Голодування ветеранів: або вбивць беруть під варту, або ми починаємо по одному вмирати

Біля будівлі Офісу Президента України десятий день триває цілодобова акція протесту, яка виявилася однією з найбільш тихих, але найбільш відчайдушних акцій останніх днів. Там вже десяту добу голодують семеро ветеранів батальйону «Донбас».

Всі вони – бойові побратими вбитого добровольця Віталія Олешка (Сармата). Семеро голодуючих не просять ні переговірників, ні візитів чиновників. Вони вимагають повернути під варту підозрюваних у вбивстві Сармата і з’ясувати, чому, раптом, судді ухвалили рішення про звільнення підозрюваних під домашній арешт.

Віталія Олешка (позивний – Сармат) 31 липня 2018 року вбили біля його будинку на очах у дружини і бойових побратимів.

Віталій (Сармат) Олешко

Саме завдяки блискавичнійреакції ветеранів, які стали свідками вбивства, підозрюваних затримали практично відразу.

Ними виявилися колишні представників батальйону «Торнадо»: Артем Матюшин, Микола Ломако, Олександр Обухов, Максим Владимиренков.

За даними слідства, вони приїхали в Бердянськ за кілька днів до злочину. 31 липня Матюшин і Ломако виїхали до будинку Віталія Олешко на червоній «Таврії». Побачивши «Сармата», Артем Матюшин вийшов з машини і двічі вистрілив у нього – в спину і голову. Потім всі четверо рушили в бік Дніпра. У Василівці їх затримала поліція. Пізніше правоохоронці заявили, що вбивство було замовним.

У кінці серпня Матюшин дав викривальні свідчення проти передбачуваного організатора вбивства Михайла Сигиди. Поліція його затримала у вересні. За даними слідства, саме він координував дії передбачуваних виконавців злочину, надав їм зброю і автомобіль, оплачував проживання в готелі.

Згадайте: Поліція затримала замовника вбивства активіста Олешка

У липні 2019 року обвинувальний акт у справі Сармата направили в суд. Серед підозрюваних в організації та скоєнні вбивства сім осіб: Михайло Сигида, Євген Бродський, Віктор Власюк (ймовірні організатори злочину), Артем Матюшин, Володимир Обухов, Микола Ломако, Максим Владимиренков (ймовірні виконавці).

В кінці травня 2020 року Бердянський міськрайонний суд змінив міру запобіжного заходу для чотирьох фігурантів справи. Їх відпустили під домашній арешт, повідомляє Громадське.

Запобіжний захід змінили Михайлу Сигиді, Миколі Ломаку, Олександру Обухову, Максиму Владимиренкову. Захист фігурантів просив їм нічний домашній арешт.

Про те, чому побратими Сармата вважають таке рішення суду несправедливим, «Чорноморці» розповів один із ініціаторів акції, свідок вбивства, боєць батальйону «Донбас» Олександр Печников.

Олександр Печников

Чому ви оголосили голодування?

Ми приїхали сюди після того, як звільнили чотирьох вбивць. Один із них – організатор вбивства Михайло Сигида. На нього кілер дав свідчення. Розповів, як Сигида зустрів їх у Бердянську, поселив у готелі, надав автомобіль, на якому кілери приїхали вбивати, привіз їм обріз і патрони. Привіз до будинку Віталія Сармата, розповів приблизний план пересування.

За два дні до того, як їх випустили, один з відпущених (Володимир Обухов – ред.) погрожував прокурору розправою, це було зафіксовано на відео в суді. Також надходили погрози нам, дружині Сармата Тетяні і суддям. Незважаючи на це, суд прийняв рішення, що їх можна відпустити додому.

При тому, що людей, які скоїли вбивство, зловили практично за руку. Ми були на місці злочину. Ми дали докладний опис вбивць, яких бачили в обличчя на місці злочину. Тим не менш, бердянська колегія суддів їх випустила на засіданні черговому по обранню запобіжного заходу.

Чому ви вважаєте, що цих людей не можна було відпускати додому?

По-перше – це організоване злочинне угрупування. За ними більше двох років проводили негласні слідчі дії. Слухалися їх телефони. Їх перевіряли і по інших справах, у тому числі – за пограбування. Вони зробили безліч телефонних дзвінків по вбивству в Бердянську. Це все слухалося в залі суду, це доступна інформація. Їх записували прихованими камерами при допитах. Вони давали свідчення і один на одного, і самі на себе.

Потім з’явилася група адвокатів з майже 20 осіб. На засіданні з ними присутні завжди 13-14 адвокатів. Мабуть, замовники дуже не хочуть, щоб до них добралися. Тому виконавців та організатора вбивства захищають самі модні адвокати Запорізької області.

Чим вони мотивували прохання про пом’якшення запобіжного заходу?

Не повірите, але коронавірусом. Журналістів на обрання цього запобіжного заходу суд в зал не допустив. Коли зачитували рішення суду, звучало безліч посилань на коронавірус, на те, що Сигида – хороший хлопець, який дуже вболіває.

У чому небезпека пом’якшення запобіжного заходу для цих людей?

Просто в залі суду вони погрожували нам. Вони погрожували Тетяні Олешко. Погрожували прокурору. І вони не жартують.

На нас, як на свідків, особливого тиску за ці два роки не було. Бердянськ – місто маленьке, всі один одного знають. Нас – у тому числі. Може, спочатку оцінили, що немає сенсу тиснути або пропонувати гроші.

Ви стали одним з ініціаторів голодування?

Так. Ми сюди приїхали спочатку взагалі удвох з Андрієм Маджаровим (ще одним ветераном – ред.). Коли я звернувся до побратимів по контакти журналістів, щоб розповісти про ситуацію, побратими підключилися до нас, і увійшли в голод разом з нами.

Чому ви вибрали саме такий варіант протесту? Чому саме голодування?

Тому що ще один можливий варіант – самим піти і вбити організатора і виконавців. Ми можемо це зробити. Ми вміємо це робити. Але ми не хочемо цього робити на мирній території. Ми не за це воювали і воюємо досі. Багато хлопців загинули за те, щоб країна могла змінитися на краще.

Хоча, цілком можливо, відпустивши цих підозрюваних, намагаються спровокувати нас, щоб ми їх зачистили, сіли у в’язницю і позбавили всіх проблем. Цих вже не буде, зв’язок із замовниками буде усунений. Сигида, наприклад, єдиний чоловік, який з ними спілкувався. На нашу думку, замовниками є колишні депутати Олександр Пономарьов, Сергій Валентиров і екс-глава Запорізької ОДА Костянтин Бриль. Якщо з організатором щось трапиться, на замовників навіть побічно вказати буде нікому.

Там ще цікава історія була рік тому. Сигиду під домашній арешт випускав суддя Вовк, в київському Печерському суді. Але тоді до суду підтяглися побратими, заблокували Вовка в кабінеті. І через 20 годин інші судді прийняли рішення, заарештувавши цих людей. Насправді, організатор і виконавці вбивства – це дуже яскраві хлопці, які проявлялися по всій території України. За ними тягнеться такий шлейф, що заарештовувати їх можна нескінченно.

Як ви познайомилися з Сарматом?

У 2014 році. Коли росіяни захопили Крим, ми зібралися охороняти міліцію, тому що розуміли, що в разі чого – вони не просто здадуться, але і здадуть зброю. Там ми з Віталіком почали спілкуватися. Потім вирішили, що потрібно легалізуватися, отримати зброю для захисту нашого Бердянська. Ми поїхали в Запоріжжя, нас обіцяли включити в якусь тероборону. Але нічого не вийшло.

Тоді ми вийшли на батальйон «Донбас». І 27 травня 2014 року ми групою виїхали з дому. Потрапили в один батальйон, але в різні роти. Ось тоді у нас із Віталіком почалася серйозна дружба.

На війні перетиналися?

Моя рота пройшла Лисичанськ, Попасну, Слов’янськ. Потім ми поїхали в Іловайськ. Сармата з нами там не було. Коли в нас почалися спекотні дні, Сармат з групою хлопців прорвався до нас на допомогу. Хоча він вже знав, що йде в петлю. Притому, що він спокійно міг нам на допомогу не їхати – це не їхнє завдання. Але він приїхав.

Коли нас почали виводити через «зелений коридор», то потрапили в серйозний заміс. Я був тяжко поранений. Сармат був одним із тих, хто не кинув мене пораненого і залишився. Хоча міг піти – тоді вночі можна було йти і люди групами по ночах виходили на наших бійців. Сармат залишився зі мною. І потрапив у полон, де пробув півроку. Мене вивезли. Мене росіяни поміняли на своїх полонених 31 серпня.

А Сармата?

А Сармата відвезли в (так зване – ред.) «Донецьке СБУ». У нього на той час вже було на грудях татуювання з двома прапорами – жовто-блакитним і червоно-чорним. Перспективи виживання з таким розкладом у нього були, м’яко кажучи, невеликі. Але, слава Богу, він повернувся через півроку живий-здоровий. Тільки схуд сильно. Прийшов до тями. І включився в громадську діяльність.

Ми почали боротися з місцевими князьками, які вирішили, що все навколо належить їм. Одним з таких був місцевий депутат Пономарьов. З ним було пряме протистояння. Коли Сармат почав користуватися у людей просто колосальним авторитетом і повагою, його намагалися перекупити. Коли не вийшло – його намагалися очорнити і дискредитувати. В результаті, його просто вбили.