Якщо згадати початок окупації Криму і подальші за нею бойові дії на Донбасі, то досить промовистою була реакція Заходу на ці події. Чим далі від України географічно, тим більше тобі, давайте будемо чесними, плювати на те, що відбувається. Більшість висловлювали «стурбованості» і «категоричні протести», а допомагали нам переважно адекватні сусіди і країни Балтії.

Масштабно Захід заворушився тільки 17 липня 2014 року, коли над селом Грабово в Донецькій області був збитий авіалайнер Boeing 777 авіакомпанії Malaysia Airlines, що виконував рейс MH17 за маршрутом Амстердам-Куала-Лумпур. Загинули 298 людей – громадяни Австралії, Бельгії, Великобританії, В’єтнаму, Ізраїлю, Індонезії, Ірландії, Італії, Канади, Малайзії, Нідерландів, Німеччини, Нової Зеландії, ПАР, Румунії, США і Філіппін.

Після цього пішли масштабні санкції проти Росії, а також спроби її міжнародної ізоляції. Які, до речі, тривають і досі.

Тому вкрай дивно було чути недавню заяву прем’єр-міністр Малайзії – представника країни, яка втратила 43 своїх громадян в авіакатастрофі в небі над Донбасом. Нагадаємо, Махатхир Мохамад заявив, що його уряду потрібні «переконливі докази» того, що Росія несе відповідальність за трагедію рейса MH17. 

Просите «переконливих доказів»? Будь ласка. У розпорядженні «Нової газети» виявилися документи, що не мають грифа «секретно», про забезпечення безпеки на дорогах загального користування при пересуванні російських військ влітку 2014 року. А також виписки з наказів про постановку військовослужбовців ППО на забезпечення і виділення їм сухих пайків.

З паперів випливає, що більш ніж 170 військовослужбовців підрозділів ППО РФ знаходилися поблизу кордону в Ростовській області в день, коли з установки ЗРК «Бук» був атакований рейс МН17. А 15 липня, за два дні до авіакатастрофи, вони отримали сухі пайки на 5 діб.

Міжнародна слідча група (JIT), яка розслідує причини аварії рейсу MH17, визначили, що літак атакували терористи з «Бука». Сама установка потрапила їм у руки з території Росії, належала 53-й бригаді ППО (військова частина 32406), розквартированої під Курськом. Експерти вивчили свідчення і кадри аматорської зйомки за 23-25 червня 2014 року, а саме фото і відео пересування колон російської військової техніки по дорогам загального користування поблизу західних кордонів. На тих кадрах відображена і установка «Бук» з частково читаним бортовим номером 332.

У JIT встановили, що «Бук» зі слідами не до кінця стертого бортового номера 332 в складі колони військової техніки прибув з Курської області в Ростовську область 25 червня 2014 роки (початок руху – 23-го). В той день колону зафіксували в Міллерово, в 30 км від України. Згодом цей «Бук» виявиться через три тижні вже в Донецькій області. Там він ще не раз потрапить в аматорські об’єктиви. Що не дивно: поява військової техніки на дорогах в Росії і Україні в 2014 році – ще не буденна подія.

На записах, зроблених на Донбасі, видно, що «Бук» пересувається на білому тягачі Volvo в супроводі кількох цивільних машин.

Вивчивши численні фото і відео, слідчі JIT встановили кілька унікальних зовнішніх характеристик курського «Бука 332», яким відповідав і комплекс з затертим номером, відображений на Донбасі: розташування і пропорції маркувань і плям фарби на корпусі, а також відсутність спиць на одному з коліс ЗРК.

Однак висновки JIT про маршрут пересування курського «Бука 332», як ми бачимо, можуть підтвердитися документами самих військових, які опинилися в розпорядженні журналістів. Зокрема, з телефонограми чергового по 11-й регіональній військовій автомобільній інспекції (ВАІ) капітана Бєляєва від 22 червня 2014 року можна дізнатися про наказ начальникам територіальних ВАІ організувати 23 червня супровід військової техніки по дорогам загального користування. Наказ направляється, зокрема, керівництву 56-й курської і 47-й воронезької ВАИ, що знову підтверджує встановлений маршрут руху.

З паперу випливає, що перевезення техніки курської бригади ППО буде здійснюватися силами 69-ї бригади матеріально-технічного забезпечення (в/ч 11385).

В іншому папері, підписаному підполковником з 69-ї бригади Аладьіним, наводиться список декількох вантажівок з водіями, які прибудуть до Курська з Бєлгорода, щоб відправитися далі. Зокрема, там фігурує КамАЗ з «чорним» держномером 4267 АН і його водій – рядовий Бутиков А.Н .. Пізніше саме цей КамАЗ потрапить в об’єктиви аматорської зйомки при перевезенні «Бука 332» в Міллерово.

З 23 по 25 червня 2014 року колона військової техніки виходить з Курська на військову базу Міллерово поблизу українського кордону. Це підтверджують кадри аматорської зйомки і документи самих військових. Подальші події можна реконструювати за документами про харчування особового складу. Зокрема, котловому постачанні – триразовому гарячому харчуванні, передбаченому як в польових, так і в стаціонарних умовах.

Як випливає з наказу за підписом т.в.о. командира частини 32406 підполковника Демидова і т.в.о. начальника штабу майора Горлатих, курські військові прибули в Міллерово 15 липня 2014 року. В папері наведено поіменний список з більш ніж 170 осіб; першим серед них значиться командир частини полковник Мучкаєв.

«Ще раз підкреслимо цікаві деталі: з документів випливає, що зенітники прибули в Міллерово майже на три тижні пізніше, ніж їх техніка; вони були зараховані на котлове забезпечення, тут же з нього зняті, але при цьому отримали сухпайків на 5 діб (видається в разі, коли приготування їжі неможливо). Судячи з цих деталей, зенітники явно не збиралися довго затримуватися з «бойовим чергуванням» в 30 км від кордону і разом з сухпайком вирушили з Міллерово в інше місце. Чи так це? І як пояснити, що незабаром одна з машин курської бригади ППО виявилася поміченою по іншу сторону кордону?» – підкреслюють журналісти.

Вони ж нагадують, що в телефонній розмові між російським генералом Олегом Іванніковим та одним з тодішніх ватажків «ЛНР» Олегом Бугровим, що відбувся 14 липня 2014 року, російський найманець скаржиться на «українську військову авіацію», яка «відпрацьовує позиції». У відповідь Іванніков повідомляє, що потерпіти «ще пару днів залишилося»: «У нас вже є «Бук». На *** збиватимемо».

За відомостями «Нової газети», ці та інші телефонні переговори, наявні в розпорядженні JIT, можуть лягти в основу звинувачень вже конкретним російським воєначальникам.

«Факт прибуття військовослужбовців з курської частини в прикордонне Міллерово з датою 15 липня посилює підозри і обґрунтовує питання, висловлені слідчими JIT в минулому році. Наприклад, хто здійснював перекидання бойової машини туди і назад, і хто був в екіпажі? Чи є їх імена в списку 170 військових з 53-й бригади, які прибули на «бойове чергування» до кордону? Хто віддавав їм накази? Офіційно командування 53-й бригади не коментує інформацію щодо власної причетності до трагедії МН17 (як і будь-яку іншу інформацію). Міноборони Росії кілька років повторює одну і ту ж свою відповідь про те, що ніяка військова техніка не переходила через кордон», – говориться в матеріалі.

Журналіст «Нової» Павло Канигін вирішив без посередників поговорити з колишніми і нинішніми військовослужбовцями 53-й бригади. Однак розмова вийшла тільки з екс-майором медичної служби 53-й бригади Іриною Колесник.

В кінці короткої бесіди вона вимовила фразу: «Я нічого вам сказати не можу. Стосовно дій (батьківщини – ред.) говорити не маю права».

Сподіваюся, матеріал «Нової газети» оперативно переведуть на малайський, покажуть панові Мохамаду. Щоб він більше не соромився з безглуздими заявами про одну з найстрашніших авіаційних катастроф XXI століття.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.