З цими виборами люди зовсім подуріли. Чесне слово. Куди не підеш, з ким не почнеш розмовляти, рано чи пізно зайде розмова про політику. Тут мені англійці подобаються. У них про політику розмовляти не прийнято. Ми не англійці, а українці. Тому буває трохи гаряче.

Особливо жаркі дебати проходять в соціальних мережах.

Якось в результаті однієї дискусії потрапив я в бан на Facebook. Поскаржились масово виборці іншого кандидата. Прикро.

І ось, що можу сказати.

Те, що об’єднує всіх опонентів – це те, що ми хочемо процвітання нашої країни. А все, що нас роз’єднує – це політики.

Так, один із тих, кого я вважав певним моральним авторитетом для мене 25 років назад, видалився з друзів через підтримку іншого кандидата. Дивно. Він його особисто знає? Чи тільки по ТБ бачив?

У дружини трапилась схожа історія.

У нас кожні вибори пробивають чергове дно. Що далі, то брудніше.

І не дивно. В українців виборче право знаходиться на генному рівні, але останні 300 років колонізації Російською імперією у нас це право намагались витравити. Не зовсім вийшло. Якщо старі люди ще бояться у більшості сказати те, що думають, то молоді палець в рота не клади. Відкусять по лікоть.

Ось і маємо картину маслом. Маємо право, а волі немає.

Немає волі прислуховуватись до думки іншого. До культури суперечки, а саме головне – це відсутність вміння зупинитись. В суперечках досить часто вже істинна не важлива. Головне верх взяти.

Воно того варте?

Думаю ні.

У нас є право! Право голосу. І є обов’язки. Обов’язок залишатись людиною. Обов’язок поважати іншу думку. І обов’язок толерантності до цінностей і світогляду інших людей. Бо ми свій вибір робимо в першу чергу керуючись світоглядом, моральними якостями, смаками. Мало хто читає програми кандидатів. Та й мало у кого ці програми кандидатів є. У більшості з них це набір гасел, лозунгів і тез, які ніхто ніколи не зможе і не має наміру виконувати.

Обіцянки-цяцянки, а дурневі радість.

Але беззаперечно те, що ми можемо вибирати не під дулом автомата. Те, що нам не тикають: «Голосуй за цього, або залишишся без роботи». Це добре. Виборче право – ознака здорової країни. Політична і громадянська культура прийде з часом. Я це знаю точно.

Тому давайте розмовляти, спілкуватись і залишатись друзями.

Автор: Володимир Іванов,
Учасник бойових дій на сході України
Фото: Max Kukurudziak on Unsplash

Читайте «Чорноморку» в Telegram та Facebook