17-го вересня у межах Літературної програми 28 BookForum відбулась зустріч з Едіт Івою Еґер — видатною психотерапевкою, авторкою світового бестселеру «Вибір», яка пережила Голокост у концтаборі. Едіт Іва поділилась порадами, які допомогли їй пережити ув’язнення в концтаборі Аушвіц та жити повним життям. 

Едіт Іва Еґер народилася у єврейській родині в Угорщині. Під час Голокосту її разом із батьками забрали до концтабору Аушвіц. Серед рідних вижили лише Едіт і її сестра. За кілька років після звільнення та реабілітації Едіт разом із чоловіком емігрувала до США. У 40 років вона вступила на факультет психології, у 50 – отримала ліцензію клінічного психолога, а у 90 – написала мемуари «Вибір». А через два роки, на прохання читачів, презентувала книжку «Дар. 12 уроків, які врятують ваше життя», яка детальніше пояснює, як подбати про своє ментальне здоров’я. Обидві книжки українською мовою переклала Христина Радченко, а видав «Книголав». Зараз Едіт 93 роки і вона продовжує приймати пацієнтів, виступає з лекціями по всьому світу, зокрема на 28 BookForum. Наводимо цитати з розмови.

Те, що виходить з нашого тіла, нам не шкодить, а те, що лишається, шкодить. Тож якщо є секрет, то поділиться ним.

Я би радила людям бути чесними із собою. Визнати те, що ми люди, що ми помиляємось. Особливо у вересні це важливо зробити, адже це чудовий місяць почати нове. Потрібно подумати: що я залишаю позаду і що приходить на місце цього. Все, чого ми позбуваємось, має бути чимось заміщене новим.

Вас іншої немає, потрібно прийняти себе такою, як ви є, як людину. А людина помиляється.

Потрібно провести інвентаризацію себе і запитати себе: за що я чіпляюсь. І що я готова відпустити. Отже, вгамуйте емоції, не прагніть всім догоджати, будьте людиною.

Якщо глянути в свідоцтво про народження, там не гарантується, що все буде легко. В житті взагалі нічого не гарантується. Ніякої певності в житті немає. Але завжди є можливості.

Мені до вподоби ідея змін, яка синонімічна слову зростання. Якщо ми не змінюємось, ми не зростаємо.

Важливо розуміти, що всі ми унікальні, ми непересічні. Іншого такого, як ми, нема. Ніколи себе не порівнюйте з іншими, бо ви прекрасні такі, як ви є.

Ми народжуємося для радості, для любові. Ми не народжуємося для ненависті. Ми не народжуємося, щоб шкодити іншим.

Головне – це не дозволяти подіям визначати тебе. Я відмовляюсь бути жертвою. Я – не жертва. Це не я, це те, що сталося зі мною. Я пережила пекло. Та попри це мені вдалось створити чудову співдружність, чудову родину дівчат-бранок. Отже, дар можна знайти у будь-яких обставинах. В найгірших обставинах часто в нас розкривається найкраще.

Завжди потрібно пам’ятати про вибір. Чим більше варіантів, тим менше почуваєшся жертвою.

В моєму словнику слова «не можу» не має. Коли я викладаю студентам, я пишу на дошці «Не можу», а потім стираю «не». І залишається «можу». Бо я вірю, що я можу. А те, у що ми віримо, те ми і створюємо.

Угорські жінки кажуть: не втикайте собі у груди. Подуймате про те, як можна бути собою, щоб вам було максимально комфортно.

Я кажу людям, що єдиний, хто в вас є на все життя, – це ви. Тому любіть себе, дбайте про себе. І це не самолюбство, не нарцисизм. Я повторюю це собі знову і знову. Сподіваюсь, ви теж встаєте зранку, дивитись на себе дзеркало і кажете: «Як я тебе люблю».

Важливо не те, що стається з нами, а як ми це сприймаємо. Пам’ятайте, що страх не допоможе. Думайте, як прийняти реальність, бо це вам підвластно. Це те, як ви ставитесь до подій. Не зневірюйтесь. Не кажіть так, але. Кажіть так і. Це тимчасово, я це здолаю. Нехай це мені не подобається, хай це важко, та це мине і я переживу. Отже завжди себе підбадьоруйте і зближуйтесь з іншими, людьми, які поруч з вами.

В моєму словнику слова «проблема» не існує. Є слово «виклик». Не має слова «криза», є слово «перехід».

Ми з вами сестри і браття. І ми прийшли в світ, щоб домовлятися, а не конкурувати.

28 Львівський міжнародний BookForum відбувся за підтримки Українського культурного фонду.

Читайте також: Гра в дорослішання