11 травня 1944 року Сталін підписав таємний указ про депортацію кримських татар. Суть цього злочину, який сьогодні визнаний геноцидом нарешті й Україною, полягала в тому, щоб назавжди вирішити кримськотатарське питання. Умови депортації й утримання людей у спецпоселеннях були такими, щоб кримські татари щезли з арени людської цивілізації.

Москва історично не сприймає кримських татар. Лозунг “Крим без кримських татар” – з’явився за часів Катерини ІІ, після першої анексії Криму 1783-го року. Після війни, коли з місць заслання було повернуто велику частину депортованих народів, кримських татар не повертали.

Політика нинішньої Росії полягає в тому, щоб видворити кримських татар із Криму з дуже багатьох мотивацій. Але ясно, що у ХХІ столітті Путін не може здійснювати ті методи, які здійснював Сталін і Гітлер. Він діє гібридно – проти існування незалежної української держави, проти української нації, кримських татар, щоб змусити європейські країни погодитися на той формат світобудови, який бачить Путін.

Росія вимагала від нас, кримських татар, щоб ми публічно прийняли їх вторгнення і визнали його на весь світ.

Путіну вдалося, подавивши будь-які можливі спротиви у Криму, створити кольорову мозаїку. Мовляв, всі нас вітають і росіяни, і кримчани. Але кримськотатарський пазл їм встромити туди не вдалося. Тому в Путіна не вийшла картина, яку він міг би продати світу. Але навіть, якби кримські татари зламалися, він би ніколи не пробачив нам мітингів 26 лютого 2014 року. Тоді десятки тисяч людей, в тому числі й кримських татар, прийшли під ВР Криму, через що тоді не вдалося зібрати потрібну кількість депутатів аби проголосувати за так званий референдум. Вони би зламали тих 55-60 депутатів із ста, і так із самого початку подальша окупація й незаконна анексія пішли би для Путіна у більш бажаному руслі.

Цього зробити не вдалося, тому Путін змушений був задіяти другий формат сценарію – силовий. Вже 27 лютого о 4-ій ранку озброєні люди в масках увірвалися і захопили урядові будинки Криму.

Так світ побачив силовий варіант захоплення влади, який потім перейшов до оголошення й підготовки так званого референдуму. Ось це Путін би ніколи не вибачив кримським татарам і не вибачає.

Источник: Обозреватель