Хто зараз господарює на заводах і шахтах Донбасу

Промисловість окупованого Донбасу сьогодні не зовсім вже й мертва. Хоча ніякого відродження там немає і в помині. Коли в 2017 році українські власники втратили свої промислові активи на окупованому Донбасі, то на більшості великих підприємств була введена «тимчасова адміністрація» в особі керуючої компанії «Внешторгсервіс».

Інформацію про цю загадкову компанії розшукав журналіст «Чорноморки» Олексій Кирилов.

За його даними, ЗАТ «Внешторгсервіс» пов’язують з ім’ям втіклого українського 34-річного олігарха Сергія Курченка. Раніше його ім’я пов’язували з активами компаній «Газ Україна», медіа-холдингу UMH Group, «Брокбізнесбанку» і футбольного клубу «Металіст» (Харків).

З чуток, самого Курченка раніше «кришував» син генпрокурора України і нардепа від «Партії регіонів» Артем Пшонка, який «корешував» з Олександром Януковичем, старшим сином втіклого екс-президента Віктора Януковича. Коли в 2014 році Янукович-старший боягузливо втік з країни, Курченко вирішив також «зробити ноги» в сусідню Росію. Сьогодні Курченко перебуває під міжнародними санкціями і оголошений в розшук, його швейцарські активи заарештовані.

Компанія-прокладка «Внешторгсервіс», за чутками, зареєстрована в «дружній» бойовикам «Л/ДНР» невизнаній Південній Осетії. Під контроль «ВТС» сьогодні входять понад 12 підприємств металургійної та хімічної промисловості, а також шахти і підприємства гірничопромислового комплексу, які відтепер знеособлені і іменуються «філіями», кожен з яких має відповідну нумерацію. Під контроль «Внешторгсервіса» перейшли зокрема: Донецький металургійний завод (філія №1); Єнакіївський металургійний завод (філія №2); Макіївський металургійний завод (філія №3); Єнакіївський коксохімпром (філія №4); Харцизький трубний завод (філія №5); Ясинуватський коксохімічний завод (філія №6); Макіївський коксохімзавод (філія №7); Комсомольське рудоуправління (філія №8). А також: підприємство «Ер Лікід»; «Алчевський Металургійний Комбінат»; «Алчевськкокс» (філія №12); шахти об’єднань «Краснодонвугілля», «Свердловантрацит», «Ровенькиантрацит»; «Стахановський вагонобудівний завод»; «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат»; сталедротово-канатний завод «Силур» і трубний завод (Харцизьк).

Більшість з перерахованих підприємств раніше перебували під контролем компаній «Метінвест» (належить олігархові Ринату Ахметову) і «Індустріальний союз Донбасу» (пов’язаний з ім’ям Сергія Тарути і Олега Мкртчана, контрольним пакетом акцій володіє російський «Зовнішекономбанк»).

Варто відзначити, що Курченко «віджав» підприємства, які до початку військових дій на Донбасі давали відносно непогані економічні показники і були основними бюджетоутворюючими підприємствами регіону. Тобто депресивні і хирляві заводи і фабрики, які вже встигли розграбувати на метал бойовики «Л/ДНР», молодоолігархів Курченка зовсім не цікавили.