Замість епіграфа:
– Олігофрени!!! Олігофрени захопили телебачення!!! Мужики, біда! Олігофрени захопили телебачення!!
– Вітя, олігархи!
– Біда! Олігархи-олігофрени захопили телебачення, мужики!!
Команда КВН БДУ, 2001 рік

Ми всі хоча б раз стикалися з таким типом людей. Молодий та весь такий із себе успішний, що пересипає свої монологи загадковими іноземними словами, добився успіху в своїй галузі, головним чином – за рахунок вродженого вміння грамотно хайпувати і непохитної впевненості у власній правоті. Така людина не оглядається, не сумнівається, не боїться помилитися і не оглядається. Їй не потрібно багато знати, розуміти що і як влаштовано на всіх етапах виробництва або володіти широким кругозором. Їй досить вірити, що в більшості випадків вона не може зробити лажу, на яку здатні прості смертні. У тих же випадках, коли і вона може її допустити, це неважливо, тому що їй все одно все пробачать. А якщо і не пробачать – то це неважливо. Вона все ще вміє грамотно хайпувати і завжди може зібрати собі нову армію шанувальників, більш лояльних і якісних.

Але якщо таку людину висмикнути зі звичного середовища, а спіймана хвиля успіху занесе її керувати чимось у іншій галузі, то раптом виявиться, що вона не така вже молода і успішна, як ми звикли про неї думати. Так і лажі у неї зустрічаються так само часто, як у простих смертних, і не завжди хайп та шанувальники рятують. Тому через якийсь час те, чим керує наш молодий і успішний, починає руйнуватися під тиском його харизми, рішучості і нерозуміння. І валиться доти, поки не завалиться остаточно, а молода людина не поскаче на захід, підкорювати нову галузь вмілим хайпуванням.

Ось (після чудового марафону, організованого Офісом президента, із залученням фону з журналістів) мені все більше починає здаватися, що наш глава держави – саме з таких молодих людей. Він молодий і щиро впевнений у власній абсолютній правоті і непохитний у бажанні реалізувати свою місію. Він точно знає, що потрібно робити, щоб подобатися людям, якщо не всім, то багатьом. Його команда заточена на те, щоб кожен його крок перетворювати в ефектне шоу, яке приверне натовпу нових шанувальників, які будуть прощати йому всі лажі, допущені на тернистому президентському шляху.

Він не любить критики і тих, хто не любить його. Просто не розуміє, як взагалі таке можливо і чому в ньому можуть сумніватися, якщо він молодець і прагне до найкращого. Звідси всі ці заяви про те, що українські засоби масової інформації не повинні фінансуватися іноземцями.

«Я завжди говорив про засоби масової інформації, вони повинні бути незалежними та українськими… (Кінцевими бенефіціарами ЗМІ – ред.) можуть бути іноземці: приїжджайте, наприклад, міняйте свій паспорт, здавайте паспорт (подвійного громадянства), і тоді ви захищаєте інтереси України, особливо в питанні інформаційної незалежності», – сказав Зеленський.

Технічно обійшовши увагою той факт, що, наприклад, Пінчук, Медведчук і Мураєв, які контролюють дуже рейтингові українські канали, є громадянами України. Але цих громадян навряд чи можна дорікнути в тому, що інтереси України і всебічна незалежність країни сильно їх турбують.

Звідси всі ці майстерні ухиляння від незручних питань, небажання пояснювати болючі рішення, які їм належить зробити, і спроби перекласти відповідальність на злі зовнішні сили – від особистостей політичних попередників до неможливості безпосередньо впливати на інші гілки влади.

Звідси віра в нашіптування і теорії змови, які акуратно замикають світ президента в щільному міхурі комфортної інформації. Мабуть він, будучи дійсно талановитим представником медіапланети, починає здогадуватися, що тут щось не так. Тому запевняє, що вірить тому, що бачить своїми очима.

«Якщо я бачу, що люди посміхаються, говорять про підтримку, то це так … Це для мене ЗМІ номер один – люди. Я читаю Facebook, більшість новинних каналів, я знаю ставлення до моєї команди кожного з вас … », – це відмінне і наочне визнання президента. Тільки воно втрачає такий момент – який малий і обмежений алгоритмами світ соцмереж, і як не хочеться нам бачити в ньому щось, крім схвалення і підтримки.

Бажання глави держави робити те, що сподобається і принесе народну любов; рахувати лайки; читати розшифровки розмов людей, надані спецслужбами, моніторити коментарі і особисто стежити, хто і що про нього напише; прагнення дошкулити тим, хто критикує, і ігнорувати претензії до своїх, нам за 14 годин рекордно-неформальних бесід з журналістами продемонстрували всебічно якісно. Ось це все насторожує саме як елементи поведінки людини, яка звикла бути коханою, але висмикнута зі звичного середовища, яке принесло обожнювання. І як початок тієї інформаційної ізоляції, на якій прогоряли всі без винятку попередники нинішнього президента, так яскраво ним критиковані.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської. 

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook 

Фото: president.gov.ua