Російська історична пропаганда активно перекручує і спотворює факти поточних політичних подій і того, що відбувається в Україні нині. Також підриває історичні засади української ідентичності. Історія – зброя так само сильна, як і гармати.

АрміяІnform розповіла, що відбувається на історичному фронті українського війська і які наразі маємо здобутки. 

Що замість російських наративів?

З початком війни на сході ідеологічні зміни призвели до того, що і Збройним Силам, і керівництву держави стало зрозуміло: є необхідність створення нової структури, яка б займалась формуванням воєнно-історичної політики та визначала б основні напрями, завдання й види воєнно-історичної роботи в ЗС України. Саме тому в 2015 році водночас із реформою військового управління, матеріального забезпечення, озброєння почалося реформування ідеології.

У 2017-му вперше за довгий час у ГШ ЗС України створено воєнно-історичний відділ, а за два роки в Департаменті військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міноборони розпочав роботу сектор воєнно-історичної політики. Його завідувач, військовий історик Василь Павлов розповів, що за реалізацію політики відповідають структури Генштабу. Наприклад, поширенням воєнно-історичних знань у війську займаються структури морально-психологічного забезпечення Генерального штабу. Проте, за словами фахівця, на історичному фронті існує дуже широкий пласт роботи й на вищому рівні, сподіваються, що з часом з’являться й інші структури цього напряму.

«Нам потрібна історія АТО суто з військового боку, історія окремих бригад, історія бойового застосування окремих родів військ, опис окремих операцій і боїв. Це має бути виконано на кількох рівнях: абсолютно відкритому, популярному; у воєнних підручниках; у закритих наукових дослідженнях – воєнно-історичне узагальнення бойового досвіду», – зазначив Василь Павлов.

Одним з важливих напрямів воєнно-історичної роботи, за словами військового історика, є виховання військовослужбовців, пропаганда різних історичних періодів, їхнє трактування, роз’яснення. Адже через брак знань в української аудиторії Росія легко насаджує свої ключові наративи, перетлумачує нашу історію, аби виправдати власну військову агресію. Крім того, нині, як ніколи, актуальне проведення історичних ритуалів, ушанування пам’яті військових, які загинули в наш час. Це все складається у певний комплекс, яким і займається сектор воєнно-історичної політики.

У грудні 2020-го армію поповнять перші дипломовані військові історики

Ще одним напрямом його діяльності є вивчення історії у військових вишах. Тут уже є певні перемоги, адже вперше за роки незалежності в Національному університеті імені Тараса Шевченка відкрито спеціалізацію «Військова історія». Тут за програмою магістрів уже навчаються по п’ять курсантів стаціонару й заочники. Початок набору курсантів за такою спеціалізацією відбувся за спільним наказом Міністра оборони України й Міністра освіти і науки України.

Координатор освітньої програми з підготовки військових істориків, кандидат історичних наук майор Ярослав Чорногор зазначає: підготовка майбутніх військових істориків здійснюється через поєднання військової складової, навчальні дисципліни якої викладають у ВІКНУ, та цивільної — на базі історичного факультету КНУ.

«Нещодавно курсанти пройшли першу військову практику в командуваннях Десантно-штурмових військ, Повітряних Сил і Військово-Морських Сил ЗСУ. Ми отримали схвальні відгуки від керівників і самих курсантів та слухачів. Уже нині майбутніх істориків активно залучають до різноманітних заходів військово-історичного характеру. У 2020-му плануємо участь у різних конкурсах наукових робіт, зокрема в Конкурсі наукового реферату з воєнної історії», – розповідає Ярослав Чорногор.

Попереду на майбутніх військових істориків чекає військове стажування в підрозділах ЗСУ, посилений військовий вишкіл, а також захист магістерської роботи. Й уже в грудні 2020 року армію поповнять перші дипломовані військові історики.

Читайте також: «Чи хочуть росіяни війни»: подробиці засідання Радбезу ООН до річниці «Мінська»

«Чорноморка» в Telegram і Facebook