Шоу-попурі, так видовищно представлене увазі поважної публіки в День Незалежності-2020 року, зрезонувало далеко за межами центру столиці. Звичайно, спочатку автори дійства на Софіївській площі розраховували на те, що про нього будуть говорити. Але реальність перевершила їхні очікування по всіх параметрах.

Історію створення попурі співак Монатік пояснив так: «З 42 пісень створити одну на 16 хвилин 54 секунди, яка пронесе крізь роки і викличе величезну кількість спогадів і емоцій – для мене це здавалося неможливим. З цією ідеєю до мене звернувся продюсер Сергій Перман, розповів ідею в фарбах, повідомив, що в цьому році виповнюється 50 років “Червоній руті”. Мій мозок і внутрішній світ максимально відкидали все, що відбувається, адже до релізу залишалося менше трьох тижнів».

Важливо: Навіщо Україні потрібен прапор 

Але ж, що найцікавіше, якщо абстрагуватися від усього, крім музики, бажаний ефект був досягнутий. Всі ці уривки пісень, тригерили душу, виймали з її глибин шматочки спогадів: дискотеки в школах і дитячих таборах, студентські тусовки, пікніки з гітарами, посиденьки на батьківських кухнях.

Проліт крізь роки з емоціями практично вдався. Якщо врахувати, що якусь кількість років назад ми тільки мріяли про такі шоу українського виробництва, то воно вдалося майже без застережень. Тільки уявіть: Зібров співає, тут – кабріолет з піснями, потім раптом – бабах! – їде вагон метро з танцюючою Сердючкою на даху, Полякова з кулі звисає красивенно, локації змінюються синхронно, співаки співають, балети танцюють, заєць з прапором в трусах стрибає, все в святковому диму і в шаленому ритмі феєрії!… Так ось уявіть, що все це нам показали, ну, припустимо, влітку 2012 року. Так це ж було б – ууууух! Країна ніби завмерла в єдиному зітханні захоплення, і ми б масово пишалися, що зробили всіх з нашим «Євро-2012» і культмасовою програмою світового рівня.

Але влітку 2020 року вся ця історія для багатьох українців виглядала якоюсь недоречною. Чи то через загальні дивацтва корпоративного формату в розпал війни. Чи то через легку безглуздість напівголих людей на державне свято. Чи то через невміння органічно вписувати прикольні виступи не в денну офіційну програму, а в вечірній святковий концерт. Чи то через ретроградність мислення, яке не сприймає навіть дуже круто організовані паті в рамках офіційного церемоніалу. Чи то через занадто яскравий контраст настроїв на офіційному святкуванні і на неофіційному марші захисників (до якого, до речі, теж намагалися примазатися політики найрізноманітніших поглядів). Чи то від перманентно наростаючого відчуття відірваності глави держави від злободенної реальності громадян керованої ним держави.

Читайте також: Авторка книги «На щиті»: Це – історії без хепіенду. Але вони з продовженням 

Я проти того, щоб в День Незалежності всі сиділи і страждали з усього, що було віддано на її становлення. Я не вірю, що під час війни всі повинні єдиним монолітом відмовлятися від яскравої мішури свят заради загального блага Батьківщини. Не вірю не тому, що мені не імпонує така ідея єдиного національного пориву, а тому що в реальності відмова від бризок радості неможлива і не дуже потрібна. А хто, як і в чому знаходить радість – це вже питання індивідуального смаку кожного.

Але у вчорашньому дійсно яскраво поставленому шоу для мене щось пішло не так. Післясмак від використаних без дозволу пісень, від невдоволення, описаного іншими, від загального браку поваги до тих, хто воював за країну, і все ще живий – наклалося вже пізніше.

Можливо, резонанс, спровокований пісенним попурі, – це показник того, що ми подорослішали і те, що десять років тому створювало наш щоденний фон тем, здається абсолютно позбавленим смаку. Так, іноді, озирнувшись назад, раптом помічаєш власну безглуздість в розпал свого підліткового бунту.

А можливо, так проходить переосмислення смислів і цінностей в масштабах цілого народу. Адже в процесі переосмислення завжди штормить, правда?

Важливо: День Незалежності: про що українцям потрібно пам’ятати 

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської. 

«Чорноморка» в Telegram і Facebook