ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
4
3
1
ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
4
3
1
Особлива думка
Доведіть, що ваша дитина постраждала від війни: Поради батькам
  23 Липня 2019 12:03
|
  3519

Доведіть, що ваша дитина постраждала від війни: Поради батькам

Доведіть, що ваша дитина постраждала від війни: Поради батькам

Коли маленька Катя з мамою виїхали з окупованого Луганська з-під обстрілу і бомбардувань, їй було всього два рочки. Зараз їй вже 7, і вона потроху починає забувати про жахи війни.

«Гучних звуків вона боїться досі. Якщо чує різкий звук літака або якийсь шум – затуляє вуха. Все одно це залишиться на все життя. Щось у нас відкладеться, а щось у них. Тому однозначно психологічне насильство є, і воно буде завжди. Просто трохи забудеться, але назавжди не втече», – згадує мама Каті.

Реакція на важкий стрес і порушення адаптації виникає у відповідь на важкі обставини в житті дитини. І бойові дії – та патогенна ситуація, внаслідок якої у дітей виникають суттєві зміни в поведінці. Страждає якість життя дитини, і без допомоги фахівців тимчасові складнощі можуть стати хронічними.

Серед інших може проявлятися посттравматичний стресовий розлад. У такому стані дитина постійно переживає моменти стресової події, може її повторно переживати уві сні або в своїх спогадах, при цьому можуть спостерігатися спалахи страху і паніки.

До симптомів такого розладу відносяться почуття заціпеніння; різні емоційні переживання спогадів, які можуть відділятися в підсвідомості від реальності; кошмарні сновидіння; плаксивість. Такі діти стають дратівливими, полохливими, у них порушується сон, концентрація і т.д. Подібні істотні зміни в поведінці означають, що дитина потребує професійної допомоги.

«Складність полягає в тому, щоб допомогти дітям справлятися з цими емоціями, зрозуміти, коли переживання емоцій – це корисно, а коли шкідливо, і навчитися в майбутньому самим надавати собі допомогу. Будь-який травматичний досвід може залишитися в пам’яті як такій, що впливає або притягує як магніт інші події в дорослому віці», – пояснює психотерапевт Надія Когутяк.

Після переїзду мама Каті Алеся найбільше переживала за дитину. Їм довелося змінити кілька міст дитячих садів і шкіл, перш ніж повернутися до звичайного життя. Ці обставини не могли не вплинути на психологічний стан маленької дитини.

«Найскладніше було у Львівській області, де люди говорили на суржику», – згадує мама Каті. Різко зануритися в іншомовне середовище в такому віці – серйозне випробування для дитини.

«Донька не розуміла дітей, плакала і не хотіла спілкуватися, тому що просто не розуміла їх. Потім
підучилась і трохи почала дружити», – розповідає Олеся.

Потім знову переїзд – на цей раз до Києва, знову походи в Управління соцзахисту та оформлення
адресної допомоги на новому місці. Мама сподівалася, що на цьому їх з дочкою муки закінчаться, але вона помилилася. Коли Олеся дізналася, що можна отримати для дитини статус «потерпілої
від війни» – почалася нова чорна смуга.

«Коли вони (Служба у справах дітей – ред.) заповнювали акт-обстеження, щоб присвоїти статус, з цього акту все і почалося. У ньому вони відобразили, що дитина перебуває в складній життєвій ситуації. Нам завели картки, і тепер всі ці організації раз у три місяці шлють по нас повні дані, як про неблагополучну сім’ю. Нас, грубо кажучи, до них прирівняли. Сказали, що якщо цього не зробити – статус вам не передбачено», – пояснює Олеся.

Два роки тому, коли було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок військових дій і збройних конфліктів» (далі – Порядок), вимоги до переліку необхідних документів були сильно завищені. Тому отримати його було дуже складно, а про існування самого статусу практично ніхто не знав. До таких висновків прийшли багато громадських організацій, до яких зверталися переселенці.

Ось що нам розповіла координатор гарячої лінії «Донбас SOS» Віолетта Артемчук: «Спершу цей
статус можна було отримати тільки дітям, у яких були фізичні каліцтва або насильство в результаті військових дій. Крім складного механізму надання статусу, була присутня слабка інформаційна політика. Батьки не знали про можливості отримання такого статусу. Я знаю про одне Управління соцзахисту в Донецькій області на підконтрольній території – там співробітники соцзахисту просто інформували батьків про існування такого статусу, коли хтось приходив до них на прийом. Там таких звернень було більше».

ЩО ТАКЕ СТАТУС «ДИТИНА, ПОТЕРПІЛА В РЕЗУЛЬТАТІ ВОЄННИХ ДІЙ»?

Від бойових дій, що почалися на Донбасі в 2014 році, постраждали не тільки дорослі, а й діти. Багатьом з них довелося сидіти в підвалах, перечікуючи бомбардування, багато хто з них отримали фізичні каліцтва … Діти отримали психологічну травму на все життя. Щоб захистити права дитини, які були порушені, і надати підтримку в їх реалізації, Верховною Радою України в січні 2016 року, шляхом внесення змін до статті 1 та доповнення статтею 30-1 Закону України «Про охорону дитинства», було прийнято рішення про введення статусу «дитини, який постраждав в результаті військових дій або збройних конфліктів». При цьому мало хто знає, що боротися за прийняття статусу на законодавчому рівні починали громадські організації, які займалися проблемами постраждалих від війни.

«Ще в червні 2014 (!) року ми підняли питання про надання статусу «потерпілих від збройного
конфлікту 2014 року» дітям. Подали пропозиції про це Сергію Таруті, який на той момент був губернатором Донецької області і готувався до зустрічі з прем’єр-міністром України. І далі рішення цієї проблеми залишалося одним з пріоритетних напрямків для нашої організації. Постійно отримували відповіді про «несвоєчасність» таких звернень. Хоча всім зрозуміло, що над дітьми, які були на території проведення АТО (нині ООС), було здійснено психологічне насильство. Всупереч їх волі, діти потрапили в зону військових дій, в зону окупації, зазнали бомбардування і, м’яко кажучи, спілкування з терористами, а багато – і вимушене переміщення. Втрата звичного кола спілкування, втрата рідних і друзів, численні зміни шкіл, дитсадків – це сильно позначилося на їхньому психологічному та фізичному здоров’ї. Я, як лікар, постійно це констатую в своїй роботі», – розповідає голова ГО «Активна громадянська позиція» і переселенка Наталія Омельченко.

За час проведення АТО в Луганській області 21 дитина втратила батьків (загинули під час антитерористичної операції), 8 дітей загинули – це тільки на підконтрольній території, а 18 отримали поранення – зазначають у Службі у справах дітей Луганської ОДА. За статистикою відомства, майже 10 тисяч дітей отримали статус постраждалих в результаті військових дій в Луганській області на сьогодні. У Донецькій області, як передає «Вільне радіо», з посиланням на профільні обласні департаменти, ця цифра сягає 8784 дітей (станом на кінець березня 2019 року).

«Цей статус «постраждалих від військових дій» отримали 10,5 тисячі, тоді як дітей-переселенців
близько 230 тисяч зареєстровано. Теоретично всі вони можуть отримати це статус, тому що всі
вони потрапляють на сьогодні під категорію дітей, які зазнали психологічного насильства», –
пояснює координатор гарячої лінії «Донбас SOS» Віолетта Артемчук.

«На сьогоднішній день у нас в обробці знаходиться більше 4 тисяч документів. У «Центрах
соціальних служб сім’ї, дітей та молоді», в «Службах у справах дітей» зараз дійсно дуже велика напруга. Нам не вистачає фахівців. Якщо одна або дві людини працюють в районі – вони не
можуть охопити все те навантаження, яке на них сьогодні доводиться», – додає Віолетта Артемчук.

ХТО МОЖЕ ОТРИМАТИ СТАТУС?

Претендувати на статус може дитина, якій на момент початку АТО не виповнилося 18 років, що піддалася фізичному або психологічному насильству в результаті військових дій і збройних конфліктів.

З докладним Порядком надання статусу можна ознайомитися на сайті Верховної Ради України:

«Важливо відзначити, що сьогодні всім тим, хто має на дитину довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеного особи (далі – довідка ВПЛ або довідка переселенця), при зверненні до Служби у справах дітей за місцем проживання не потрібно більше нічого надавати, крім свідоцтва про народженні дитини, цієї ж довідки переселенця і паспорта одного з батьків (законних представників), а також укладення (висновка) оцінки потреб сім’ї в соціальних послугах, за яким можна звернутися самостійно до Центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді за місцем проживання. До речі, не забудьте перерахувати працівнику центру соцслужб всі потреби вашої дитини і сім’ї, а також простежити, щоб вони були відзначені у висновку.

Крім того, якщо дитина не має довідки переселенця (знаходиться на непідконтрольній території,
постійно проживає на підконтрольній Україні території Донецької або Луганської областей або з
якихось інших причин не оформляла довідку), але постраждала від військових дій в зоні АТО/ООС, то, згідно з Порядком, замість довідки ВПО подаються інші документи, що підтверджують факт проживання/перебування дитини на даній території – їх перелік наведено в абзаці 6 пункту 6 Порядку.

Однак чиновники на місцях досі продовжують вставляти палиці в колеса і вимагати додаткові
документи. Пам’ятайте – це протизаконно», – акцентує Наталія Омельченко.

Якщо є подібні факти – не бійтеся звертатися по допомогу до волонтерів і в громадські організації. Таку допомогу можуть надати і в «Активній громадянськй позиції», і в «Донбас SOS»:

«Безумовно, є діти, які постраждали фізично, крім того, що психічно. Поранення або сексуальне насильство доводиться по-іншому. Потрібна медична документація із зазначенням фактів і діагнозів – чіткий перелік документів є в Порядку. Якщо мова йде про психологічне насильство – то ніяких медичних документів не потрібно.

Батькам варто звернути увагу на те, що заява на отримання статусу за місцем проживання подається обов’язково в двох примірниках. Що б вам не говорили в Службі у справах дітей та в інших інстанціях, будь-яку заяву подавайте в двох примірниках. На другому вам повинні поставити позначку, що заяву прийнято і поставити штамп про прийняття та дату. Тоді порушень буде значно менше», – підкреслює Наталія Омельченко.

Ще одна проблема – дітки, які залишаються на окупованій території. В силу обставин їм не можуть
оформити довідку переселенця або подати законний документ, що підтверджує їх перебування на
непідконтрольній території, а відповідно – отримати і статус «постраждалих від військових дій».
Хоча всі діти по обидві сторони лінії розмежування, які пережили військові дії, заслуговують право
на допомогу як ніхто інший – переконані волонтери.

«До нас зверталася жінка, яка проживає на окупованій території, її дитині 10 років. Коли почалися
активні військові дії, дитині було 5 років. І він під впливом стресу і цієї ситуації, став заїкатися. Вона подзвонила з проханням, щоб віддати дитину в санаторій, підконтрольний Україні. Щоб в цей санаторій потрапити – дуже бажано, щоб у дитини був статус. Ось ця дитина – для мене класичний приклад потерпілої в результаті військових дій. Для того, щоб йому отримати доступ до реабілітації – довелося багатоходову комбінацію зробити. Йому не можна отримати цей статус, не оформивши як переселенця, і це дає певні складності для доступу до реабілітації», – ділиться координатор гарячої лінії «Донбас SOS» Віолетта Артемчук.

ЩО ДАЄ СТАТУС?

На жаль, ніяких пільг на даний момент цей статус не дає. Механізм їх отримання досі не розроблений. На розгляді у Верховній Раді знаходяться кілька законопроектів (№ 8254 і № 8546), які передбачають певні соціальні гарантії для постраждалих дітей, включаючи оздоровлення, отримання пільг на проїзд, забезпечення місцями в дошкільних закладах та одноразову компенсацію збитку. Однак, все це – питання часу.

Невідомо, як довго буде діяти довідка переселенця, а статус «дитини, яка постраждала від війни» дається довічно. Оскільки психологічне насильство, яке люди отримали на війні – це травма на все життя.

НАВІЩО ОТРИМУВАТИ СТАТУС?

Зараз процедура отримання статусу виглядає скоріше як тестовий варіант, щоб оцінити скільки подасться людей – а потім планувати. Цей статус потрібно оформляти, незважаючи на те, що сьогодні він нічим не підкріплений. У громадських організаціях впевнені, що в майбутньому це буде закріплено програмами, а може бути і виплатами. Цей статус довічний, і якщо людині виповнюється 18 років – у неї цей статус не відбирається.

«Чим більшій кількості дітей буде надано цей статус, тим швидше буде видна статистика реального масштабу проблеми. Тоді більш обґрунтовано можна буде вимагати від держави того, що і так вже прописано в законі, а саме – особливий захист, підтримку і гарантії. Як мінімум, повинні бути реалізовані права дітей та їх сімей на гідне існування.

Згідно з Конституцією України, Цивільним Кодексом, Законом України «Про боротьбу з тероризмом» – це право на відшкодування шкоди не тільки матеріального, а й морального. Якщо діяти згідно давно прийнятим і існуючим нормам законів – права будуть реалізовані. Не потрібно навіть приймати додаткових нормативних актів, крім спеціального Закону про відшкодування шкоди. Нам не потрібно подачок і посібників, просто потрібно, щоб були реалізовані наші законні права – якщо у нас правова держава і якщо наша держава піклується про своїх громадян. А тим більше про своє майбутнє – про дітей», – переконана Наталія Омельченко, голова ГО «Активна громадянська позиція».

Читайте також хто може отримати компенсацію від держави-агресора і як це зробити на сторінці в Facebook Всеукраїнського громадського руху «Сила права»

Jлеся не побоялася отримати хоч найменшу надію на підтримку держави для своєї дитини. Вона
боролася за статус майже півроку. Але і зараз вона вірить, що все ще буде добре: «Ми не просто
переселенці, ми дійсно постраждали від війни. І моя дитина пережила війну. А це людям не
доведеш. Дитина повинна бути захищена. Ми постраждали і досі страждаємо, а діти це
відчувають. На ній це теж відбивається. Вона до себе соромиться запрошувати когось, тому що
вона бачить, в яких умовах ми живемо. Я вважаю, що повинен бути хоч якийсь захист. Будемо
сподіватися, що пільги все-таки приймуть».

РЕАБІЛІТАЦІЯ ДІТОК, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД ВІЙНИ

Не варто забувати про те, що при отриманні статусу ви можете отримати психологічну допомогу
для дитини, якщо вона цього дійсно потребує.

Сьогодні існують різні техніки при роботі з дітьми, у яких спостерігаються негативні симптоми після
перебування в районі проведення бойових дій. Одна з них – когнітивно-поведінкова терапія. Тривалість терапії залежить від того, наскільки глибоко дитина переживає травматичні події і наскільки сильною є підтримка близького оточення. Крок за кроком відбувається поглиблення в травматичні спогади, їх переоцінка. На завершальних етапах дитина починає розуміти, що все, що сталося з нею – це нормальна реакція психіки на події, які вона пережила.

Директор Центру когнітивної психології та психотерапії Надія Когутяк радить почати з діагностики: помічаєте ви якісь зміни в поведінці дитини, чи не стає вона більш емоційною, чи добре спить ночами? На такі чинники варто звертати особливу увагу. Якщо вони є – однозначно потрібна психологічна допомога. Якщо немає, то важливо бути уважними і надавати підтримку своїй дитині.

«Якщо батьки не хочуть звертатися до психолога, то їм слід знаходити час на особисте спілкування з дитиною, щоб бути з ним хоча б півгодини в день. Але це якісно інший час: це не про виконання домашнього завдання і не про прибирання, а про те, щоб бути поруч з дитиною, приєднуватися до її занять – будь то гра чи щось інше. Важливо, щоб дитина знала, що у неї щодня буде цей час для спілкування та налагодження відносин з батьками. Якщо буде взаєморозуміння, то батьки однозначно помітять якісь зміни, що відбуваються з дитиною, і зможуть швидше на це
відреагувати», – підкреслює психотерапевт Надія Когутяк.

Дитина і без статусів і штампів відчуває, що вона «інша» і що вона пережила те, що не пережили інші діти. Статус – це лише законодавче підтвердження цього. Тому не варто нівелювати цей факт, щоб не довелося потім доводити, що ваша дитина постраждала від війни, коли це дійсно знадобиться.

Згідно з деякими з науковими дослідженнями, дитині, яка пережила травматичний досвід і змогла вийти з нього з правильними психологічними висновками, це дає велику життєстійкість і стійкість до стресів, а також стимул досягати великих успіхів у дорослому житті.

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook

© Чорноморська телерадіокомпанія, 2020Всі права захищені