ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
4
6
1
ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
4
6
1
Голоси з-за
Простіше лягти і здохнути: сумні таємниці вмираючої медицини в «ЛНР»
  19 Листопада 2019 15:29
|
  1182

Простіше лягти і здохнути: сумні таємниці вмираючої медицини в «ЛНР»

Простіше лягти і здохнути: сумні таємниці вмираючої медицини в «ЛНР»

На окупованих територіях Донбасу медицина в катастрофічному стані. Незважаючи на бравурну показуху і пропаганду по рос-тв, для жителів так званої «ЛНР» це далеко не новина. Але деякі історії, розказані людьми, які проживають на тимчасово непідконтрольній території Луганської області, шокують. Кадровий голод, корупція, відсутність медикаментів і вакцини, погане харчування … Як сьогодні виглядає медицина під прапором окупантів «ЛНР» – читайте в розслідуванні «Чорноморки». 

ВЕЛИЧЕЗНИЙ ДЕФІЦИТ: З ОКУПАЦІЇ ПОЇХАЛИ МАЙЖЕ ВСІ КВАЛІФІКОВАНІ ЛІКАРІ 

Після того, як на Донбасі почалася затіяна агресивною Росією війна, місцеві жителі почали масово покидати охоплений війною регіон. Не дивно, що одними з перших звідти виїхали висококваліфіковані кадри, в тому числі і медики-професіонали і лікарі з вузькими спеціальностями. Хтось керувався принципово патріотичною позицією і не захотів «лікувати окупантів», хтось не захотів «працювати за копійки». Але факт залишається фактом: у окупованому Луганську і всій непідконтрольній території Луганщини сьогодні спостерігається катастрофічний дефіцит кадрів у сфері медицини. Якщо проаналізувати списки вакансій на сайті «республіканського» центру зайнятості та його філій, то легко можна уявити жахливу картину.

У «ЛНР» сьогодні на вагу золота практично всі медичні спеціальності. Тут потрібні хірурги, акушери, гінекологи, терапевти, травматологи, невропатологи, психіатри, педіатри та патологоанатоми. І якщо ситуація з кадрами в тому ж Луганську на перший погляд не здається такою катастрофічною, то в депресивних Кіровську, Первомайську або Брянці відсутність кадрів не помітити неможливо.

«Влітку цвіла у нас амброзія повсюдно, алергія замучила, я просто думала, що ковзани відкину. Ніякі таблетки не допомагали, пішла в міську лікарню. Виявилося, що алерголога у нас немає. Послали в Алчевськ сусідній, там теж такого лікаря не виявилося. Приїхала на консультацію до Луганська, а там лікар є. Але він виявився у відпустці! Так і поїхала додому ні з чим. А потім прийшла осінь, і моя недуга злегка відступила», – ділиться своєю історією мешканка окупованої Брянки Луганської області. За її словами, в маленьких шахтарських депресивних містах відтік лікарів почався ще напередодні війни, але під час окупації він досяг небаченого максимуму.

«Хоч куди піди, так або лікаря немає, або в Луганськ посилають, або до приватників. Наявність лікарів, що залишилися, також змушує сумніватися в їхній кваліфікації та досвіді, в основному це молоді вчорашні студенти», – додає вона.

Медичний університет «імені святителя Луки», який знаходиться в окупованому Луганську, за наявною інформацією, відчуває дефіцит студентів, і дає їм посередні знання. Саме його випускники, як правило, і залишаються практикуватися в «ЛНР», бо їх фейковий «диплом» жодна цивілізована країна світу не визнає (Росія визнає, але там в останні роки пахне не цивілізацією, а чимось іншим).

Не дивно, що всі більш-менш розумні фахівці вже давно покинули захоплений регіон: працювати за 4-6 тисяч російських рублів (1600 – 2400 гривень) залишилося мало бажаючих.

«Я намагався ще протриматися тут, було шкода кидати свою лікарню. Провів тут криваве літо 2014 і моторошну зиму 2015 року … Але потім не витримав і поїхав до Харкова. Тому що в Луганську «мінохоронздоров’я» своїх колег тримає за якихось тварюк. Грошей майже не платили, обладнання толком немає, на пацієнтів їм начхати … Мені від такої байдужості начальства до пацієнтів і самих лікарів стало дуже гірко. А ще скільки хамства і невдячності за сущі копійки. Ось і довелося виїхати», – розповів колишній співробітник відділення інтенсивної терапії Луганської обласної клінічної лікарні.

«Я взагалі дивуюся, хто там зараз ще людей лікує. Майже всі мої колеги теж поїхали з окупації. Ні, я не закликаю людей в окупації залишити зовсім без медичної допомоги. Мені просто шкода тих, хто живе там, і не може тепер отримати кваліфіковану допомогу», – додав він.

ЛЯГАЙ І ВМИРАЙ: В «ЛНР» НЕМАЄ ВАКЦИНИ ВІД СКАЗУ І ПРАВЦЯ

Крім відсутності кваліфікованого медперсоналу, в «народному» злоякісному новоутворенні під назвою «ЛНР» часто відсутні життєво важливі препарати та вакцини.

Наприклад, цієї осені в «ЛНР» зникли вакцина від сказу і вакцина АКДП (коклюш, дифтерія, правець). Варто зазначити, що щеплення із застосуванням цих вакцин є обов’язковими і безкоштовними, особливо при випадках травм і поранень, що відбувається на Донбасі часто-густо.

«Моя дочка гуляла на вулиці, її покусав бродячий собака. Не сильно, але до крові, рана досить глибока. Відразу повезла її в травмпункт. Там рану обробили, продезінфікували, прописали ліки. А щеплення не зробили – бо вакцини немає! Я спочатку не повірила своїм вухам: як це немає? А вони: ну ось так, немає і все. І коли з’явиться, кажуть, – не знаємо. Я їм кажу: а що, якщо у моєї доньки сказ буде? Що тоді робити? Лікар каже: ну тоді і приходьте», – розповідає свою історію Наталія, мешканка окупованого Луганська. За її словами, звернення до «мінохоронздоров’я» результату не дало, а в аптеках вакцини також не виявилося.

«Я поїхала в «мінохоронздоров’я», запитала їх: як це так, чому немає вакцини? Вони сказали, що була, але скінчилася, а нову поки невідомо коли закуплять. Я просто в шоці! Я не панікерша, але я ж несу відповідальність за свою дитину! Проїхалася по всіх аптеках, «державних» і приватних, ніде такої вакцини немає! Мені провізор порадила їхати шукати в Росію! А коли мені їхати, якщо виховую доньку одна, і з ранку до вечора на роботі. У травмпункті сказали, що зателефонують, коли вакцина з’явиться. А якщо до того моменту буде вже пізно? Підняла на ноги всіх знайомих в Ростові, пообіцяли вакцину знайти і привезти. Тому що на місцевих «світил» якщо сподіватися, то простіше просто лягти і здохнути», – справедливо гнівається луганчанка.

Як з’ясувалася, в «ЛНР» аптечним мережам заборонили торгувати вакцинами.

«Раніше до війни ми торгували, будь-які практично вакцини в наявності були, тобто будь-який бажаючий міг придбати, хоча вони були і недешеві. А тепер нам заборонили продавати вакцини, хоча у нас є необхідне обладнання, холодильники і спеціальні переносні термосумки. Чому заборонили – ніхто не пояснює», – в неофіційному коментарі розповіла одна зі співробітниць так званого «державного унітарного підприємства «Лугмедфарм», яке створено в «ЛНР» на базі «віджатих» виробничих і торгових площ КП «Фармація».

Крім вакцин від смертельних сказу і правця, в «ЛНР» часто не знайти і інших важливих препаратів. Наприклад, іноді з аптек зникає банальна зеленка і активоване вугілля. Але більше шокують випадки, коли пацієнтам відмовляли в проведенні планових операцій через відсутність наркозу.

«З таким не очікував зіткнутися! У мене була грижа, звернувся в хірургічне відділення, призначили операцію. Коли я прийшов лягати в відділення, мені сказали йти додому, тому що нібито немає наркозу для спінальної анестезії! Охреніть розклад! Добре, що це не виявилося вже під час самої операції. Через місяць, правда, запросили на операцію, наркоз десь роздобули вони. Зате «здерли» з мене 5000 рублів (близько 2000 гривень – авт.) за маленьку поліпропіленову сітку-імплантант, яка була потрібна для операції. Сама операція була типу безкоштовною, але по факту обійшлася в 15000 рублів (6000 гривень – авт.). Дорого, звичайно, і зробили кострубато. Але поки живий. Така ось у нас медицина», – розповів Іван, житель окупованої Кадіївки (колишній Стаханов).

Медпрепарати в «ЛНР» завозяться в роздрібний продаж із Росії або в складі так званих «гумконвоїв». Як повідомляють джерела, останнім часом «братська» Росія істотно скоротила обсяги продукції, що поставляється гуманітаркою, в тому числі і ліків.

Ні для кого не секрет, що російська «гуманітарна допомога» активно розкрадається, в тому числі і медпрепарати, що надсилаються в складі путінських «гумконвоїв». Ці ліки або осідають на складах медустанов в «ЛНР», або відразу потрапляють в аптечні мережі. Так що побачити в луганських аптеках корвалол або аспірин зі штампом «не для продажу» на упаковці зовсім не складно.

Також варто згадати вже призабутий скандал із першим «міністром охорони здоров’я» «ЛНР» Ларисою Айрапетян, у якої в підвалах Луганської обласної лікарні були знайдені цілі склади крадених ліків у замурованому приміщенні.

На території самої «ЛНР» ліки випускають два підприємства: фармацевтична фабрика, яка раніше входила до складу обласної «Фармації», що спеціалізується на випуску спиртових настоянок та різних розчинів, а також хімфармзавод «Лугал», який випускає ряд популярних найменувань ліків у таблетках: димедрол, парацетамол, аспірин тощо. Чи варто говорити, що обсяги виробництва препаратів даними підприємствами мізерно малий і не покриває і частини потреб молодої недореспубліки, що шостий рік «встає з колін».

ШВИДКИХ НЕМАЄ, СТУКАЧІ Є: 1937 Й РІК ПОВЕРТАЄТЬСЯ? 

Крім дефіциту кадрів і ліків, в «ЛНР» просто біда з технічним забезпеченням лікарень і автопарком швидкої допомоги.

Наявне обладнання або морально застаріло, або вийшло з ладу через некомпетентну експлуатацію, або було просто розкрадено і демонтовано.

Перед самою війною в Луганськ було завезено сучасне обладнання для обласної лікарні. За даними джерел, значна частина цього обладнання сьогодні або поламана, або вивезена бойовиками на територію Росії.

«Зараз великий дефіцит, катастрофічно не вистачає апаратів «штучна нирка», рентгенів, обладнання для відділень променевої терапії … Ні толком ні мамографів, ні апаратів УЗД та МРТ. Нічого практично немає! В кінці 2014-у на початку 2015 року дуже багато дорогого і нового обладнання під мовчазну згоду тієї ж Айрапетян було вивезено в Росію і там продано в приватні клініки. А нам залишили радянський мотлох, який за фактом вже давно повинен бути на смітнику. Але якось працює, нашими молитвами, на чесному слові»,– розповіло джерело в Луганській обласній клінічній лікарні.

Скорочують у лікарнях окупованого Луганська і ліжкомісця. Не приховує цього і новоспечена «міністр охорони здоров’я» «ЛНР» Наталя Пащенко. Однак згубну міру в «мінохоронздоров’я» підносять під оманливим соусом «медреформи».

«Ті ліжка, які сьогодні не працюють і простоюють, ми їх повинні скоротити»,– заявила Пащенко в одному з недавніх інтерв’ю.

Катастрофічна ситуація і з парком медичного автотранспорту: за даними джерел, не менше 627 автомобілів в «ЛНР» мають знос в 100%. У поточному році в місцевий «бюджет» коштів на придбання нових авто «швидкої допомоги» в «ЛНР» закладено не було. Як стало відомо, щоб оновити автопарк медзакладів окупованої Луганщини повинні витратити майже 685 мільйонів російських рублів (близько 274 млн гривень, авт.), а для ремонту наявного автопарку і придбання запчастин ще 62 мільйони рублів (близько 25 млн гривень авт.)

Не дивно, що в місцевих «бюджетах» таких коштів немає, а РФ виділяти їх для окупованого Донбасу не поспішає.

Тому в окупації нерідкі випадки, коли карета швидкої допомоги зовсім відмовляється приїжджати на виклик. Відмову диспетчер мотивує по-різному: то немає бензину, то немає вільних екіпажів, а то і зовсім машина ламається і нікуди їхати не може.

Примітно, що більшість автопарку швидкої допомоги в «ЛНР» складають ті самі горезвісні напіврозвалені «уазіки». Більш нові імпортні авто, придбані Україною перед війною в більшості своїй «віджали» бойовики для потреб «ополчення» ще в 2014-му році.

«У бабусі стався інсульт. Викликали швидку. Сказали: чекайте. Минуло дві години, телефонуємо їм. Диспетчер каже: ми не приїдемо, бензин скінчився. Ми швидко бабулю на таксі, і в лікарню. Дорогоцінний час було втрачено … Вона померла»,– розповіла сумну історію мешканка окупованої Кадіївки. І таких історій на окупованому Донбасі можна почути сотні.

Крім того, серед медпрацівників в «ЛНР» заохочується стукацтво і доноси в органи «МГБ» на проукраїнськи налаштованих пацієнтів. За словами місцевих жителів, медсестри і лікарі в стаціонарах і поліклініках отримували наказ негайно доповідати про тих пацієнтів, хто в розмовах хвалить Україну або навпаки, лає «ЛНР».

Фельдшери швидкої допомоги навчені чинити так само. Хтось даний наказ начальства ігнорує, справедливо вважаючи, що функція лікарів лікувати людей, а не здавати їх в пазурі чекістів. Але медики бувають різні ….

Відомий випадок, коли в окупованому Луганську бригада швидкої допомоги прибула за викликом на Камброд (історичний район Луганська авт.). У чоловіка був високий тиск. У пацієнта стіну прикрашав український прапор. У підсумку замість того, щоб повезти чоловіка в лікарню, співробітники швидкої, дбайливо вколовши люблячому Україну пацієнтові ліки, що знижують тиск, відвезли бідолаху прямо в місцеві катівні «МГБ». Подальша його доля невідома.

Погане і несмачне харчування в стаціонарах, сирі і холодні палати, вмираючі покинуті діти, зрадлива жадібність лікарів … До цих питань ми ще повернемося в наступних матеріалах, бо тема досить обширна і цікава.

Поки Донбас і Крим перебувають у полоні у російських окупантів, про якісне медичне обслуговування місцевим жителям доведеться поки забути. Лише з того дня, як путінські посіпаки, боягузливо підібгавши хвости, поспішно покинуть український Донбас і Крим, лише тоді можна буде починати відроджувати зруйновану російськими окупантами медицину багатостраждального регіону. Цей день прийде, і віримо, що дуже скоро.

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook

© Чорноморська телерадіокомпанія, 2020Всі права захищені