17 червня російський президент Володимир Путін виступив із промовою на 25 Петербурзькому економічному форумі. За повідомленнями ЗМІ, на ньому він мав оголосити про «новий світовий порядок». Також напередодні чимало обговорювали питання, а чи справжній Путін виступав на тому форумі, бо медіа наповнилися чутками про нібито впадіння в кому кремлівського диктатора. Хоча медіаексперти вважають, що ці чутки поширила якраз роспропаганда.
Втім, виступ відбувся. І що саме наговорив «кривавий карлик» Путін – проаналізували в Українському інституті майбутнього.

Перша частина промови Путіна була про новий світопорядок та сьогоднішні проблеми. Путін пов’язує весь (без перебільшення) негатив, що відбувається, з руйнуванням старої системи, забуваючи згадати роль Росії в даному процесі. При цьому, говорячи про проблеми, постійно повторює тезу «почалося задовго до спецоперації» або простіше «при чому тут Росія».

На внутрішню аудиторію – це традиційні теми про загнивання «Загнивающего Запада». На зовнішню – концентрація уваги на можливих кризах, починаючи від цін на продукцію, закінчуючи дефіцитом продовольства та добрив (і як наслідок дестабілізацією низки регіонів). При цьому наголошується на ролі РФ як сили, здатної мінімізувати ту ж продовольчу кризу.

Торкаючись політики Росії, сказане можна вмістити у просту фразу: робимо, що хочемо, тому що маємо право. А право маємо, бо «сильні». При цьому, говорячи про суверенітет держав, зробив цікаве застереження про його «повноту». Мовляв, суверенітет не може бути нічим обмежений. Що свідчить про ставлення до норм міжнародного права і міжнародним угодам. Тут варто згадати зміни до Конституції РФ, які стосувалися пріоритету національного законодавства.

Торкаючись міжнародного співробітництва, особливо підкреслив готовність торгувати зерном і сировиною з країнами Азії та Африки. Звичайно з тими, які визнають «роль РФ у міжнародній системі». І варто відзначити важливий аспект транспортних коридорів. Путін говорив про одне – Південь-Північ. Це Індійсько-іранський проєкт, який може скласти конкуренцію Поясу та Шляху. Тут зашите послання відразу двом світовим гравцям, які очікують послаблення РФ – США та КНР. Перші прагнуть посилити свій вплив на Індію, не допускаючи її зближення з Китаєм. І окремим рядком є ​​проблематика відносин з Іраном. Китайський вектор – згадка про коридор Північ-Південь як домінанти. Делі – конкурент Пекіна, і це з кожним роком проявляється все сильніше.

Далі був блок внутрішніх питань, розрахованих на «середнього росіянина». Завдання – заспокоїти та «залити проблеми грошима». Справді надприбутки РФ останніх 8 місяців дозволяють Кремлю збільшувати бюджетні витрати. Цього разу Путін говорив про програму підтримки народжуваності, іпотеку (окремо підкреслюючи завершення програми у 2022 році – тобто підштовхуючи громадян до участі, щоб утримати будівельну галузь), торкнувся освіти. І багато, дуже багато говорив про розвиток малих населених пунктів. Що логічно, оскільки велика кількість жителів депресивних регіонів, які воюють в Україні, після повернення можуть поставити запитання «чому там краще?».

Те саме стосується Суб’єктів Федерації. Судячи з заяв, Путін розраховує на запуск додаткового фінансування низки держпрограм та нацпроєктів. Але під контролем центру. З одного боку, на місцях з’являється фінансовий ресурс, з іншого, лише якщо місцеві еліти повністю лояльні.

По бізнесу. Анонсовано суттєве покращення бізнес-клімату для малого та середнього бізнесу. Враховуючи, що ці сфери є найбільш мобільними у створенні нових робочих місць, їх розглядають як природний компенсатор можливих проблем промислових гігантів.

Анонсовані ідеї з промислового розвитку цікаві тим, що вони повторюють тези опублікованої 4 дні тому доповіді Інституту ВЕБ «Російська промисловість XXI століття: суверенітет та розвиток». Йдеться про частковий відхід від принципу стимулювання підприємств до створення регіональних кластерів та стимулювання ланцюжків створення технологій. Виходячи із вищесказаного інші тези документа в тому чи іншому вигляді реалізовуватимуться в держполітиці РФ.

Окремим рядком є ​​звернення до великого бізнесу. Тут і паралелі з підприємцями російської імперії початку ХХ століття і теза «вдома спокійніше». Путін реально побоюється виходу з РФ транснаціональних компаній з російським корінням. І кличе олігархів назад (зокрема тих, хто виїхав). Пропонуючи просту схему: заробляй, але час від часу ділися на програми, які ми вкажемо.

Говорячи про створення технологій, торкнувся як прикладу переваги Росатом, а саме  гіперзвукової зброї, частини систем штучного інтелекту (тут прориви у РФ є, але виключно в галузі шпигунства та роботи спецслужб). На цих прикладах побудував тезу про необхідність створення «технологічної переваги» у ключових галузях. Тобто очікується мілітаризація російської технологічної промисловості та концентрація наукового та інженерного потенціалу на дуже вузьких напрямках.

І, нарешті, на завершення знову кілька слів про «багатополярний світ». Слухачам виступу (та громадянам РФ) запропоновано вибір «статус колонії чи повний суверенітет».

Висновки

Путін має намір підвищувати ставки у діалозі із Заходом, виходячи зі старою ідеєю поділу світу на сфери впливу. Але враховуючи, що подібний результат можливий вже без РФ (домовленості США-КНР), окреме посилання він робить і для Пекіну. У зовнішній політиці, заявами про співпрацю з «самостійними країнами», Путін анонсує ще одну зону напруженості – використання російської сировинної «дубинки» в Азії та Африці.

У той самий час дані посилання є чимось новим. Загальний тон Путіна свідчить про його бажання домовлятися із Заходом. Але, звичайно, на своїх умовах. Поступки в розумінні Путіна дорівнюватимуть поразці. Саме тому, говорячи про Україну (до речі, дуже мало), заявив, що «завдання спецоперації будуть виконані».

Загальний характер промови Путіна мало в’яжеться з анонсом Пєскова про «сенсаційні тези». Або сенсації і не планувалося, або виступ було переверстано в останній момент.

Принаймні поки що не прозвучали фрази про можливу анексію нових територій (окупованої частини України). Хоча побічно така теза можливо зашивалася і проявилася в анонсі виходу наступного року на ринок зерна з обсягами 50 млн тонн. Це неможливо в межах РФ на тлі санкцій.

Читайте також: Мотиви Путіна та чому росіяни погоджуються на вбивство українців: дослідження