У 2020 році реформуванню системи охорони здоров’я виповнилося 4 роки. За час модернізації докорінно змінилося законодавство в медичній сфері, оновилися підходи до лікування та взаємодії з пацієнтами. З одного боку, це дозволило вирішити накопичені за роки проблеми, а з іншого – породило чимало міфів, пов’язаних з лікарями та медичними послугами взагалі. 

«Юридичний порадник» розвіяв найбільш поширені міфи, що і досить «блукають» на просторах інтернету.

1. Переселенці не зможуть отримати медичну допомогу за відсутності довідки про взяття на облік ВПО – Міф

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа має право на надання необхідної медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров’я. Слід зазначити, що відповідне право не може бути обмежено, зокрема, за умови відсутності:

– оригіналів документів, що посвідчують особу,
– довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи,
– реєстрації місця проживання («прописки») взагалі або на підконтрольній уряду України території,
– укладеної декларації з сімейним лікарем тощо.

Так, згідно зі ст. 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» кожний пацієнт, який досяг 14-ти років і який звернувся на надання йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Кожен пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров’я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

Нагадаємо: Як переселенцю отримати медичну допомогу в карантин

2. За виклик «швидкої» треба платити – Міф

Насправді, за законом надання екстреної медичної допомоги відбувається на безоплатній основі. Така гарантія закріплена ч. 1 ст. 3 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» та Програмою медичних гарантій на 2020 рік. Тому поспішаємо заспокоїти всіх небайдужих: виклик «швидкої» залишається безкоштовним.

Однак треба розуміти, що звертатися по екстрену медичну допомогу можна не тоді, коли заманеться, а лише тоді, коли особа (пацієнт) перебуває в невідкладному стані, що:

* супроводжується:

– знепритомненням;
– судомами;
– раптовим розладом дихання;
– раптовим болем у ділянці серця;
– блювотою кров’ю;
– гострим болем у черевній порожнині;
– зовнішньою кровотечею;
– ознаками гострих інфекційних захворювань;
-гострими психічними розладами, що загрожують життю і здоров’ю пацієнта та/або інших осіб;

* зумовлений:

– усіма видами травм (поранення, переломи, вивихи, опіки, важкі забої, травми голови);
– ураженням електричним струмом, блискавкою, тепловими ударами, переохолодженням, асфіксією всіх видів (утоплення, потрапляння сторонніх предметів у дихальні шляхи);
– ушкодженнями різної етіології під час надзвичайних ситуацій (дорожньо-транспортні пригоди, аварії на виробництві, стихійні лиха тощо);
– отруєннями, укусами тварин, змій, павуків та комах тощо;
– порушенням нормального перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотеча тощо).

Читайте також: Міжнародна організація готова надати мешканцям Донбасу і переселенцям матеріальну допомогу в зв’язку з COVID-19

3. Планові огляди та операції на час карантину скасовані – Правда, але частково

Дійсно, Постановою Кабміну від 22.07.2020 № 641 передбачено, що в населених пунктах «помаранчевої» та «червоної» зони (з 14.11.2020 – на всій території України) у період карантину заборонено проведення закладами охорони здоров’я планових заходів з госпіталізації. Однак така заборона не стосується:

– надання медичної допомоги внаслідок ускладненого перебігу вагітності та пологів, а також вагітним, роділлям, породіллям, новонародженим;
– надання паліативної медичної допомоги у стаціонарних умовах;
– надання медичної допомоги у спеціалізованих відділеннях закладів охорони здоров’я пацієнтам з онкологічними захворюваннями;
– надання планової медичної допомоги закладам охорони здоров’я національного рівня, що надають високоспеціалізовану допомогу, за умови дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів;
– проведення інших невідкладних і термінових заходів з госпіталізації, якщо внаслідок їх перенесення (відтермінування) існує значний ризик для життя або здоров’я людей.

Як бачимо, обмеження торкаються виключно тих операцій, відстрочка яких не несе ризику здоров’ю і життю громадянина. Рішення про проведення операції приймають лікарі.

4. Пацієнти, яким надається медична допомога, підлягають тестуванню на COVID-19 – Правда, але частково

Відповідна норма в законодавстві з’явилася зовсім нещодавно і стосувалася лише пацієнтів, які потребували проведення планових заходів з госпіталізації відповідно до стандартів Міністерства охорони здоров’я. Разом з тим її було виключено з Постанови Кабміну від 22.07.2020 № 641 на підставі прийнятої 11 листопада урядом Постанови № 1100. Таким чином, з 13.11.2020 (моменту опублікування Постанови № 1100) тестування на COVID-19 пацієнтів, які потребують проведення планової госпіталізації, перестало бути обов’язковим. Однак, згідно з діючими Стандартами медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)», при плановій госпіталізації пацієнтів без ознак ТГРС та/або інших ГРВІ рекомендуватиметься використовувати тестування на антитіла до вірусу SARS-CoV-2.

5. У «лікарняному» обов’язково мають зазначити повний діагноз, бо без цього він буде недійсний – Міф

Хоча деякі роботодавці продовжують вимагати від працівників, які повернулися з лікарняного, аби у листках тимчасової непрацездатності був зазначений повний діагноз для оплати, законних підстав для цього немає.

Так, відповідно до ст. 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Згідно з Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності діагноз первинний, діагноз заключний та шифр МКХ-10 зазначаються виключно за письмовою згодою хворого. В іншому випадку первинний та заключний діагнози та шифр МКХ-10 не вказуються. При цьому ст. 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» прямо передбачено заборону вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

Однак, якщо «лікарняний» видається у зв’язку із самоізоляцією з метою запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби, у листі тимчасової непрацездатної таки має бути зазначена причина непрацездатності, а саме – «ізоляція від COVID-19-11», без цього Фонд соціального страхування не зможе виплатити гарантовану на час карантину допомогу.

Читайте також: Як отримати тимчасове житло у 2020-му: пам’ятка переселенцю