ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
1
1
1
ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
1
1
1
Голоси з-за
Наказано вижити: що діється в стаціонарах лікарень окупованого Донбасу?
  22 November 2019 14:18
|
  191

Наказано вижити: що діється в стаціонарах лікарень окупованого Донбасу?

Наказано вижити: що діється в стаціонарах лікарень окупованого Донбасу?

У першій частині статті про загиблу медицину на окупованій Росією Луганщині ми писали про катастрофічний стан цієї галузі. У свіжому матеріалі ми поділимося часом шокуючими історіями, які розповіли місцеві жителі. «Чорноморка» дізналася, що часом твориться в непривітних лікарняних катівнях на тимчасово непідконтрольній частині Луганської області. 

РОЗКРАДЕНІ ЛІКИ, ПЛІСНЯВА НА СТІНАХ І ПІДГНИЛА МОРКВА: ЯК ЛІКУЮТЬ І ГОДУЮТЬ У ЛУГАНСЬКИХ СТАЦІОНАРАХ

Незважаючи на  так звані «гумконвої», що регулярно прибувають з «братньої» Росії, всередині них, крім маси різної зброї, на окупований Донбас практично нічого не завозиться. Лікарських засобів Росія поставляє вкрай мало, та й ті масово розкрадаються. Тому власне в стаціонари місцевих лікарень ліки надходять у вкрай обмеженій кількості: на ділі їх практично немає.

Розповідає луганчанка Ірина, яка минулої зими зламала ногу і потрапила в травматологічне відділення Луганської обласної (званої окупантами «республіканською») лікарні.

«Взимку невдало посковзнулася і впала, коли з ринку йшла. Сама встати не змогла: зламала ногу. Було дуже боляче, але люди допомогли піднятися, посадили на лавочку і викликали швидку. Карета швидкої їхала хвилин сорок, я тим часом в сутінках повільно замерзала на зупинці. Швидка приїхала, повезли в травмпункт, там рентген зробили, закритий перелом зі зміщенням. Загалом, майже на місяць я потрапила в травматологію. Відразу мені видали значний список ліків, які я повинна була купити, там тисячі на чотири було рублів (близько 1600 гривень – авт.). І це на перші дні, а у мене пенсія всього-то 4500! Я їм кажу, у вас же гуманітарні ліки. Вони кажуть, так, є: бинти, знеболювальні сильні для екстрених випадків, від тиску засоби й інше по дріб’язку. А так я сама повинна була собі купувати всі ліки. Точніше онуки бігали, купували і приносили. Воно-то й не дивно: тут в «республіці» тільки на папері медицина безкоштовна, а насправі вийми та поклади. Сам купи ліки, ще й лікарю дай «на лапу», інакше погано гіпс накладуть або зашиють криво. Перед випискою довго не могли знайти в місті бинти для гіпсування. Це просто жах якийсь, довелося зі Станиці Луганської везти. Загалом мені місячне лікування вилилося десь в 16000 рублів (близько 6660 гривень – авт.). Це майже чотири моїх пенсії! Звідки гроші брала? У борги влізла, плюс діти і внуки, звичайно, допомагали», – розповідає жінка. Крім цього, в стаціонарах лікарень «ЛНР», за словами місцевих жителів, істотно погіршився харчування. Якщо, як відзначають пацієнти, в 2015-2016 роках в меню місцевих лікарень ще присутні м’ясо і риба, а також фрукти і молочні продукти, то відтепер їсти ту їжу, що видають в лікарняних харчоблоках, практично неможливо.

«Я не ідеалізую харчування довоєнне: лікарня є лікарня. Але при Україні голодними пацієнти не залишалися. Кажуть, на початку війни харчування також було відносно стерпним: давали і рибку, і молочне з фруктами, м’ясо було присутнє у вигляді тушонки в кашах і супах. А що зараз? На перше зазвичай якийсь невиразний супчик з пшеничного крупою, парою картоплин і однією підгнилою морквою, зовсім пісний. На друге в основному кашка, буває манна – взагалі несолодка – або та ж пшенична. Їсти таке неможливо! Ну і чай, звичайно, найдешевший і несолодкий, іноді дають хліб типу «з маслом», а за фактом з якимось дешевим спредом. Ще бував компот із сухофруктів, там якісь жуки плавали весь час в чашці. Ті пацієнти, яким не приносять їжу з дому, змушені це їсти, і на факт поглинання ними їжі, яка відразу лізе назад, без сліз співчуття дивитися просто не можливо. Мені пощастило, підгодовували діти і внуки, приносили молочку, фрукти, всього потроху. Я-то лежача була в травматології, особливо багато не їла, самі розумієте, в туалет на судно ходити не так вже й зручно, тому обмежувала себе в їжі», – поділилася враженням від раціону харчування в луганській травматології місцева мешканка Ірина.

Крім відсутності ліків і убогого раціону харчування, в стаціонарах лікарень «ЛНР» практично не робляться ремонти, тому будівлі зовні і приміщення всередині поступово руйнуються і занепадають, тим самим доставляючи пацієнтам масу незручностей і страждань.

«Лежав із запаленням легенів. За бортом був кінець зими, дубарь страшний. Так у нас в палаті вікна розсохлися старі, одні отвори і щілини, продувало палату неймовірно. А коли відлига настала, так почала стеля мокріти, і на деяких стінах палати грибок був, так як опалення пару раз відключали через аварії. І уявіть собі це пекло: повна палата людей із запаленням або загостренням бронхіальної астми, і тут сирість, холод і цвіль! Я лікарю кажу: виписуйте мене швидше нахрін звідси, бо я тут ще більше захворію, а не одужаю. Або сам звідси піду! А він мені: та йдіть, вас ніхто не тримає, ось тільки лікарняного ви не отримаєте в разі, якщо самовільно покинете заклад. Довелося доліковуватися, якщо це можна було назвати лікуванням», – повідав свою історію Олександр з тимчасово окупованої бойовиками «ЛНР» Кадіївки (колишній Стаханов) Луганської області. За його словами, відтепер він більше не ризикне проходити лікування в лікарнях на непідконтрольній території.

«Я не кажу, що прямо все так погано: бувають і лікарі людяні, і умови бувають краще, але зрозумійте, якщо тут за останні шість років не вкладено в медицину, по суті, ні копійки, то про яку медицину можна говорити, якщо все розвалюється на ходу? Через років п’ять тут не залишиться толком ні лікарів, ні лікарень», – резюмує стаханівчанин Олександр.

«ГУМПРОГРАММА» ДЛЯ МЕШКАНЦІВ ВІЛЬНОЇ ЛУГАНЩИНИ: КРАСИВА ОБГОРТКА, НЕПРИВАБЛИВА НАЧИНКА

«Чорноморка» не раз писала про так звану «гуманітарну програму возз’єднання народу Донбасу», яку активно піарить «влада» в «ЛНР» і « ДНР». Всі її показушні «принади» вже встигли відчути на собі пацієнти стаціонарів лікарень окупованого Донбасу.

«У нас в палаті лежала жінка, яка приїхала за «програмою возз’єднання народу Донбасу» з Біловодська Луганської області. Навколо неї тут всі навшпиньки ходили, і телебачення приходило, і з газети, мовляв, подивіться, як ми людей з «того боку» приймаємо привітно. Кілька днів з нею повозитися, а потім, коли настав час робити операцію, то виявилося, що їй самій потрібно купувати всі ліки та інше. Але жінка попалася жвава, почала скандалити, галас підняла сильний, в результаті їй і правда безкоштовно все зробили. Але не всім так щастить», – розповіла на умовах анонімності одна з луганчанок.

За її словами, «республіканська влада» готова заради піару запрошувати на нібито безкоштовне лікування жителів підконтрольної Україні частини Луганської області, проте до пацієнтів з окупованих територій Донбасу ставляться досить прохолодно.

«Ми їм так взагалі не потрібні. Ні, я не заздрю ​​тим, хто приїжджає до нас лікуватися з «того боку», але їх просто використовують. З ними хоч і для показухи, але хоч трохи возяться, а ми, «свої» пацієнти, нікому не потрібні, ніхто тут і в твою сторону не подивиться, поки не заплатиш», – вважає жінка.

Згідно з «програмою возз’єднання народу Донбасу», людей з підконтрольних Україні територій Донбасу запрошують до Луганська і Донецька для того, щоб бажаючі могли пройти медобстеження, зробити операцію або народити в окупації дитину. На цю вудку попадається чимало зневірених людей.

Мешканка підконтрольного Україні Сєвєродонецька Валентина (ім’я змінено) побачила рекламу про «гумпрограму» в одній із заборонених в Україні російських соцмереж.

«Прочитала, що в Луганську безкоштовно допомагають при дитячій онкології. У мене донечка двох років, була підозра на пухлину, вирішили їхати в «ЛНР» на обстеження», – розповідає жінка.

За її словами, прибувши через КПВВ «Станиця Луганська» в окупований Луганськ, жінка з донькою зупинилися пожити у знайомих, і потім вирушили на обстеження в онкологічний диспансер.

«Нас змусили написати заяву на ім’я «міністра охорони здоров’я», взяли копію свідоцтва про народження дитини, мої дані паспорта, всі виписки з карток, аналізи … Сказали, що все зроблять безкоштовно, але я буду повинна дати згоду на публічну обробку своїх даних. Я, не думаючи, все підписала і погодилася – здоров’я дитини важливіше», – розповідає Валентина.

Найгірші побоювання виправдалися: у дочки Валентини виявили пухлину, але доброякісну. Дитину прооперували, і, за словами жінки, грошей за саму операцію не взяли, проте їй довелося самостійно купувати всі медикаменти, аж до вати і шприців: гуманітарні ліки зі свіжого «гумконвоя» РФ, за словами лікарів, кудись «зникли».

«Коли ми вже лежали в онкології, і до і після операції до нас приходили місцеві журналісти, фотографували, знімали відео. Ми не мали права відмовитися. Хоча вже тепер я розумію, що нас використовували для пропаганди. Але тоді я не думала про це. Я дуже вдячна луганським медикам, вони врятували мою дитину. Стаття про мене і дочку виходила в їх газетах і з фото, так як я була однією з перших, хто приїхав до них лікуватися за програмою … Але зараз я намагаюся тут, на підконтрольній території, не афішувати свій візит в «ЛНР», так як тепер боюся питань з боку СБУ», – поділилася страхами жінка.

НАРКОТИКИ, ГРАБІЖ І ГРУБЕ НАСИЛЬСТВО: ЯК РОЗВАЖАЛИ В ЛІКАРНЯНІЙ ПАЛАТІ «ОПОЛЧЕНЦІВ» 

Перебування в стаціонарах лікарень на тимчасово окупованій території може також принести масу неприємностей, якщо вашими сусідами по палаті виявляться так звані «ополченці», тобто члени незаконних збройних формувань «ЛНР».

Як розповіли нам місцеві жителі, вояки, потрапляючи на лікування, часом поводяться дуже нахабно і привільно. Медперсонал їх відверто боїться, і тому змушений закривати очі на безчинства цих «захисничків».

«У нас лежав в палаті один такий горе-«вояка» із запаленням легенів. Спочатку йому було дуже погано, його там виходжували-відкачували посилено, крапельниці ставили. А коли він трохи оговтався, то взявся одразу «наводити порядки». Відняв телефон у одного літнього чоловіка, а на заперечення заявив: «Якщо жити хочеш, то мовчи». Ще був випадок страшний … Одного разу вночі цей ублюдок згвалтував молоду чергову медсестру. Пішов вночі нібито в туалет, а медсестра на посаді дрімала. Так він завів її в процедурну і там … Рот заткнув, щоб не кричала. Вся лікарня аж до головлікаря знали про це і мовчали – боялися! А дівчинці довелося звільнитися, тому що після цього випадку вона там працювати не змогла більше. Кажуть, що писала заяви в місцеву «поліцію», але нібито так хід цій справі так і не дали, тому що там всюди у них кругова порука», – розповідає Олександр з окупованої Кадіївки.

За словами чоловіка, крім іншого, під час перебування в стаціонарі «ополченці» не проти побалуватися наркотиками.

«Там через кілька палат ще один кадр лежав, так ось вони з «ополченцем» з нашої палати травичку регулярно курили, прямо в палаті, навіть вікно не відкривали (бо і так було холодно). Ще у лікарів в хірургії брали сильні наркотичні знеболюючі, кололи їх один одному, а потім лежали кайфували і таке чудили … Ми не раз скаржилися головлікарю на них, а він каже: «А що я їм зроблю, прийдуть дружки їхні з «козацтва» і розстріляють тут нас всіх». І дійсно: а як протистояти людині, у якої немає мізків, але є зброя? Краще з такими виродками взагалі не зв’язуватися. Досі згадую своє лікування з моторошним здриганням», – додав житель окупованої Кадіївки Олександр.

Поки частина Донбасу і Криму знаходяться в кривавих пазурах кремлівських окупантів, місцеві жителі будуть продовжувати вимушено відчувати масу поневірянь і злигоднів. Путінських окупантів не цікавить ні здоров’я, ні благополуччя місцевого населення. Медицина на підконтрольній Україні частині Луганської області також знаходиться не в ідеальному стані, проте в рамках проведеної в Україні медреформи якість надаваних медичних послуг населенню значно підвищився. Примітно, що будь-яка з медустанов України завжди готова без пафосу і без якихось «гумпрограм» прийняти на лікування та надати допомогу будь-якій людині, яка прибула з тимчасово окупованих територій Донбасу і Криму.

«Чорноморка» в Telegram і Facebook 

© Чорноморська телерадіокомпанія, 2019Всі права захищені