Віцепрем’єр-міністр України – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков заявив про розробку «амбітної нової економічної стратегії для сходу країни».  Що вона передбачає та які її шанси сприяти розвитку Донбасу та України?

Бачення стратегії Резніковим і Мінреінтеграції

«Основну увагу приділяють розвитку частин Донецької та Луганської областей, які нині перебувають під контролем України. Цей підхід, можливо, найкраще описати як український підхід до поняття «особливий статус» для регіону з метою трансформації інвестиційного клімату та реалізації нової економічної моделі на регіональному рівні», – розказав Резніков. 

За його задумом, цей процес має почати «набирати обертів якомога швидше» в районах Донбасу, які наразі перебувають під контролем українського уряду, а потім він може поширитися на окуповані Росією райони після їх звільнення.

Резніков зазначив, що інвестори в сучасному світі працюють і в гарячих точках, і він провів десятки бесід з іноземними дипломатами, представниками міжнародного бізнесу та українськими інвесторами, яких набагато більше непокоїть стан української системи правосуддя, ніж близькість до лінії фронту.

«Наша мета – створити особливий інвестиційний режим у контрольованій Україною частині Донбасу. Ми розглядаємо поширення правил міжнародного комерційного арбітражу на регіон як невід’ємну частину цих планів. Окрім того, українська держава має взяти на себе хоча б частину страхового тягаря від тих політичних і військових ризиків, які інвесторам складно передбачити. Щоб зробити цей підхід стійким, ми передбачаємо цільовий фонд для заохочення та сприяння інвестиціям і не покладатимемося на допомогу донорів», – розповів він.

Віцепрем’єр сподівається представити уряду України дорожню карту економічного розвитку Донбасу у вересні. 

«Потім буде потрібно близько шести місяців, щоб підготувати необхідні розрахунки. Це потребуватиме експертної участі. В ідеалі цей внесок має виходити безпосередньо від потенційних майбутніх інвесторів», – зазначив він.

Тож поки чекаємо розрахунків, «Чорноморка» запитала в українських експертів – якою, на їхню думку, має бути стратегія для Донбасу та чи виглядають плани Резнікова реалістичними

Важливо: «Україна у нас одна, все повернемо додому»: головне про поїздку Зеленського на Донбас

Що думають експерти

Олександр Хмелевський, кандидат економічних наук, незалежний експерт:

«Ідея створити особливі умови для залучення інвесторів на Донбас не нова. Попередні уряди теж її озвучували і навіть проводили конференції для інвесторів.

Поки що економічна стратегія для Донбасу перебуває в стадії розробки і пан Резніков озвучив лише декілька моментів. Проте варто розуміти, що економіка України становить єдиний господарський комплекс де галузі та підприємства поєднані між собою. Не можливо розвивати окремі регіони, потрібно розвивати всю економіку України в цілому.

Тому спроби запровадити якісь особливі умови в окремому регіоні не дадуть належного ефекту. Україна переживала період створення особливих економічних зон в тому числі й на Донбасі в 90-ті рр. Проте інвестори використовували спеціальний режим для ухиляння від сплати податків та митних платежів. Ніякого економічного розвитку в таких зонах не спостерігалося, просто бюджет втратив частину доходів. Тому від подібної практики з часом відмовилися.

Серед озвучених паном Резніковим ідей – застосування правил міжнародного комерційного арбітражу на Донбасі, що суперечить українському законодавству. Виходить, що в різних частинах України будуть діяти різні закони, що суперечить територіальній цілісності України. Інша ідея – це створення за рахунок державних коштів страхового фонду, який би покривав ризики інвесторів. Це відкриває шлях для зловживань та розкрадання державних коштів. Простіше профінансувати інвестиційні проекти за рахунок держави. Дивним в заяві є й те, що на проведення необхідних розрахунків виділяється аж 6 місяців. Тому, швидше за все, Економічна стратегія для Донбасу так і залишиться на рівні розмов».

Читайте також: Чому 30 гривень за долар – це погано і зовсім не «ріст економіки»: пояснення економістів

Андрій Мартинов, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України: 

«Головне питання полягає не в ступені амбітності або скромності економічної стратегії, а у її реалістичності. Без досягнення стабільного миру та повернення територій окремих районів Донецької і Луганської областей важко розраховувати на реалістичність будь-якої економічної стратегії для регіону. Фактичні шість років війни ще більше поглибили економічну депресію у регіоні. Значна частина робочої сили виїхала звідти. Тож, перш ніж складати стратегію, треба провести детальний галузевий, демографічний, логістичний аналіз ситуації у регіоні.

Відкритим залишається питання, що робити з нерентабельними шахтами. Їхнє поспішне закриття без перекваліфікації шахтарів загрожує енергетичними, соціальними та екологічними проблемами. Які підприємства мають з’явитись у регіоні першочергово? Це має бути нова індустріалізація або розвиток ІТ-технологій і сфери послуг. Де шукати інвесторів під ці можливі проекти? 

Попередній досвід існування вільних економічних зон засвідчив факт їхнього перетворення на «чорні діри» контрабанди і ухилення від сплати податків. Незрозуміло, якими можуть бути законодавчі гарантії уникнення повторення цього досвіду. 

Можливий першочерговий крок – зняття економічної блокади та ліквідація сірих і контрабандних схем торгівлі між контрольованими і неконтрольованими районами. Відкрите питання, чи є для цього політична воля і бажання конфліктувати з силами, які роблять капітал на існуючих схемах. 

Термін дії економічної стратегії має бути не меншим за термін перехідного періоду до досягнення повної реінтеграції непідконтрольних частин Донбасу до складу України.

Самої стратегії для подолання економічних проблем Донбасу недостатньо. Потрібна політична воля для її реалізації, можливо, координатор в уряді, який відповідатиме за її реалізацію, але не у суто бюрократичних традиціях, а з конкретними виконавцями і дедлайнами досягнення тих чи інших завдань».

Читайте також: «Зеленський сказав, що я повинен піти»: ексглава НБУ про політичний тиск, вимоги ОП і майбутнє економіки України