Из свидетельских показаний Андрея Щекуна на заседании по делу №761/9437/15-ц о факте вооруженной агрессии Российской Федерации против Украины от 22 марта 2016 года в Шевченковском районном суде г. Киева.

9 березня 2014 року до 200-річчя Тараса Шевченка я з активістами руху «Євромайдан-Крим» організовували чергову акцію протесту проти захоплення російськими окупантами Криму. Акція була запланована на 12.00 біля пам’ятника Шевченка в м. Сімферополь.

Я з Анатолієм Ковальським близько 10.00 зустрічали потяг Київ-Сімферополь, яким нам передали волонтери національну символіку на акцію: державні прапори та стрічки. На пероні мене впізнали представники так званої кримської самооборони, схопили в тамбурі вагону і повели насильно до міліцейської лінійної дільниці при залізничному вокзалі. Разом зі мною забрали й Анатолія Ковальського.

Міліція забрала у нас паспорти й сказали зачекати поки не прийдуть старші від самооборони. У цей час в мене зателефонував телефон. Дзвонив друг з Бахчисараю, якому я швидко повідомив про наше затримання. Далі мені заборонили розмовляти по телефону й намагалися забрати.

Через деякий час зайшли двоє в штатському й сказали, що вони нас забирають. На мої звернення хто вони, і що тут відбувається ,вони не відповідали. Після чого до дільниці знову зайшли «самооборонівці», почали нас виводити на вулицю. Я став пручатися, на сходах при виході отримав сильний удар в обличчя, впав на одне коліно, пішла з губи кров. Тоді підбігли ще декілька чоловік і поволокли мене через весь перон в мікроавтобус. Через деякий час привели пана Анатолія. У мікроавтобусі нам зв’язали руки і замотали обличчя скетчем. І повезли в невідомому напрямку. Їхали приблизно 10 хвилин.

Мене допитували тричі так звані «специ». Під час першого допиту нас роздягли повністю, позривали хрестики. Мене прив’язали до стільця голим – руки й ноги. До рук і спини зверху наклали незрозумілі речі, потім стало зрозуміло, що це підключили електрики. Почали по тілу водити ножем, зробили невеличкий надріз на грудній клітині зліва, в області серця. Психологічно давили, розповідаючи різні жахливі історії й били в грудну клітину. Допитувала спочатку людина з кавказьким акцентом… Потім зайшов ще один, котрий командним тоном задавав питання…Перший допит тривав орієнтовно 30-40 хвилин…

Під час двох допитів використовували електричний струм, били незрозумілим мені гарячим предметом по спині. Коли я падав зі стільця і починав втрачати свідомість, електричний струм відключали й починали бити сильно ногами в грудну клітку.

Один допит відбувався стоячи. Мені пояснили, що в них в руках молоток і цегла. Били по голові з боків, удари були болючі й терпимі. Відчуття  таке, начебто камінь попав в голову.

Інші допити влаштовували в присутності всіх так звані представники «кримської армії», що охороняли нас. Одного дня били по голові зверху цеглою, заставляли ставати навколішки, сидіти навприсядки. Пізніше почали обстрілювати руки й ноги з пневматичної зброї. Щонайменше 20-25 вистрілів в мене з відстані 4-5 метрів. Дві кулі дістали з лівої руки вже після звільнення в Херсоні. Ногам повезло краще, хоча по ногам стріляли найбільше. Добре захистили джинси, залишилися тільки синці та набряки від близько двадцяти куль.

Найбільше «спеців» цікавила інформація про «Правий сектор»: прізвища активістів, паролі, явки, бази тренувань в Криму. Складалося таке враження, що вони реально вірили, що в Криму існує ця організація і веде активну діяльність. Ніхто з них не вірив, що координатор «Євромайдан-Крим» не може бути не зв’язаний з організацією «Правий сектор».

Окрім цього допитували про фінансування наших акцій «Євромайдан-Крим», про мої особисті фінанси, про мою громадську діяльність і організацію «Український Дім».

Ряд запитань стосувалися моєї організації щодо зриву референдуму 16 березня. За їхньою інформацією я мав би організовувати акції на дільницях, закликати не йти на вибори й зривати самі вибори.

Ці особи старалися говорити голосно, командирським тоном, намагаючись скрити акцент. Вони ставили питання чітко, стисло, максимально мало слів. Схоже велася відео зйомка допитів, тортур й катувань. Це те, що я відчував, бо очі постійно були зав’язані всі 11 днів полону. Найбільше питань ставила і одночасно катувала у складі «спеців» невідома особа з кавказьким акцентом. Ця особа водила по моєму тілу ножем і говорила про різні неприємні речі з катування, підключала електрику, била. Коли мені віддали одяг, я попросив також повернути хрестик. Після чого ця людина сказала, що вона просто так нічого не віддає, а обмінює тільки. І запропонував обміняти хрестик на моє вухо. Тобто запропонував його відрізати.

Нас декілька раз планували обміняти. Це 15 і 16 березня. Перший раз навіть вивозили на автобусі. Сиділи ми тільки в проході в автобусі із зв’язаними руками. Перед цим нам в приміщенні розв’язали очі перед умивальником, щоб ми вмилися. Вони сказали, щоб «фейс був придатним». Їхали близько двох годин  А потім повертали, й нам говорили, що нас «хохли» не хочуть обмінювати, що ми їм не цікаві. І дійсно полонених військових обмінювали й забирали одразу, вони найбільше це в полоні були добу. Як нам потім пояснювали, що був нерівноцінний обмін. Не могли наші простих активістів обмінювати на військових шпигунів з їх сторони. Приходилося сидіти й терпіти знущання.

Тільки 20 березня нас зранку о 4.00 вивели з приміщення й посадили в мікроавтобус. І на Чонгарі близько 7 години ранку нам відкрили очі й розв’язали руки в мікроавтобусі. Зайшла людина в штатському зі списком, і нас вивели до наших військових. Потім відправили до Херсонської лікарні. Потім активісти руху «Автомайдан» перевезли до лікарні в Київ.

Джерело: «Сила права»