23 Серпня 2021 11:12
810 
Синьо-жовтий прапор для українців − це символ свободи і боротьби за незалежність.
В Україні свято встановлене згідно з указом Президента Леоніда Кучми «Про День Державного прапора України» від 23 серпня 2004 року. У 2009 році Президент Віктор Ющенко вніс до Указу зміни, заснувавши щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні, нагадує «Армія Inform».
Під синьо-жовтим прапором в Україні нині зустрічають іноземних гостей, військовослужбовці складають присягу, працюють українські посольства, він вивішується в ООН.
Перша історична згадка про поєднання жовтого і синього кольорів датується 1256 роком − днем заснування Львова. На гербі міста поєдналися жовтий лев на голубому тлі. У запорожців також зустрічалися сині прапори із золотими орнаментами.
Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми. Колірна гамма прапора існує вже тисячі років. Появу жовто-синіх кольорів пов’язують з Великим переселенням народів, яке відбувалося 3000 років до н.е.
Перша спроба утворити прямокутний прапор з жовтого і блакитного кольорів була зроблена Головною Руською радою на Галичині. А вже у 1848 році за ініціативою Ради на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор.
Уперше після Лютневої революції 1917 року синьо-жовті прапори з’явилися у Києві, Одесі та Харкові. 17 березня того ж року було проголошено про організацію Центральної Ради. Відтоді у Києві публічно та на офіційному рівні з’являються символи української державності.
Перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора як нашого національного символу відбулося 22 березня 1918 року − Центральна Рада ухвалила Закон, затвердивши поєднання жовтого і блакитного кольорів як прапор Української Народної Республіки.
У 1938−1939 роках синьо-жовтий стяг був прапором Карпатської України, у 1941 році – Української Держави.
Поява українського прапора у громадських місцях розцінювалась як надзвичайна подія.За радянських часів за пошанування Українського прапора можна було потрапити до концтабору чи психлікарні.
Та все ж знаходилися відчайдухи, які не боялися ризикувати. Зокрема, 1 травня 1966 року над будинком Київського інституту народного господарства замість червоного прапора зранку височів синьо-жовтий. Задум тих, хто це зробив, полягав у наступному. Будівля розташована біля заводу «Більшовик». Робітники та студенти зранку будуть формувати колони для першотравневої демонстрації і побачать прапор. Це мало викликати резонанс. Через дев’ять місяців КДБ вдалося знайти хлопців, які вивісили прапор. Це були студент вечірнього відділення радгоспу Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса. Вони отримали 3 та відповідно 2 роки таборів суворого режиму.
26 квітня 1989 року у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії. 22 травня 1989 р. у Києві на закритті Шевченківського свята було піднято національний прапор. 23 березня 1990 року він з’явився над Тернопільською міськрадою. 3 квітня 1990-го − над Львівською міськрадою.
24 липня 1990-го у Києві блакитно-жовтий прапор був урочисто піднятий над будинком міської ради. Полотнище було попередньо освячено в Софійському соборі владикою Володимиром і настоятелем храму Бориса і Гліба Української автокефальної церкви отцем Юрієм.
«У приміщенні Київради політичні події того історичного дня відбувалися так. Зранку зал президії був майже повний, де обговорювалися питання страйку водіїв трамвайно-тролейбусного підприємства. Щоб зірвати обговорення питання про символіку, членам президії було запропоновано піти на охоплене страйком підприємство, а через відсутність кворуму перенести засідання президії та таким чином, зірвати політичну акцію. Питання про символіку також постійно переносилося на пізніший час, а розглядалися дріб’язкові питання порядку денного… Ситуація різко змінилася, коли на підтримку політичної акції підняття українського прапора на Софійський майдан вийшло майже сто тисяч громадян України.
На чолі гурту громадян України синьо-жовтий прапор, освячений українськими єпископами Українських греко-католицької і православної церков, поплив по Хрещатику. Попереду йшли хлопці-кияни в гарних козацьких строях із шаблями і самопалами. Авангард колони разом із прапором охороняли галицькі січові стрільці. Рух Хрещатиком зупинили, і ми підійшли до Київради. Наші люди організовано розступилися, і ми без проблем підійшли до флагштока і міцно прив’язали освячений прапор до металевої линви. Рівно об 19:00 під спів гімну «Ще не вмерла України…» вже 200-тисячного гурту громадян України, що прийшли на Хрещатик, ми врочисто підняли перший синьо-жовтий прапор над Києвом. На висоті прапор розгорнувся під чистим синім небом Києва, символізуючи могутній поступ молодої держави України», – згадує у своїй книзі «Прапори над Україною» Олег Карелін, який не лише брав особисту участь в організації та піднятті Державного Прапора України над Києвом, але й вносив перший Державний Прапор України у приміщення Верховної Ради України.
Ось як згадує події відомий фотограф тих часів Єфрем Лукацький: «Я сприймав всі ці події візуально через свою фотокамеру. Для мене було важливо, яка динаміка, емоції, розвиток ситуації. Пам’ятаю, як все починалось з майдану Незалежності. Зібралися люди, тримали прапори. Потім вишикувались і пішли в бік парламенту. Попереду йшли священники, а перед ними, як завжди, бігли фотографи. Біля парламенту ще не було паркану, тож люди підійшли, розгорнули цей великий прапор і почали стояти, чекаючи на рішення про ухвалення Акту незалежності. Було багато знайомих облич, багато інтелігенції. Тепер я ходжу на мітинги, то обличчя у людей здебільшого злі, а тоді були такі світлі, омріяні. І от під кінець засідання я бачу, що через центральний вхід депутати почали проносити прапор. Я зняв, як вони проносять цей великий прапор у фойє і в зал. Потім встиг піднятися ще й на балкон. Я дуже щасливий, що доля дає мені таку можливість бачити історичні події. Я пишаюсь цим».
Під синьо-жовтим відбулися три проголошення Української державності: 1917, 1941 та 1990 року; і три сучасних революції: «на граніті» та обидва Майдани. Нині під цим стягом ведеться війна проти Росії на Донбасі та в Криму.
Серед прапорів слов’янських країн тільки український і боснійський не мають червоного кольору.
27 липня 1976 року під час футбольного матчу в Монреалі між збірними НДР і СРСР на поле у вишиванці та з прапором України в руках вибіг уболівальник Данило Мигаль та станцював гопак. Акція тривала 15 секунд, після чого втрутилась поліція. На самому стадіоні 150 українців вивісили плакат із написом «Свобода Україні!»
Український прапор змінив кілька кольорів, перш ніж прийти до звичного синьо-жовтого забарвлення − він був червоним, малиновим і червоно-синім. У 1918 році Центральна Рада на чолі з Грушевським затвердила нинішню гаму кольорів.
Китайська художниця Мао Мао у 1992 році попросила першого президента України Леоніда Кравчука поміняти розташування кольорів на прапорі. Таке поєднання, на думку Мао, символізувало біди для держави.
У 2016 році українські альпіністи встановили наш прапор на вершині найвищого вулкана світу − Охос-дель-Саладо в Андах. Його висота − 6872 метри.
За однією версією, синій на прапорі символізує небо, а жовтий – колосся пшениці. За іншою, це символи двох головних стихій природи: води та вогню. З релігійного погляду, жовтий уособлює Творця, а блакитний – усе земне.
Уперше синьо-жовтий прапор підняли над Верховною Радою 4 вересня 1991 року.
У 2016 році українські альпіністи встановили синьо-жовтий прапор на висоті 6872 метри на вершині Охос-дель-Саладо в Андах, найвищого вулкана у світі.
Під час захисту Донецького аеропорту воїни-«кіборги», попри постійні обстріли, знов і знов вивішували прапор над будівлями. Синьо-жовтий стяг увесь цей час майорів навіть над диспетчерською вежею, аж поки ворог її не знищив. Нині двічі на рік цей стяг із Донецького летовища підіймають над військовою частиною у Кропивницькому.
Читайте також: День українського прапора: про речі і сенси
© Чорноморська телерадіокомпанія, 2024Всі права захищені
