На охопленому війною Донбасі кожен виживає, як може. Найбільш важко жити в окупації жінкам.

Альона з Луганська заробляє на життя однією з найдавніших професій – торгівлею тілом. Жінка розповіла «Чорноморці» про те, як проституція допомагає виживати в так званій «ЛНР», хто там користується послугами жриць кохання, і про що мріють повії в окупації.

Зустрілися ми з Альоною в одному з кафе на підконтрольній території, куди жінка періодично виїжджає з Луганська у справах. Дівчині 25, у неї росте п’ятирічний син. На вигляд Альона нічим не відрізняється від середньостатистичної молодої українки: недорогий одяг з ринку, помірний макіяж і втомлений погляд. Відповідає на питання не поспішаючи, ніби обдумуючи кожне слово, але ні краплі не соромиться своєї сфери діяльності і відверто ділиться тонкощами стародавнього ремесла.

Розкажіть, будь ласка, коли ви почали займатися проституцією? Напевно, поштовхом до цього послужив початок збройного конфлікту на Донбасі?

Ні, війна тут ні до чого. Торгувати собою я почала ще в студентські роки, коли з’їхала від батьків, і мені не було чим платити за квартиру. Тоді у нас на факультеті було багато іноземців, вчилася я в місцевому медуніверситеті на стоматолога. Відповідно, у них водилися гроші. Поступово склалося так, що стала спілкуватися з одним хлопцем темношкірим. Він розумів, що мені не дуже симпатичний, і бачив моє становище, що перебивалася з хліба на «мівіну». Тому якось і запропонував секс за гроші. Я тоді подумала: а чому б і ні? Після він став мене рекомендувати своїм землякам, і пішло-поїхало.

Важливо: Життя в окупації: гірше, ніж в 1990-і?

Важко вам було зломити себе, для того, щоб стати представницею однієї з найбільш найдавніших професій?

Не дуже. Варто зазначити, що я виховувалася в досить консервативній радянській сім’ї, в якій у момент, коли по телевізору прослизала безневинна еротика, мене змушували відвернутися або вийти з кімнати. Стала повією, тому що було нічого жерти. Після знайшла необхідні зв’язки і навички, остаточно попрощалася зі сором’язливістю і комплексами. Потім закінчилися студентські роки, потім прийшла війна.

Розкажіть, як війна вплинула на вас і вашу сферу діяльності? Як змінилася клієнтура?

Моє життя з приходом війни в Луганськ дуже змінилося. По-перше, я завагітніла і в 2015 році народила свого улюбленого синочка. Передбачаючи ваше питання: ні, не залетіла від клієнта. У мене тоді був коханий молодий чоловік, який не знав про мою сферу діяльності. Коли я завагітніла, в Луганську вже стріляли. Грошей не було, їжі не було. Я взагалі розраховувала зав’язати з проституцією і поїхати, але не вийшло. Залишилася в Луганську, молодій людині зізналася у всьому, так як брехати не люблю. Він мене кинув, я не образилася. Коли взимку народився синочок, я була на межі відчаю. У мене не було ні копійки грошей, порожній холодильник, і плаче дитина в колисці. Як тільки у мене «там» все трохи зажило, я зателефонувала знайомому, і сказала, що знову готова працювати.

Цікаво: Як виживають «віджаті» бойовиками заводи і шахти Донбасу?

Що за знайомий?

Сутенер, ясно. Він в основному займався моїм просуванням, розміщував оголошення по сайтах і в соціальних мережах. До того часу багато моїх подружайки по цеху поїхали в Ростов-на-Дону, щоб перечекати війну. Там їх не дуже тепло прийняли російські дівчинки: наші їм конкретно обвалили ціну, готові були працювати майже за безцінь, демпінгували безбожно. Зараз, звичайно, ситуація вирівнялася. Наші звідти або виїхали в Москву, Пітер, Єкатеринбург, або повернулися в Луганськ.

Розкажіть про клієнтуру, кого ви обслуговували до війни, кого сьогодні?

Сексуально незадоволених мужиків, кого ж іще. До війни економічна ситуація в регіоні була більш стабільною, могла приїхати на виклик і до студента, і до депутата обласної ради. Прайс у мене демократичний та гнучкий, кожному по кишені, так сказати. Як війна почалася, найбільш частими клієнтами стали, звичайно, «ополченці». У кого, крім військових, сьогодні в Луганську є гроші? Ось під них, в основному, і доводиться лягати.

З жахом згадую 2015-16 роки. Тоді готівкових грошей було взагалі мало у людей. В ходу була гривня ще в Луганську, але російські військові вже завезли в місто рублі. Я тоді тільки повернулася після пологів, і клієнтську базу відбивала у більш досвідчених колег. Пам’ятаю, були хлопці, військові, які кажуть: нам зарплату затримують, давай ми розплатимося сухпайками. Я погоджувалася! Тому що тоді для мене ці продукти були на вагу золота, мені і моїй дитині. Я пхала в себе сухі прогірклі армійські галети, тушонку цю стару, а що смачніше, сік і пюрешки, віддавала синочку. Сьогодні цей період згадую з жахом. Одна знайома дівчинка кілька разів спала з клієнтом в обмін на побутову техніку: він працював на складі, і віддав їй пральну машинку і газову піч.

Як взагалі влаштована ваша безпека? Що робити, якщо клієнт не розплатився? У вас є, так би мовити, «дах»?

Ну, звичайно. Інакше, хто б дав працювати? Якщо клієнт не розплатився, розпускає руки або порушує раніше обумовлені умови зустрічі, то я відразу дзвоню сутенеру або «матусі», вони з хлопцями приїжджають і вирішують всі ці питання.

Був випадок, коли один дядько, з армійських шишок з Росії, приїхав п’яний, абияк свою справу зробив, а після почав кричати: «Я вас усіх буду мати безкоштовно». Козиряв якимось зв’язками в Росії. Я подзвонила кому треба, приїхали менти, його злегка втихомирили і змусили віддати гроші. Потім приїхали якісь його друзі… загалом, скандал зам’яли.

Читайте також: Журналістка «ЛНР»: Від кожного стуку в двері сіпаюся – а раптом за мною прийшли?

Бували випадки, коли ви працювали безкоштовно?

Звичайно. Наприклад, на відомих «суботниках». Це коли ми виходимо раз у кілька місяців і безкоштовно обслуговуємо працівників «правоохоронних органів». Це своєрідна плата за «дах», так було і раніше, так і зараз. Менти, прокуратура, всі користуються послугами дівчат легкої поведінки. І при Україні (до окупації – ред.) так було теж, що тут дивного.

Як вони себе ведуть на побаченнях? Впиваються владою і бешкетують чи дотримуються, так би мовити, етикет?

Ахахахаха! Ну, ви і сказали, етикет! По-різному буває, звичайно. Бувають персонажі, з квітами приходять, після декількох зустрічей пропонують заміж, обіцяють повністю утримувати, щоб я покинула своє ремесло. А буває таке сміття, що після згадуєш зі страхом, реальні садисти, і б’ють, і кусають… Терплю! З «дахом» сваритися теж не хочеться.

У вас завжди захищений секс? У наш час дуже багато венеричних захворювань, а ви, безумовно, перебуваєте в зоні ризику.

Так, тільки в презервативі. Ніякі вмовляння, мовляв, «давай без гумки», не працюють. Купую найдешевші кондоми, вони у нас в Луганську від 10 рублів за 3 штуки (близько 4 гривень – авт.). Так, рвуться, буває, але рідко. Всі контрацептиви та інші засоби купую за свої гроші. Раз в пару місяців обов’язково відвідую гінеколога і здаю аналізи на різні венеричні захворювання. Поки бог милував. Так, у мене вже «свої», так би мовити, лікарі, вони в курсі мого роду занять. Ставляться з розумінням, не засуджують.

Важливо: Схеми з 90-х, сезонні доходи і попит на ковбасу: на чому і скільки заробляють в Донецьку і Луганську

Кажуть, що військові з РФ привезли на Донбас дуже багато різних захворювань, що передаються статевим шляхом. Це правда?

Так. Там такі букети, просто страшно. Гонорея, трипер, сифіліс, не кажучи вже про всякі банальні герпеси. Бувають і ВІЛ-інфіковані. Як я вже говорила, мене бог милував, а дівчатка мої знайомі, бувало, заражалися, потім довго лікувалися. А будь-який «лікарняний» в нашій роботі невигідний, тому як за свій рахунок.

Ви буваєте на підконтрольній території України… Бувають у вас тут клієнти, не з Луганська?

Нечасто, але так, бувають. Мені все одно, кого обслуговувати, головне, щоб платили. Українські військові теж мені траплялися, їм теж потрібна жіноча ласка. Всі ми люди.

Мені все одно, у гривнях або в рублях мені платять.

Ви говорили про небезпечні ситуації. Що ще загрожує?

По-різному буває. Наприклад, якщо намагаються зґвалтувати, б’ють або не хочуть платити. Я в таких ситуаціях дзвоню своїм хлопцям, а якщо дівчинка на себе працює, хто її захистить?

Скільки чоловік у день ви обслуговуєте?

Зараз небагато, два-три. До війни було більше, зараз у людей грошей банально немає. Максимум за добу обслуговувала 10 чоловік, це важко.

Які у вашій професії заборони або табу?

Я ніколи не цілуюся з клієнтами і не заводжу з ними романтичних відносин.

Також важливо: «Будемо говорити, як із твариною?»: у Криму «поліція» била і катувала 17-річного кримського татарина

Як відволікаєтеся від роботи? Як розслабляєтеся?

Я вживаю алкоголь, але тільки якісний і у помірних кількостях. Деякі мої знайомі дівчата сиділи на наркоті, але це шлях в нікуди. Починали, як водиться, з травички, а далі вже всяка ширка, що не дуже якісна. Все це закінчується сумно.

Або дівчинка зторчиться, або просто зіпсує собі здоров’я і зовнішній вигляд, якщо встигне зіскочити.

Які у вас плани на майбутнє? Чи плануєте змінити рід діяльності? Про що мрієте? 

Так, рано чи пізно доведеться підв’язувати з цим! Скільки вже я років на панелі? Я втомилася. Як і всі жінки, хочу вийти заміж за дбайливого надійного чоловіка, народити ще дітей, і жити спокійним сімейним життям, не кажучи про минуле. Щоб війна швидше скінчилася. Ще хотілося б виїхати подалі звідси.

Читайте також: Шукач скарбів і порномодель: як заробити на життя в «ЛНР» 

«Чорноморка» в Telegram і Facebook