Я однозначно горда зараз за перемогу України. Як музикант, розумію наскільки якісну музику буде зараз просувати Джамала в Європі, наскільки це ще більше симпатій пригорне до України. Джамала принесе Європі і світу розуміння, наскільки Україна різноманітна, екзотична і приваблива, якщо очистити її образ шкаралупи ворожої пропаганди і заскарузлих стереотипів…

Я хочу подякувати Джамалі за те, що вона все це витримала. Вона надзвичайно сильна духом. Переживати такі важкі емоції під час численних репетицій – це надзвичайно важко.

Я хочу традиційно подякувати UA:Першому, всій євровізійній команді, українській делегації та її голові Вікторії Романовій, роль якої в нашій перемозі неоціненна, і Зурабу Аласанії,  якийтвідважився підтримати та дати зелену дорогу дуже нестандартному вибору для України. Так народжуються і відбуваються реформи!

Але цього року необхідно віддати належну подяку і телеканалу СТБ, який перетворив Євробачення в Україні на справжню європейську якість – Україна почала зовсім інакше ставитися до Євробачення за багато років після нашої перемоги. Інтрига довкола Євробачення в Україні закрутилася одразу на початку року. Це  сколихнуло всю нашу українську спільноту. Всі музиканти зробили певний апґрейд своєї творчості. Більшість музикантів почало аналізувати стан української сучасної музики. Все це яскраво виплеснулося в мережу, на сторінки медіа, в широкі маси. Закрутилися здорові і нездорові дискусії. Самі українці цього року чи не вперше почали під час національного відбору аналізувати, що таке саме українська музика, якою ми хочемо і мріємо її бачити, яка саме українська музика нас вставляє, чи можливий у нас розрив шаблону, і чи можна те, що ми чуємо, називати і ідентифікувати, як українську музику. Безліч думок та зіткнення поглядів. Суперечки, скандали, перетурбації, протиріччя та переосмислення. І це не погано! Тому що це життя!

Цього року почалося переосмислення української музики, а з цим і переосмислення, чи справді настільки важливо іти за модою, чи важливіше іти вперед, навіть і поза трендом, але формувати свою автентичну екзотику, яка має всі шанси сама стати світовим трендом, як українська вишиванка!

Єдине, за що я переживаю, щоби за традиційною українською ейфорією не прийшла така сама українська буденність. Ми настільки захоплюємося власними досягненнями, що дуже швидко про них забуваємо, але певні речі все ж таки варто культивувати. Що я маю на увазі? Можливо, на часі для всіх українських музикантів і митців скористатися такою увагою до України і зробити наступний рік максимально активним у своїй творчості та чим більше представити української продукції та українського контенту.

Звертаюся до українських бізнесменів! Наступного року буде доречно, якщо ви, попри економічну кризу і попри те, що у вас залишилося буквально кілька останніх мільйонів чи мільярдів  все ж таки вкладете інвестиції в українські проекти. Не всі можуть бути успішними, але це єдиний шлях починати розвивати музичну індустрію в Україні.

Користуючись ситуацією, я одразу звертаюся до Парламенту, який зобов’язаний прийняти ряд законів і забезпечити український контент всіма необхідними пільгами та підтримкою. Прийшов час!

Я звертаюся до всіх, хто бере активну участь в боротьбі з інтелектуальним піратством. Не може Україна, інтегруючись в Європу і світ, залишатися “злодійкою” та “піраткою”. Це прірва, в яку ми завалимося, скільки разів ми би ще не перемагали  на Євробаченні.

Єдиний правильний шлях, при якому такі перемоги і такі спалахи працюватимуть на Україну, – це стрімкий та незалежний ріст української музичної та мистецької індустрії, як великого та самодостатнього бізнесу. Його треба підтримати і не заважати його розвитку, допомогти стати на ноги.  Ми вже сформували всі необхідні пропозиції для цього, витрачаючи немало часу на зустрічі з різними парламентарями, щоби їх переконати, що це необхідно і варто робити. Можливо, хоча би ця перемога на них вплине і вони зрештою зрозуміють, наскільки важлива їх чітка і активна позиція в даному процесі.

Не заборони, а дозволи! Не нагороди, а інвестиції! Не слова, а справи!

Саме культура, мистецтво і зокрема, музика просувають Україну вперед.

На жаль, нічого оптимістичного не можу сказати нашим політикам. У мене до вас єдине прохання – не піартесь і не заважайте.

Окремо хочу привітати наших братів – кримських татар!

Справедливість, як ми бачимо, є. Я вірила в неї, і ця віра справдилася. Ви, як ніколи, отримали сьогодні енергію у вигляді перемоги Джамали, яка розкрила не лише біль кримськотатарського народу, а й біль всієї України.

Мій чоловік ще за довго до початку фіналу Євробачення дуже влучно написав, що “сьогодні для мене рідна кримськотатарська мова”, що “сьогодні я прихильник стилю, якого досі не слухав і не чув.”

Однозначно, що після того, як це зробила Джамала, я можу назвати себе фаном кримськотатарської культури. Мені справді цікаво пізнати якомога більше про цю культуру.

Хочу нагадати цікавий факт, що коли я була одним з коучерів на “Голосі Країни” у мене в команді була кримськотатарська співачка Севіль Меметова, яка, до речі, співала мою пісню “Знаю я”. Вона намагалась карпатські мотиви заспівати тою ж автентичною манерою, якою співала вчора Джамала. І це було фантастично! Така еклектика може стати українською неоавтентикою! І це життя, а не музейне існування нашого коріння, переплетеного та захованого від загалу.

Від того, як ми використовуємо різноманіття культури наших етнічних груп залежить наш заш загальний спільний сталий розвиток!. На території України  близько 20 різних етнічних груп,  але ми майже не вивчаємо один одного.

Ми в поп-музиці іноді плетемося за жованим-пережованим, співаним-переспіваним. Але поп-музика, користуючись популярністю серед мас, ідеальна для просування оригінальних речей. Треба чим більше пізнавати свою екзотику і розкривати скарби, які у нас під ногами. Джамала зробила це досконало, за що їй величезна повага і уклін.

Я щаслива, як ніколи.

Источник: Главред