Відставка уряду Росії і подальші кадрові перестановки призвели до політичної лавини, перед натиском якої не всім вдалося встояти. В останню секунду таки врятувався міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, а Владиславу Суркову пощастило менше.

Півроку тому вже поширювалися чутки про його відставку, але зараз, схоже, все серйозно.

Вихід Суркова, який де-юре був помічником Путіна, а де-факто одним з головних архітекторів режиму президента РФ, украй важливий для України. Адже він не тільки курував терористичні угруповання «Донецька народна республіка» і «Луганська народна республіка», а займався всім українським напрямком.

«Чорноморка» зібрала всі подробиці відставки Суркова, щоб зрозуміти, чого чекати Донбасу, терористам «Л/ДНР» і Україні в цілому.

ПІШОВ ІЗ ДЕРЖСЛУЖБИ

Про своє рішення піти у відставку Сурков оголосив не сам, а через свою «розмовляючу голову», так званого «політолога» Андрія Чеснакова.

«В зв’язку зі зміною курсу на українському напрямку Ст. Сурков пішов з державної служби. Протягом найближчого місяця він буде займатися медитацією. Після цього обіцяв повідомити про причини прийнятого ним рішення і про подальші плани», – написав він у своєму Telegram-каналі вранці 25 січня.

За даними «близького до Кремля» джерела РБК, Сурков написав заяву про відставку 24 січня, Путіну доповіли про це.

Чи обговорював Сурков свою відставку особисто з Путіним, співрозмовнику ЗМІ невідомо.

Знайомий Суркова, який спілкувався з ним в цьому місяці, розповів журналістам, що помічник президента РФ говорив про своє давнє бажання покинути Кремль, але його не відпускають. Він скаржився на одноманітність роботи: «Весь час одне і те ж, доводиться крутитися як білка в колесі», – передає слова Суркова його знайомий.

Також важливо: Як павуки в банці: в окупованому Донецьку затримали блогера-прихильника «ДНР»

РЕАКЦІЯ КРЕМЛЯ

При цьому, в Кремлі заявили про відсутність указу про відставку Суркова з посади помічника президента РФ.

«Ніяких указів про відставку Суркова немає. Інформації цієї я не маю», – сказав прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков «Інтерфаксу».

Відповідаючи на питання, чи дійсно в політиці Москви щодо України відбулися зміни, які коректно називати зміною курсу, він сказав наступне: «Будь-які міркування на цю тему – це особиста точка зору».

«З приводу указу. Коли з’явиться указ – визначить президент. Рішення Сурковим прийнято і не зміниться. Мені це відомо від самого Суркова», – відповів Пєскову Чеснаков.

ДЕ-ФАКТО СУРКОВ ЗАЛИШИВСЯ

За станом на 27 січня указу про звільнення Суркова від посади радника Путіна, як і раніше, немає.

«Можу сказати тільки те, що указу про звільнення Суркова від його обов’язків досі не було, тому де-факто він продовжує залишатися помічником президента Російської Федерації», – сказав Пєсков.

Відповідаючи на питання про те, чи продовжує Сурков ходити на роботу, прес-секретар Путіна зазначив, що не може точно сказати.

«Я функції контролю за відвідуваністю робочого місця не здійснюю», – сказав спікер Кремля.

ХТО ЗАМІСТЬ СУРКОВА

Російський журналіст, головний редактор «Еха Москви» Олексій Венедиктов стверджує, що «український напрямок» в Кремлі тепер буде курувати заступник керівника Адміністрації президента РФ Дмитро Козак.

«Владислав Сурков залишає держслужбу. Український напрямок відходить до щойно призначеного заступника голови адміністрації Дмитра Козака», – написав він у своєму Telegram-каналі.

Цю ж інформацію підтвердили два неназваних «близьких до Кремля співрозмовника» «Комерсанту».

«Два близьких до Кремля співрозмовника допускають, що Козаку може відійти і частина обов’язків Суркова, який курує Україну, невизнані «республіки Донбасу» (терористичні угруповання «Л/ДНР» – ред.) і переговори між ними, а також Абхазія та Південна Осетія При цьому вони згадували саме український напрямок, яким Дмитро Козак в уряді вже займався. Так, в минулому році разом з помічником українського лідера Володимира Зеленського Андрієм Єрмаком Козак був залучений в підготовку обміну засудженими та утримуваними особами між Росією і Україною», – пише газета.

Ще одне джерело ЗМІ на питання, чи можуть передати у відання Козака український і білоруський напрямки, а також питання інтеграції на пострадянському просторі, відповів: «Скоріше так».

Інший російський держслужбовець у бесіді припустив, що Козак отримає у ведення не тільки Україну: «У нього політ думки широкий». Новин, за його словами, слід чекати найближчим часом.

«З літа минулого року в межах російської влади велася дискусія про те, що на українському напрямі слід залишити одного ключового куратора. Мова, як розповідав високопоставлений співрозмовник, йшла про вибір між Владиславом Сурковим і Дмитром Козаком. Чи є перехід останнього на роботу в адміністрацію президента підтвердженням того, що остаточне рішення з цього приводу прийнято, сказати поки важко», – резюмували в статті.

Читайте також: «Хіба ви не сторона конфлікту на Донбасі?»: як екс-спецпредставник ОБСЄ поставив на місце росЗМІ

СУРКОВ VS КОЗАК

Статтю про можливі зміни на українському напрямку, а також конфлікти між Сурковим та Козаком написав російський журналіст Володимир Соловйов на «Комерсанті».

Наводимо головні цитати:

• «В 2019 році не раз виникали ситуації, коли обидва чиновники одночасно займалися питаннями, пов’язаними з Україною. Так було з обміном засудженими та утримуваними особами між Росією і Україною, який відбувся у вересні. Стикалися вони і по донбаській тематиці. Дмитру Козаку в уряді доводилося вирішувати економічні питання, пов’язані з «ДНР» і «ЛНР» (офіційно це ніколи не підтверджувалося), а Владислав Сурков більшою мірою займався політичними питаннями. Між ними неодноразово виникали дискусії з приводу врегулювання конфлікту на сході України».

• «Він (Сурков – ред.) їм (українській владі – ред.) абсолютно не довіряв і вважав, що з українською стороною неможливо домовитися незалежно від того, хто працює в Києві президентом — Петро Порошенко або Володимир Зеленський. Непримиренною була і його позиція по Донбасу. Він симпатизував «ДНР» і «ЛНР» і вважав, що «невизнані республіки» повинні стати зоною виняткового впливу Росії – зі спеціальними повноваженнями, власною владою, якій гарантована широка автономія від Києва, своїми силовими структурами на кшталт «народної міліції». Причому все це має законодавчо оформити українська сторона, закріпивши в конституції України особливий статус для Донбасу. Донбас, за Сурковим, це регіон, на який не поширюється дія українських законів».

• «Сурков виходив із того, що антиросійські санкції Заходу, введені у зв’язку з конфліктом на сході України, це надовго або навіть назавжди. А раз так в переговорах з Києвом не варто йти на компроміси. Замість цього слід зосередитися на роботі з розвалу сформованого санкційного інтернаціоналу. Козак, за словами тих, хто знає про його дискусії з Сурковим, з таким підходом не згоден був. Для нього неврегульований конфлікт на сході України – проблема, яка відволікає ресурси, заважає Москві нормалізувати відносини із Заходом. В команді Козака вважають, що вирішення цього питання може послабити або зовсім зняти санкційний тиск з Росії».

• «В Козака, як і Суркова, репутація жорсткого парламентера, але при цьому прагматика. Коли в минулому році в Молдові потрібно було повалити режим одіозного антиросійського олігарха Володимира Плахотнюка, він забезпечив створення в Кишиневі унікальної антиолігархічної коаліції – між підтримуваним Москвою проросійським президентом Ігорем Додоном і прозахідним блоком ACUM («Зараз», утворений проєвропейськими партіями «Дія та солідарність» і «Платформа “Гідність і правда”). Для нього було не важливо, що на ключові позиції у новому молдавському уряді прийшли прихильники зближення з Заходом, а не соратники Додона. Завдання полягало в тому, щоб розчавити Плахотнюка. І його розчавили».

• «Козак вже працював над врегулюванням територіальних конфліктів на пострадянському просторі. У 2003 році він писав план об’єднання Молдови з невизнаним Придністров’ям більше відомий як «меморандум Козака». Він передбачав створення федерації, але в останній момент був відкинутий, оскільки містив пункт про збереження російської військової присутності на молдавській території. Захід, з яким Москва цей план не погоджувала, натиснув на молдавську владу, і вони передумали об’єднувати країну за написаним у Кремлі планом. Втім, невдалий досвід – теж досвід».

ЩО ПИШУТЬ В СОЦМЕРЕЖАХ

«Якщо інформація про те, що Сурков пішов, відповідає дійсності, то не сподівайтеся, що стане краще.

Сурков не хотів домовлятися взагалі ні про що, а тепер нам будуть активно і жорстко нав’язувати російські умови. З очевидними наслідками. Слід до цього готуватися», – написав на своїй сторінці в Facebook екс-міністр закордонних справ Павло Клімкін.

«Як ви замучили зі своїм Сурковим. Що це означає, так що це означає… Та нічого це не означає. Сурков пішов – ще й не факт, що пішов – Пупков прийшов. Або Мумков. Або Петров-Сидоров. Або Козак.

Росія піде з Донбасу? Ні. Буде мир на прийнятних для України умовах? Ні. А що буде? Та все те ж саме. Нічого не зміниться.

Про зміни можна буде говорити тільки в трьох випадках: Смерть Путіна. Економічна криза в Росії. Економічна криза в Україні. Питання в тому, що з цього станеться раніше. І в яку саме сторону в залежності від того, що сталося, будуть зміни», – вважає журналіст Аркадій Бабченко.

«Моя версія по Суркову: це пастка. Штучне нібито відтискування від процесу «злого поліцейського».

І передача справ Козаку, який є порівняно позитивним (насправді ні) персонажем, який через типу поступки буде штовхати Україну до федералізації. Цю небезпеку треба дуже добре розуміти», – зазначив журналіст Сергій Сидоренко.

Цікаво: Тривожні кнопки «швидкої» і «імітація» кримських татар за версією окупантів: про що пишуть в Криму

«Чорноморка» в Telegram і Facebook