У Євросоюзі обговорюють можливість створення військової тренувальної місії для України. Ідея полягає у тому, щоби тренери з ЄС допомагали реформувати професійну підготовку офіцерського складу Збройних сил України, пише DW. 

Цю ініціативу обговорили і на саміті Україна-ЄС у Києві. Її відобразили навіть у комюніке зустрічі, хоча й у формулюванні, яке ні до чого не зобов’язує: Євросоюз «вивчить можливості»  подальшої підтримки України.

Зараз тема перебуває на розгляді Комітету з питань політики і безпеки ЄС (Political and Security Committee, PSC), до якого входять представники усіх 27 держав-членів об’єднання. Він вже двічі обговорював ініціативу та дав завдання зовнішньополітичній службі ЄС глибше вивчити питання та визначити обсяги можливої підтримки Євросоюзом реформування військової освіти в Україні.

Про місію попросила саме Україна – це у липні зробили міністри закордонних справ і оборони у своєму листі на адресу верховного представника ЄС із зовнішньої та безпекової політики Жозепа Борреля. Цей запит коротко обговорили міністри оборони на своєму неформальному засіданні 1-2 вересня у Словенії.

Після цього тема почала швидко просуватися бюрократичним процесом у Брюсселі. 

9 вересня зовнішньополітична служба ЄС представила робочий документ (так званий non-paper) з різними варіантами допомоги Україні. Він є непублічним, відома лише його назва: «Запит України на створення військової та дорадчої тренувальної місії ЄС в Україні – можливі опції» . 16 вересня цей документ обговорили на PSC, після чого до Києва спрямували місію зі збору фактів. Там вона працювала з 26 по 28 вересня. За її підсумками підготували оцінку потреб України у секторі професійної військової освіти. І вже 7 жовтня PSC провів обговорення цієї оцінки.

Повернутися до розгляду цієї ініціативи – на основі глибшого аналізу, який підготують підлеглі Борреля – у PSC планують у першій половині листопада.

Але вже зрозумілим є те, чим підтримка ЄС України не буде. А саме, тренери з Євросоюзу не будуть проводити навчання безпосередньо для солдатів ЗСУ, не вчитимуть їх, так би мовити, «стріляти». Натомість ідеться лише про професійну військову освіту. Іншими словами, військові тренери ЄС якщо й будуть в Україні, то готуватимуть лише викладачів українських військових університетів, академій та інститутів. Ідея полягає в тому, щоб сформувати нову сучасну культуру в українському війську і зробити реформи у ньому невідворотними.

Яким чином надати Україні цю підтримку – тут Боррель запропонував чотири варіанти. Найбільшу увагу привернув перший із них – створення окремої військової місії ЄС у складі кількох десятків експертів. В Україні вже працюють дві місії Євросоюзу, обидві цивільні: Консультативна місія, яка займається сприянню реформ сектора цивільної безпеки та Місія з прикордонної допомоги Молдові та Україні.

Прихильники окремої місії аргументують, що саме такий формат є найефективнішим, бо передбачає постановку чітких завдань, критеріїв, проміжне оцінювання, а також наявність одного командувача, який відповідальний за реалізацію цього.

Саме цей варіант має найбільшу політичну помітність, обрання його стане водночас політичною заявою з боку ЄС. Для частини держав спільноти це є аргументом на користь окремої військової місії. Однак в інших це викликає застереження, адже такий варіант, вірогідно, викличе невдоволення Росії. Щоправда, за інформацією DW, під час самих дискусій між державами ЄС питання Росії ролі не грало.

Другий варіант передбачає доповнення нинішньої Консультативної місії військовим компонентом. Хоча така опція і може видаватися компромісною, у неї немає особливих прихильників через організаційні проблеми поєднання військової та цивільної частин.

Третя опція – надсилання тренерів у рамках інструменту ЄС із підтримання миру European Peace Facility (EPF). Цей варіант має перевагу в тому, що не доведеться шукати гроші, адже на EPF уже заклали бюджет у розмірі п’яти мільярдів євро на 2021-27 роки. Прихильники цієї опції аргументують, що вона є також найшвидшою.

Четвертий варіант – консультанти при представництві ЄС в Україні.

Перспективи військової місії ЄС в Україні

Будь-який із чотирьох варіантів можливий лише за згоди всіх 27 держав ЄС. Поки ж до одностайності далеко. Серед країн ЄС із чітко вираженою позицією можна виділити два табори. До першого належать передовсім Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина, а також Болгарія, Чехія, Швеція. Вони вважають найкращим варіантом саме окрему місію.

До іншого табору відносять передусім Німеччину, Грецію, Австрію, Італію, Іспанію. Головну роль грає в ньому Берлін. Ці країни схиляються до варіанту EPF – Інструменту ЄС з підтримання миру.

Швидкого рішення щодо допомоги ЄС не варто очікувати зокрема через політичні процеси в Німеччині. З одного боку, Анґела Меркель (Angela Merkel) намагається провести саміт “нормандської четвірки” ще до того, як вона піде з посади канцлерки ФРН. Крім того, 26 жовтня уряд Меркель перейде у статус виконувача обов’язків. У таких ситуаціях звичним є залишати ухвалення важливих політичних рішень наступному уряду.

Читайте також: Пріоритети у відносинах України з ЄС: про що говорив Зеленський з президентом Єврокомісії