Для початку поясню. Я не є симпатиком Володимира Зеленського в жодній його іпостасі. Він і як шоумен, і як гуморист, і як політик, вибачте, але не моє. З різних причин я не ставив галочку навпроти його імені в бюлетені ні 31 березня, ні 21 квітня.

Але після його обрання вважаю важливим для країни не ділитися на 73 відсотки «задоволеної більшості» і 24 відсотки «вдячно-розлюченої-гордої меншості», а працювати на благо України заради неї ж. Не заради Зеленського, Порошенка чи іншого симпатичного вам політика. Адже в сухому залишку, вони правлять країною відведений Конституцією час, і якщо що, ви завжди можете поміняти їх на демократичних виборах. Право на які ми отримали ціною крові, сліз і, на жаль, життів учасників Революції Гідності, а пізніше подій в Криму і на Донбасі.

З перших днів Зеленського на посаді «Чорноморка» пильно стежить за ним, аналізуючи його інавгурацію, поїздку в зону Операції об’єднаних сил на Донбасі , а також його (колишнє?) оточення. 

І, звичайно ж, не варто забувати про країну-агресора. Вона спостерігає і намагається впливати на політичні процеси в Україні. Адже попередня державна нестабільність коштувала нам того, що тимчасово сторони світу сходу і півдня на територіальної мапі України не позначаються Луганському і Сімферополем.

Тому в часовому проміжку починаючи з другого туру президентських виборів в Україні Кремль почав будувати підступи Зеленському. Наприклад, ватажок терористичного угруповання «Донецька народна республіка» Денис Пушилін і ватажок терористичного угруповання «Луганська народна республіка» Леонід Пасічник відвідали РФ і провели зустріч з людьми Кремля. Відразу після інавгурації Зеленського Путін провів телефонні переговори по Україні  з президентом Франції Еммануелем Макроном і канцлером Німеччини Ангелою Меркель. Глава Ради федерації РФ (так, тієї самої, яка де-юре дозволила Путіну ввести війська в Україну в березні 2014 року) Валентина Матвієнко заявила про готовність нібито «працювати над відновленням і нормалізацією російсько-українських відносин» і «почати все з чистого аркуша». 

Не відставали від ляльководів і маріонетки з «Л/ДНР», поширюючи фейки про «українських фашистів» на Донбасі і «іноземців», які воюють на боці ВСУ. 

Звичайно, коментарі з російської (і підконтрольної їй) сторони тривають. Але ось тільки чітко видно, як змінився їх тон: все менше пропозицій «чистого аркуша» і все більше скарг про те, що «маріонетка змінилася, але господар далі у Вашингтоні», а на Донбасі «нічого не зміниться».

Так що ж там говорять? Прем’єр-міністр РФ Дмитро Медведєв дав інтерв’ю кремлівським пропагандистам з ВГТРК і, звичайно ж, не обійшов стороною Україну і її нову владу.

«Ніби як вони хотіли б відновити певні процеси на базі Мінських угод. У той же час це супроводжується досить застарілою і, скажімо прямо, що набила оскому, риторикою. Заяви, які лунають зараз з Києва, дуже суперечливі, при цьому ми не бачимо ніяких дій і вважаємо, що з боку Києва було б недалекоглядно відрізати канали спілкування з Росією. У нас є і, по-перше, дипломатичні відносини, що зберігаються, і міністри періодично зустрічаються в тих чи інших форматах», – поскаржився він на заяви про те, що кум Путіна Віктор Медведчук виходить з Мінських переговорів по врегулюванню ситуації на Донбасі.

Слова Медведєва прокоментували і в Кремлі. Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков закликав українську владу «не вигадували нічого нового щодо врегулювання на Донбасі, так як всі вже є в Мінських домовленостях».

«Ви знаєте, про це говорив президент Путін. Головне зараз – визначитися зі ставленням української влади до Мінських домовленостей, до того, чи будуть налагоджуватися прямі контакти з представниками Донбасу (ватажками терористів «ДНР» і «ЛНР» – ред.), В якій мірі і як швидко будуть виконуватися Мінські домовленості. Тут не потрібно вигадувати нічого нового, все написано на папері», – сказав спікер Кремля.

Вирішили відкрити рот і в рядах терористів з «Л/ДНР». Так званий «депутат» міфічної «народної ради» донецьких терористів Валерій Скороходов бідкається, що Зеленський не збирається міняти політичний курс п’ятого президента України Петра Порошенка з врегулювання ситуації на Донбасі.

«Уже з перших кроків на посаді глави держави Зеленський продемонстрував (нібито – ред.) повну відсутність політичної волі, продовживши курс свого попередника, (нібито – ред.) нав’язаний заокеанськими партнерами. Більш того, Зеленський також продемонстрував свою (нібито – ред.) незацікавленість в мирному вирішенні конфлікту на Донбасі, (нібито – ред.) зробивши ставку на політику санкцій і шантажу. Спроба тиску на Росію, яка (нібито – ред.) не є учасником конфлікту на Донбасі, і ігнорування необхідності прямих переговорів з «ДНР» і «ЛНР» – пряме свідчення того, що новий президент України не збирається міняти політичний курс Порошенка. Уже в перші дні президентства Зеленський (нібито – ред.) порушив практично всі свої передвиборчі обіцянки, перекресливши надії мільйонів людей, жителів України, які голосували за зміни і поліпшення ситуації в країні. Ми бачимо, що в Україні (нібито – ред.) одні маріонетки змінили інших, а реальна влада там як і раніше (нібито – ред.) належить американським політикам. І сподіватися на зміни в такій ситуації не доводиться», – сказав він.

Незадоволені в «Л/ДНР» і поверненням до участі в Тристоронній контактній групі щодо мирного врегулювання ситуації на Донбасі в Мінську другого президента Леоніда Кучми.

«І кандидатуру Кучми, і пропозицію про «хлібне перемир’я» новими назвати досить складно. У будь-якому випадку, здатність домовлятися українських представників буде залежати від позиції, сформульованої Зеленським та його адміністрацією, а також політичної волі виконати досягнуті домовленості. Цим напрямком в Адміністрації президента буде займатися колишній заступник міністра закордонних справ України Вадим Пристайко, особа абсолютно не нова в переговорному процесі і проривами не відзначена. Дійсний настрій, а також наявність або відсутність реальних пропозицій з боку Києва буде зрозуміло тільки після засідання контактної групи 5 червня в Мінську», – заявив представник терористів «Луганської народної республіки» в політичній підгрупі в Мінську Родіон Мірошник.

«Я не говорив би про новий формат, оскільки риторика України триває та ж, яка була і при Порошенко. Йде ціла серія суперечливих заяв, але основна риторика схиляється саме до того, щоб залишатися на позиціях явно неконструктивних. Тому питання абсолютно не принципове, хто конкретно буде проводити політику України на мінських переговорах. Питання тільки в тому, хто буде формувати цю політику. Складно прогнозувати, чи буде позитивна динаміка на майбутніх 5 червня переговорах в Мінську. Цілком можливо, що країни гаранти Німеччина і Франція будуть Україну примушувати до конструктивної участі, це можливо дасть результат, але в нинішній ситуації ніяких позитивних зрушень я не очікую», – додав так званий «повноважний представник» терористів «ЛНР» Владислав Дейнего.

А «повпред» терористів «ДНР» Наталія Никонорова висловила думку, що повернення Кучми в Мінський процес «не викличе зрушень».

«Призначення Леоніда Кучми представником України в тристоронній контактній групі в Мінську – це свідчення того, що змін переговорних позицій Києва в мінському процесі не передбачається. Кучма є досвідченим переговірником з великим стажем, але він вже представляв Київ на переговорах з врегулювання конфлікту на Донбасі. Повернення Леоніда Кучми в мінський формат не викличе зрушень щодо імплементації Києвом узятих на себе зобов’язань», – додала Никонорова.

Як розуміти ці слова? Повторюся, я аж ніяк не симпатик Зеленського, але для мене незадоволені крики з-за поребрика і тимчасово окупованих територій Донецької і Луганської областей означають одне – перші дії президента України розходяться з тим, що хотіла б бачити офіційна Москва тут: від внутрішньої політики (включаючи Донбас ) до політики зовнішньої. Напевно, неправильно стверджувати, що Зеленський все робить правильно, але для Росії і її маріонеток його дії точно не корисні.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.