромКом (авдіївська промзона – ред.), вони дуже добре працювали там. «Азовці» стояли навпроти нас, (нібито – ред.) нациків було багато. Коли вони з напарником йшли, не говорили про це, просто якщо було спрацювання, то ставили патрон. Якщо по патронах порахувати, що вони тоді напрацювання зробили, то можу сказати, що це гарантовані 200-і (убиті бійці ВСУ – ред.). Стовідсотково підтверджених десь 19, непідтверджених було білье», – віщає представник російсько-окупаційних сил з прізвиськом «Тихий».

Далі взагалі інформаційна бомба. Телеглядачеві показують «унікальні кадри роботи снайперів».

Правда, тут же Плугатаренко визнається, що «не може стверджувати, що на екрані дії Лук’яненка».

Ось вони, принципи безглуздої і нещадної пропаганди «русского мира» – стверджувати не можуть, але це не заважає нагодувати телеглядача цією брехливою ​​гидотою.

«Всіх порахувати ти не порахуєш. Близько десяти-п’ятнадцяти (убитих бійців ВСУ – ред.) Про нього точно скажу … Він снайпер хороший був. Виходів особисто у мене з ним більше двадцяти було. Я взагалі не знаю, як він в «прокуратуру» міг від нас піти. Боєць відмінний, можу про нього сказати тільки хороше», – ледь не плаче на камеру нібито колишній «товариш по службі» Лук’яненка з прізвиськом «Філін».

Відео цього чергового пропагандистського марення прикріплювати не буду: витративши на нього своє психічне здоров’я, побоююся за твоє, шановний читачу.

А висновок один: терористи «ДНР» намагалися завдати удару у відповідь. Але, схоже, потрапили собі в пах. Втім, хіба це вперше?

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook