Підсумки виборів – це не тільки цифри, але і смисли. І якщо перше досягається елементарним підрахунком голосів в бюлетенях, то з другим трохи складніше.
Адже у всіх є своя думка, яка, до того ж, часто відрізняється від інших. Але давайте все ж спробуємо визначити тенденції, які особливо проявилися до, під час або після місцевих виборів-2020.
І справа навіть не в тому, що відверто проросійські партії, як, наприклад, «Опозиційна платформа – За життя», проходять до місцевих рад великих міст на сході і півдні України.
Неприємно дивують великі цифри одіозного блогера Анатолія Шарія, партія якого, схоже, буде в міськрадах Харкова, Одеси, Маріуполя, Миколаєва, Краматорська.
І це точно показник того, що пропагандистський фронт гібридної агресії Росії проти України поки залишається за Кремлем.
Адже безумовно добре, що на противагу Кисельовим-Соловйовим Банкова створює телеканал «Дім», тобто йде боротьба в парадигмі брехня проти правди. Але як боротися проти маніпуляцій і перекручувань Шарія?
І поки ви шукаєте відповідь на це питання, то Шарій буде не тільки брехати на YouTube і віщати на телеканалах з медіаорбіти Медведчука, але і намагатися сформувати вектор роботи місцевої влади.
Цікаво: «Пиши пропало»: старі традиції «нових» політиків
Тому що можна два місяці не виходити на публіку, півтора же не бути в місті і країні взагалі, але тебе знову виберуть мером. Так, мова про Харків і Геннадія Кернеса, який з вересня лікується в Німеччині.
Та ж ситуація в Одесі, де близький до переобрання підозрюваний в розтраті 185 мільйонів гривень з міськбюджету Геннадій Труханов.
Генезис цього електорального феномену в наступному – на місцях політичне поле настільки зачищене, що навіть самі «зрадні» кандидати лідирують і перемагають. І чим менший населений пункт або об’єднана територіальна громада, тим простіше це зробити.
Інакше як пояснити:
● перемогу на виборах глави Підвисоцького ОТГ в Кіровоградській області колишнього депутата Верховної Ради Віктора Лозінського, який в 2011 отримав 15 років в’язниці за вбивство місцевого жителя;
● обрання главою Солонківської ОТГ у Львівській області фігуранта 46 корупційних справ Ярослава Дубневича;
● обрання главою Олешківського міськради на Херсонщині фігуранта справи Гандзюк Євгена Рищука;
● третє місце на виборах мера Слов’янська Нелі Штепи, яку звинувачують у зазіханні на територіальну цілісність і недоторканність України, що спричинило загибель людей, і в створенні терористичної групи чи організації.
Важливо: Україна після Путіна
Крім місцевих виборів 25 жовтня відбулися ще й довибори в Раду на 208 окрузі в Чернігівській області. Цим шансом хотів скористатися лідер Радикальної партії Олег Ляшко, де його головним опонентом був кандидат від «Слуги народу» Анатолій Гунько.
Спершу здавалося, що глава РПЛ без проблем повернеться в парламент: його підтримала колишня опонентка Юлія Тимошенко, на його користь грала медійна складова. Але і Гунько набирав електоральну вагу.
У підсумку в бюлетені виявилося 18 кандидатів, троє з яких носили прізвище Гунько – Анатолій Григорович, Анатолій Миколайович і Ігор Віталійович.
Цифри дорахували тільки вночі 28 жовтня – переміг Гунько з перевагою в 1500 голосів. І інтрига не зберігалася б до кінця, якби клони кандидата від «слуги» не «з’їли» у нього понад 2500 голосів.
Цей політтехнологічний хід не новина для українських виборів, але він безумовно вимагає регулювання. Однак, як це зробити, не порушивши 36 статтю Конституції – питання дуже складне і делікатне.
Правильна по суті, але провалена в реалізації ідея Зеленського поспілкуватися з народом і почути його думку не тільки супроводжувалася полярною реакцією в суспільстві. Дісталося офіційному Києву від міжнародних партнерів.
Зокрема, в Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) відзначило>, що опитування Зеленського частково створювало неправомірну політичну перевагу для учасників виборчого процесу від партії влади.
«Можемо відзначити, що опитування, яке було ініційоване президентом Володимиром Зеленським, що проходило біля з виборчих дільниць у день виборів, і яке було профінансоване його політичною партією, а також стосувалося відповідних ініціатив, які зараз вводить його Офіс, створювало неправомірну політичну перевагу, а також розмивало безпосередньо кордон між державою і політичною партією», – сказала керівник місії спостерігачів від БДІПЛ ОБСЄ Інгібьyoрг Сольрун Гісладоттір.
Тому риторичне питання – можливо, варто було краще опрацювати це питання і не прив’язувати його до місцевих виборів? Тим більше, що гроші на опитування йшли не з бюджету.
Або ж поспіх з «5 питаннями від президента» є черговим доказом того, що починався він тільки заради залучення електорату «слуг» на вибори?
Цікаво: «На хижім вітрі чезне й ниций страх»: про символи в справі Медведчук vs Стус
Півтора роки тому Володимир Зеленський з рекордом переміг на президентських виборах, після – «Слуга народу» ввела в політичний словник України поняття «монобільшість».
Але результати місцевих виборів-2020 показали, що запит на «нові обличчя» більше не працює. А так звані «феодали» на місцях за рік все відвоювали.
І нехай глава «Слуги народу» Олександр Корнієнко назвав результат партії на виборах «великим успіхом», тому що за результатами паралельного підрахунку штабом голосів з 70% виборчих дільниць «СН» виходить на перше місце за кількістю отриманих мандатів у радах обласного та районного рівнів.
Але правда в тому, що головні битви за мерство у великих містах «слуги» з тріском програли. Більш того, в більшості мегаполісів ЗеКандидати толком навіть не боролися.
Ось так «слуги» менш ніж за два роки почали йти з авангарду в задвірки української політики.
Читайте також спецпроект «Чорноморки»: Сергій Громенко: Для росіян Крим – пропуск в античну історію, якої у самої Росії немає
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.
© Чорноморська телерадіокомпанія, 2024Всі права захищені