У кожній жертві війни на Донбасі винен Путін. Навіть немає сенсу це обговорювати. І наша держава повинна зробити все, щоб він був притягнутий до відповідальності. Але провина Путіна не звільняє від відповідальності українське військово-політичне керівництво. Не за помилки, а за злочинну бездіяльність та злочинні накази у певних випадках.

На війні неможливо, якщо б судили офіцерів за помилки. Тому що у нас дуже підступний ворог. Якщо, умовно кажучи, командир відділення веде своїх бійців цим провулком, і потрапляє в засідку – це війна. Так, гинуть люди, але тут немає його провини. Але коли ігноруються дані розвідки, отримані з різних джерел, – оце відповідальність. Іловайська трагедія – це не тільки те, що відбулося 29 серпня. Це свідомо зводять до події одного дня. Але – ні. Інформація про перетин була чи 21 22 серпня. Іловайська трагедія з самого початку розслідувалася як взаємопов’язані події, що відбувались у так званому секторі Д і Б оборони, починаючи з 23 липня 2014 року. Тому що на 23 липня змінювалося командування сектору Д, а це прикордонна смуга 140 кілометрів. І був чітко зафіксований стан, які сили і засоби зосереджені. І тоді завдання сектора Д було – не допустити заходу найманців. Звісно, тоді ніхто не уявляв що буде вторгнення російських військ, це вже була інша фаза війни. В секторі Д тоді загинули 128 людей, десь 718 – отримали поранення. Але угрупування довели до небоєздатного стану, тим, що тримали людей під обстрілами, які тривали з Ростовської області. Відповісти було не можливо, окопатися було неможливо, бо це кам’яниста рівнина. І це була злочинна бездіяльність.

У нас у комісії парламенту зафіксовано похвилинно, коли доповідали про вторгнення російських військ. І те, що ніяких рішень не приймалось. А армія – це організм, який живе за наказами.

Уявіть собі. Доповідає начальник штабу 8 армійського корпусу, і він не був керівником штабу сектора Д полковник Ремигайло. Він дозвонився до приймальні міністра, шукав Муженка. Бере Гелетей слухавку. Вислухав його і каже – передаю слухавку начальнику Генштабу. Муженко вислухав: «У випадку зміни обстановки – доповідайте». І кладе трубку. Яка зміна? Можуть розвернутися російські колони? Доповідали ж про вторгнення – напрямок, склад колони, десь 100 одиниць техніки, броньованої – танки, БТРи, БПМ, машини з боєзапасом і особистим складом. Ніякого рішення. Оце і є – злочинна бездіяльність.

Далі – коли була можливість виходу з Іловайська, коли не було жорсткого оточення. Три доби не приймали ніякого рішення.

Що таке злочинні накази. Приведу лише два випадки. Дві спроби імітації деблокування Іловайського котла. Коли стояли рідні цих військових на Банковій і на Повітрофлотському і вимагали дій, допомоги – їм брехали.

Для імітації відправили ротну тактичну групу 51 бригади проривати оточення (рота це умовно 200 людей, але було і 50). А відбувалося воно силами 4 свіжих повноцінних російських батальйонних тактичних груп і ще 800 найманців, з них половина чеченців – всього це 3-4 тисячі оточуючих.

Чому так відбулося? Тому що Петро Олексійович значно більше часу приділяв увагу своєму бізнесу.

Не народжуються люди Верховними оловнокомандуючими і президентами. Але коли ти йдеш у президенти воюючої країни, ти вонинен бути психологічно готовий до того, що доведеться воювати на 100%, щоб захистити країну. Порошенко не був готовий до цього психологічно.

У мене була розмова з Порошенком на другий день після його приходу в Адміністрацію. Вона була довга, по різних питаннях. І він запитав, чи я правда я кожного дня збирав військових, коли декілька місяців виконував обов’язки заступника голови Адміністрації президента. Я відповів, що ми готували матеріали, а збирав військових – Турчинов, як виконуючий обов’язки президента. І я назавжди запам’ятав репліку і жести Порошенка. Він сказав: «Ні, я цим не збираюся займатися. Нехай Генштаб, Міноборони їх збирає». Тобто, людина не розуміла свої обов’язки, неадекватно розуміла, що відбувається в країні. І неадекватне сприйняття Путіна. 12 серпня в нього була зустріч з Путіним, на залишках СНГ. У них там була якась розмова. Потім напередодні параду почалося це вторгнення. Ситуація була – що Путін сприйме цей парад як провокацію Тоді – треба було готуватися до цього. А вони вирішили попіаритись. Це було безвідповідально.

А коли вже сталося вторгнення – вини знову зустрічалися з Путіним у Мінську, і там про щось домовлялися. І знову неадекватні були дії Порошенка.

І ще був епізод, коли Росія пропонувала, щоб Україна віддала 10 російських десантників, тоді вони були їм дуже потрібні, і вони були готові на багато кроків. Але Порошенко не прийняв жодного рішення і на цю тему.

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook