П’ять років тому Україна втратила першого героя України серед добровольців – Василя Сліпака (1974-2016), оперного співака (бас-баритон), соліста Паризької національної опери, волонтера, учасника бойових дій під час війни на Донбасі із позивним «Міф». У грудні цього року він відзначив би 47-річчя. Але навіть після смерті Василь послужив поштовхом до змін в Україні: після його загибелі в Україні було прийнято відповідне законодавство щодо добровольців, прирівняних до воїнів Збройних Сил, пише Укрінформ.

Народився герой у Львові. Все його життя було пов’язане зі співом. Дев’ятирічним хлопчиком Василь прийшов до Львівської державної академічної хорової капели «Дударік» і співав там до 1994 року. Разом із капеланами виступав на провідних концертних майданчиках України та світу (Національна опера України, Національна філармонія, Карнегі-Холл, собор Паризької Богоматері, концертні зали Канади, Італії Голландії, Бельгії, Швейцарії, Балтії). Потім закінчив Львівську консерваторію. Ще під час навчання брав участь у багатьох музичних конкурсах та проектах. 1997 року успішно пройшов конкурс на прийняття до складу Паризької національної опери.

Майже 20 років Василь Сліпак прожив за кордоном. Свої останні концерти співак дав 25-27 травня 2016 року у храмі Святої Трійці у Ліоні (Франція). Улюбленою арією Василя була партія Мефістофеля в опері Шарля Гуно «Фауст». Саме звідси виник і позивний «Міф», з яким Василь Сліпак воював на передовій. Але його улюбленою піснею була ніжна та лірична «Місяць на небі…».

Відомий своєю волонтерською діяльністю, численними благодійними справами. Ще на початку 90-х, одразу після проголошення незалежності, Василь Сліпак із братом Орестом були серед перших, хто долучився до руху «Віра і світло», солідаризуючись із людьми з особливими потребами.

Під час Революції гідності через контракт в Опері не міг вилетіти до Києва. Проте, став активним учасником того, що відбувається в діаспорі: підтримав Паризький Євромайдан, постійно відправляв на Майдан передачі з гуманітарною допомогою, збирав гроші, влаштовував благодійні концерти. Коли на Донбасі розпочалася війна, створив благодійну організацію Fraternité Ukrainienne/Українське братство, допомагав українським захисникам, познайомився з воїнами Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», потім сам приєднався до них.

«Я пропустив Майдан, але війну не пропущу», – сказав Василь. Він не пропустив війну, а вона не пропустила його.

Він тричі був на фронті. Вперше виїхав на війну у травні 2015 року. Воював у Пісках у районі Донецького аеропорту. Брав участь у боях за Авдіївку у складі 1-ї окремої штурмової роти 7-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу. Повернувся пораненим. Вдруге поїхав на фронт у вересні 2015 року, у Водяне, на лінію зіткнення, у жовтні повернувся до Парижа. У червні 2016 року знову виїхав на Донбас. Планував залишитись там на півроку. Але 29 червня 2016 року загинув у бою від кулі ворожого снайпера.

Читайте також: Сьогодні –  п’яті роковини з дня загибелі Василя Сліпака