Не встигли українці відійти від «зради» з поверненням делегації РФ до ПАРЄ, як тут нас очікувала нове розчарування – здача Станиці Луганської. Правда, потім виявилось, що поки здаємо не всю Станицю Луганську, а лише одну з позицій перед містом в рамках домовленостей по відведенню військ. Підконтрольні РФ формування також мають залишити один з передових опорних пунктів. Контролювати це все має ОБСЄ. Але як можна довіряти росіянам, або сліпим та глухим спостерігачам з ОБСЄ?! Не встиг Зеленський прийти до влади, і тут же починається здача українських територій!

З цим не можна не погодитись, зрадництво Зеленського не має меж. Він так бажає здати Україну, що змусив погодитись на «здачу» Станиці Луганської ще до своєї президентської каденції, аж у 2016 році. Про що це я? Про те, що домовленість про створення демілітаризованої зони в Станиці Луганській була підписана ще 21 вересня 2016 року. Тоді в Мінську в рамках Тристоронньої контактної групи було прийнято рішення про розведення військ з лінії розмежування. Саме так, це рішення було підписано за патріота, націоналіста та державника Порошенка, а не клоуна та малороса Зеленського.

Навіть більше – війська мали розводити не лише у Станиці Луганській, а і біля селища Петровське на Донеччині та міста Золоте на Луганщині. Історія зі Станицею Луганською нам відома – рішення про розведення прийнято, але воно не виконувалось через постійні обстріли. Тут зради немає, Станицю Луганську не «здавали». А от з Петровським та Золотим – зовсім інша історія. Там розведення військ відбулося. Так, українські військові полишили свої позиції та відійшли назад під пильним оком ОБСЄ. Звісно, відійшли недалеко, і ці ділянки не мають ніякої стратегічної цінності. Але показовий факт – на нашій власній землі ми змушені були відходити та кидати наші позиції. Тоді такі ганебні дії, які б зараз назвали «капітуляцією», не викликали великого зацікавлення.

Але чому тоді це не було «зрадою»? По-перше, про такі другорядні ділянки фронту, як Петровське та Золоте, мало хто знає. Про Станицю Луганську всі чули, там бої, КПВВ і вона постійно на слуху. А от хто може показати вищевказані два населені пункти на карті? По-друге, за час правління Порошенка все, що стосувалось Мінського формату було «перемогою» і єдиним шляхом звільнити наші території. Саме тому перший і другий Мінськ, відведення важкого озброєння, закон про особливий статус Донбасу та спроби внести це все в конституцію так оспівувалося провладними лідерами думок. Так само ми мали б радіти та відводу військ під Станицею Луганською, як єдиному способу зберегти життя і здоров’я наших військовослужбовців, а також дати можливість людям на тій стороні вільно їздити на підконтрольні території. Але, на відміну від Петровського та Золотого, відведення військ тут не сталось.

То чому ж раптом піднялась така істерика і паніка? Фактично, нічого не змінилось – спроби розведення були у 2016, 2017, 2018 роках. Те, що сталось зараз – робота згідно з раніше затвердженим планом. І будь-які розмови про те, що Зеленський (при всій моїй нелюбові до нього) збирається здати Станицю Луганську – це просто політичні, передвиборчі маніпуляції. Тому дивно спостерігати за деякими лідерами думок, які весь час хвалили будь-що, пов’язане з Мінськом, а зараз раптово «прозріли» і почали турбуватись за долю України. Ті люди, які раніше обзивали критиків Мінських домовленостей «агентами Кремля», самі в один момент стали такими!

Я впевнений, що ніхто не буде здавати українські міста та села. Так, наші бійці відійшли з однієї позиції перед Станицею Луганською, в разі чого вони швидко можуть туди повернутись. Це далеко не ті масштаби, щоб говорити про захоплення чи здачу чогось. Але показовий сам факт відходу, і це принизливо. Проте проблема не в Зеленському – проблема в самому Мінському форматі, який за 5 років довів свою повну неспроможність. Він апріорі не може припинити обстріли та бої, змусити росіян забратись з Донбасу. Його задача лише одна – змусити прийняти Донбас в Україну, але з легалізованими терористами і їх російськими кураторами, які будуть руйнувати нашу державу зсередини. Тому варто зрозуміти, що переговори в Мінському форматі, які йдуть вже не один рік, ні до чого не приведуть, крім відведення наших військ під пусті гарантії росіян та ОБСЄ.

Автор: Сергій Михайлович,
ветеран російсько-української війни

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.

Читайте «Чорноморку» в Telegram та Facebook