Тактика виживання звичайної людини на окупованій території має полягати в розумінні, що будь-яка окупація – тимчасова. Про що варто знати і памятати, якщо опинитеся в окупації –  розповів виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) Олександр Павліченко в ефірі телемарафону, передає «Дом».

«На окупованих територіях встановлюється диктаторський режим, військовий режим, нацистський за своєю суттю. Він суперечить усім правовим стандартам. І користуватися правовими методами у боротьбі з цим режимом досить складно. На дипломатичному рівні це потрібно робити, звісно. Але в реальному житті, коли стоїть питання про виживання, щоб не стати жертвою тортур, не потрапити «на підвал», у в’язницю, не стати жертвою мародерства, пограбування чи зґвалтування, або ще гірше – вбивства… Думаю, треба вибирати тактику як жити під окупацією, знаючи, що ця окупація тимчасова», – сказав він.

Але при цьому важливо не заганяти себе в якісь чіткі часові межі, коли ця окупація має закінчитися. Оскільки головна проблема — ніхто не може відповісти «коли», і ніхто не знає, як розгортатимуться події.

«Ми не знаємо, як швидко буде розбито ворога і звільнено ці території, ніхто не знає, як складеться хід військових дій. Ми розраховували, що і захоплені частини Донецької та Луганської областей будуть звільнені у 2014 році, якби армія Російської Федерації не перейшла на українську територію, яка б не вела бойові дії», – продовжив Павличенко.

Тому людям, які опинилися на окупованих територіях, потрібно зібратися з силами, щоб вижити та дочекатися звільнення населеного пункту.

«Як поводитися громадянським особам? Насамперед не провокувати, звичайно ж. Тобто не мати при собі зброю, не мати якихось предметів, які можуть стати причиною переслідування», – порадив правозахисник.

Зрозуміло, що багатьом вільним українцям неможливо змиритись з окупаційним режимом. І в цивільному опорі немає загальних рецептів, питання дуже дискусійне. Кожна людина обирає свій шлях на основі своїх цілей.

«Я можу навести такий приклад: в одному із сіл Київської області було вбито мешканця, тому що він кинув «коктейль Молотова» на російський БТР, підпалив його. Такий подвиг коштував життя цій людині. І тут постає питання: наскільки можна жертвувати собою, наскільки це виправдано в цій ситуації? Чи це справа військових – воювати? Чи це справа цивільних – протистояти?» – зазначив Павліченко.

Протистояння може бути й «тихим».

«Наприклад, відмова від їхніх «гуманітарних» подачок, відмова від участі в заходах, організованих окупаційною владою. Зривання їхніх планів – це також важлива частина протидії російській окупації», – додав глава УГСПЛ.

Водночас масові проукраїнські протести, що відбуваються в окупованих містах Херсонської та Запорізької областей, постійна демонстрація неприйняття «руського мира» – це, на думку Павліченка, потрібний крок. Але треба усвідомлювати, що такі протести рано чи пізно окупанти придушать репресіями.

«На жаль, це теж не може бути дуже довгим. Вже за кілька місяців такі протести будуть вже неможливі через репресії. Ми пам’ятаємо жорсткі репресії 2014-2015 років, але й сьогодні фіксуємо викрадення, зникнення людей – на [нових] непідконтрольних Україні територіях зареєстровано вже понад 1100 зниклих безвісти. І такі цифри не сприяють тому, щоб громадянська позиція тривала і була довгою. Хоча вона дуже і дуже важлива», – резюмував він.

Читайте також: Вирвалися із пекла полону: три історії про те, як Україна бореться за своїх