Справи, які розглядаються у міжнародних судах і так чи інакше пов’язані з Кримом, можна назвати правовою війною. Її результати не відразу можна побачити, і вони не працюють так, щоб Росія відразу пішла з Криму. Але вони формують позицію, не тільки нашу, але й різних держав.

Про це у інтерв’ю «Чорноморці» розказала правозахисниця, голова правління Кримської правозахисної групи, співавторка Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Ольга Скрипник.

Процеси є різні. Є Європейський суд з прав людини. У нього є два напрямки – індивідуальні скарги, коли порушуються права окремої людини, і міждержавні скарги, яких Україна вже подала щонайменше 6 чи 7. Які стосуються політичних в’язнів, захоплення Криму. 

«Тут складно сказати про перспективи, особливо після того, як Росію повернули до ПАРЄ. Це було резонансне рішення і багато хто зараз каже, що не факт, чи Рада Європи зможе залишитися об’єктивною і неупередженою, бо Російська Федерація має на неї вплив. Але всі ці процеси ще тривають», – розказала Скрипник.

Є Міжнародний кримінальний суд. Він стратегічно дуже важливий для України. Він розглядає саме воєнні злочини, скоєні в рамках окупації, збройного конфлікту. 

«Він розглядає злочини, скоєні саме «верхівкою» держави, мова йде про керівництво Російської Федерації та «керівництво» Криму. Туди вже подано багато повідомлень на різні теми. Наприклад, наша організація спільно з прокуратурою автономної Республіки Крим, подали до суду про незаконний військовий призов наших громадян до армії РФ. Зібрана відповідна інформація про військову пропаганду та про пропаганду російської армії серед дітей, що також є порушенням Женевської конвенції», – розказала правозахисниця.

Є Міжнародний суд справедливості ООН. Тут вже є певний прогрес. Це справи проти кримських татар, українців, що Росія по факту заборонила українську мову і українську культуру. Є вже попереднє рішення. Україна вже представила свою позицію, далі Росія представлятиме свою. Це одне з найперших, найшвидших рішень, яке ми скоро побачимо.Але тут є проблемний момент.

«Важливо, щоби крім рішень працював також механізм притягнення до відповідальності. У нас вже є багато рішень щодо Криму, різних резолюцій. Цього року буде розглядатися дві резолюції Генасамблеї ООН – щодо мілітаризації та щодо прав людини, і вони виносяться щорічно. Але немає механізму, як покарати Російську Федерацію, адже вона на ці резолюції не реагує. І на цьому треба зосередитися. Це питання санкцій, якихось нових міжнародних інструментів тиску на Росію. Можливо, те, що зараз і Великобританія, і Штати відкрито заявили, що Російська Федерація втручається у їхні внутрішні політичні справи, вибори тощо, зможе посилити консолідацію держав проти гібридної атаки Росії не тільки на Україну», – пояснила Скрипник.

Але важлива не тільки міжнародна реакція, але й наша, як держави, наголосила правозахисниця. Поки Україна в якихось питаннях не є достатньо активною. Вона не формує порядок денний щодо Криму. Можливо, це пов’язано з питанням Донбасу. Можливо, немає зараз відповідної волі та бажання створювати новий напрямок, щоб вирішувати питання Криму.

Поки що мені важко сказати, яка саме позиція у нашої нинішньої влади. Бо ми бачимо якісь позитивні моменти, але є і проблеми, які досі недопрацьовані або взагалі поставлені на паузу», – зазначила Скрипник.

Читайте більше у спецпроекті Чорноморки: Ольга Скрипник: Якщо про політв’язня говорять – це шанс, що його щонайменше не вб’ють